Як горять мрії. стор. 3

Сьогодні я вам розповім не про свою вчительську роботу, не про свого синочка і мої заняття з ним, а досить нетипову для мене історію. ) І прошу не сприйняти це за хник, я просто хочу поставити крапку в певному етапі свого життя і почати новий.

Існує правило 5 людей: якщо хочеш втілити свій план в реальність, потрібно розповісти 5 людям, і тоді буде соромно його не втілити, а може хтось і добрим словом підтримає. Я вирішила піти далі і розповісти про це всім клумбо-кашалото-мамам)  

Це фото не сьогоднішнє,і навіть не вчорашнє. Воно було зроблене ще в листопаді. І я вам розповім, як саме.Трохи передісторії було тут.  Сьогодні розповім про пожежу в приміщенні, в якому не було проведено ні газу, ні світла, в якому просто зберігались речі і матеріали. 

І так, несподівано для себе я стала фіналісткою Всеукраїнського національного конкурсу «Бізнес Талант України» для жінок в бізнесі і переможцем в номінації «Інтелектуальний бізнес», представляючи свою міні-школу. Це була надзвичайна перемога. Обійти таку кількість онкурентів із великих міст мені навіть не снилось. Взяла участь, бо друзі заставили))) Я пам’ятаю, як довго не могла повірити, що мене вітали організатори і запрошували в Київ на фінал, диктували якісь там питання мені - людині, яка перебувала в напів шоковому стані, розпитували і тд. Пам’ятаю тільки як постила у фб про свою перемогу і почались дзвінки-вітання. Пам’ятаю, як на другий день подзвонила менеджер і розповіла, що наступного тижня приїде знімальна група, треба представити проект, який закладено в конкурсний проект під грант, а ще треба купу всього їм вислати, доробити і приготувати. Цей день був повний емоцій. І пам‘ятаю, як я вела заняття (особисті перемоги не привід забути про робочі будні)), і як побачила, як люди збиваються в купу і кричать щось. Я вийшла з приміщення до них, була в шоці, бо побачила людей так 30 мінімум, які стоять і  знімають на свої телефони. А от що вони знімають- для мене було загадкою. А потім вони мені вказали пальцями на вже палаючу мою школу. Це одна і та ж територія просто. Наразі я маю заняття в приміщенні, що зліва на фото- спеціально відведений кабінет під навчальні потреби. Стосовно документації, то все в хорошому стані, всякі документи про відчудження, дозволи і норми теж в порядку. Якби я це робила поза законом, я б замовкла і назвала це кармою. Але я вчу дітей! Який  з мене приклад був би тоді, коли б хоч чогось досягла нечесно чи незаконно? 

Так от. Що було потім- сірий сумбур, я відпустила дітей додому, бо боялась за них, дув сильний вітер і я переживала, щоб не загорівся наш корпус. Всі ближні дерева погоріли.  Пожежка їхала 40 хвиилин, зі школи нічого не залишилось. Ні даху, ні другого поверха, який був із дерева, нічого. Впеше я зайшла туди сьогодні, боялась, що накриє. Але ні.

Місто в нас маленьке, всі про це взнали вже в той самий день. Пожежна поїхала геть пів 6. В 6 я вже вела заняття в старому корпусі. Мала групу дорослих, які теж все вже знали. Я розуміла, якщо я закриюсь в собі, це буде надовго і болісно, тому мені треба було людей.

Я не знала, що я говоритиму на камеру. В поспіху сфотографувала палаюче приміщення, щоб мати хоч якийсь доказ того, що школа таки була, просто все  так по-дивному співпало. Але, на моє щастя, знімальній групі треба було лише інтерв’ю, тому нічого придумувати не прийшлось. )) Тепер по-тихенько буду все відновлювати, практично з нуля. Бо ось що маємо. 

На це піде дуже багато часу, оскільки освіта, навіть якщо воно приватна, річ не мега прибуткова, особливо в маленькому місті, але я в цій сфері не для прибутку.

Звісно, справу про підпал відкрито, але все без успіхів. Кому заважала майбутня школа вивчення іноземних мов (такого в нашому місті ще нема) для нас до сих пір загадка. 

Так ось) я просто хочу розповісти вам про те, що я вестиму такий міні-бізнес-щоденник) надіюсь, з часом я вам напишу, що в мене таки вже є своя школа, а не просто кабінет, і запрошу на новосілля ;) це буде ой як не скоро, але буде)) Бо у всіх нас все буде добре. Ми заслужили.