Мила моя Лесенька

Нарешті вирішила зробити великий огляд одної з моїх улюблених книг. Я її придбала дивним чином - розформовували бібліотеку на роботі мого батька, я допомагала бібліотекарці, вона запропонувала вибрати кілька книжок собі. Я тоді щось скромничала, про що зараз дуже жалкую, але "Драматичні твори" Лесі Українки собі відхопила.

Не всі полюбляють читати п'єси, а я люблю дуже, адже є акторска освіта, отже, я "бачу" картинку одразу. А в Лесі вона пречудова! Динамічна, цікава, справжня... 

А ще... я просто насолоджуюся її українською. Повною, соковитою, з такими метафорами, звукописом, ритмом та римами... Якщо порівнювати з російською, то приходить на розум хіба що Чехов, але він не поет, а Леся - поет!

Часом чула зауваження від агресивних російськомовних:  "Разве можно читать Пушкина (Шекспира, Плавта, Овидия....) на украинском? Это нонсенс!" 

А у Лесі чистою українською розмовляють середньовічні лицарі, римські раби і патриції, троянські царівни, міфологічні істоти і навіть Месія... І це так природно і гармонійно, що ви і уявити не можете... Якось мені попалися знайомі п'єси в російському перекладі - не те, і близько не те! Пропадає настрій, колорит, "аромат", особливо в діалогах. Хотіла навести приклад, але не змогла знайти російський переклад в інтернеті... Пам'ятаю, слова Килини про корову: "молочна, и господи яка!" перевели щось на зразок "неплохо доится")))

Ну, давайте почнемо з першої п'єси.

"Одержима".

Дівчина Міріам, яка закохалася в Месію як в людину. Звичайно, без надії, в першій же дії Він її відштовхує "Яке тобі до мене діло, жінко?". Палко ненавидить його ворогів, а згодом і друзів, які сплять, коли в саду Гефсиманськім Він просить пронести мимо чашу сю... Міріам гине "Не за небесне царство, ні, з любові!"

Я спеціально не беру аспект християнської релігії, до неї в Лесі особливе ставлення, до цього ще повернуся...

Улюблена цитата (яка вразила).

Старий. За тебе теж пролита кров, та дарма,

бо ти не прийняла святого дару.

Міріам. І не прийму! Бо я не Астарот,

щоб мала кров приймати в подарунок...

"Осіння казка"

Зупинюся коротко, бо з усіх творів у збірці сподобалася найменше, такий собі революційний підтекст. Король покохав пастушку і зробив принцесою, але вона не відповідає взаємністю, і він заточив її на кришталевій горі. Лицаря, який теж її кохав, закинув в темницю, звідки його витягла служниця і... заховала у свинарню, щоб і собі трохи поженихатись)))... якщо коротко, лицар виявився справжньою свинею)))  А принцеса пішла із простим людом-робочими відстоювати свою кришталеву верхівку.

Але ж мова, мова!...

Улюблені цитати:

1. Колишня босоніжка - то дарма,

Зате тепера - найясніша панна

і дама серця нашого владаря...

2. Либонь, не справа сватався, а зліва!

"В катакомбах"

Перші християни, що ховалися по катакомбах, радо приймали до себе неофітів. Але ж молодий раб, який з таким захопленням прийшов у церкву, раптом почув, що "і там раби!"... Господні, звичайно, але ж від того не легше! Він завдає епископу невдобні питання "Навіщо ще самохіть у ярма запрягатись?.. Бо сказано ж - ні пана, ні раба..." Спочатку йому пропонують "братерську поміч" - доглянути і погодувати його немовля, доки жінка прислужує на оргії, поділитися ношеним одягом, прйти на безкоштовний обід "для убогих", і навіть безкоштовне мило, адже "певне, пан вам жалує його"... Але рабу не треба жебрацього подаяння, він прйшов за волею, а її тут нема, тільки "терпливість і покора" та небесний пан, що панує над панами і дає ім панувати над рабами... Вгадайте, що сказало йому християнське зібрання на таке?.. Звісно, прокляли і відсахнулися...

Як вам ставлення Лесі до релігії? Воно проглядає в багатьох творах. Воля і любов для неї вища за сліпу віру і поклоніння. Я взагалі дізналася, що вона заповідала після смерті її не відспівувати...

Улюблена цитата:

"Мені однаково, чи бог один на небі,

Чи три, чи триста, хоч і міріади - 

Нікому з них не буду я рабом".

"Касандра" - моя улюблениця!

Троянська царівна, яка бачить майбутню загибель Трої, але ніхнто їй не вірить, хоча її пророцтва виявляються правдою одне за одним... І поруч з цим, її особиста трагедія, загибель коханого і натяк на її власну наприкінці троянської війни... Античний колорит, який я так люблю... Метафори, порівняння, мова, мова!!!

Ось уявіть собі сентенцію про "правду і неправду":

"Одного разу раб мені збрехав, 

Що мій фіал украдено, бо просто

Не хтілося йому шукать фіала.

А поки лінувався раб, і справді 

Фіал було украдено - де ж правда

Тут, де брехня? Тоненька смужка

Брехню від правди ділить у минулім,

Але в прийдешньому нема вже й смужки..."

А першу дію  (сутичку між Геленою і Касандрою) я колись поставила на сцені з учнями театрального класу. Як це було гарно! Дівчина-Касандра, вся в чорному, з величезними глибокими очима, що пронизували глядача... І Гелена, в білому та золотому, гарна, сяюча, блискуча... але така підступна, така нещира така небезпечна! Перечитайте цю сцену самі, не буду псувати вам задоволення.

Улюблена цитата:

Гелена. Це ж тільки ти змагаєшся з богами,

За те вони тебе й карають...

Касандра.                                 Що ж,

Їх сила - в карі, а моя - в змаганні...

Як бачите, тут є та ж сама Лесина тема - про непокорність, волю, там і далі Касандра провадить про те, що боги - самі лише раби Долі-Мойри, а вона "рабинею рабів не хоче бути"...

В п'єсі є і пісні українською, стилізовані під античність:

"Ой, саде-винограде,

Як буде йти до річки Левкотея....".... Ет, се нудна!

"На полях Асфоделонських, 

По долинах Елісейських

Ходять тіні незабутні,

Тіні згублених героїв..." Гей, антистрофу!..

"Лісова пісня"

Ну, тут ви все знаєте... Шедевр світового рівня на національному матералі...

Я ось недавно перечитувала і знайшла місце, яке у школі якось проминула.

А ви знаєте, що у Лукаша була сестра, яка померла вже дорослою дівчиною?... Проте, він її не памятає, отже, він пізня викохана дитина, що трохи відкриває очі на поведінку його матері, для якої рана втрати і досі не зажила...

Хто здогадається, звідки я це взяла? Напишіть у коментарях.

Дякую, хто дочитав мій лонгрид.

Може, далі буде... "У пущі", "Адвокат Мартіан" і ще один мій улюблений твір - "Камінний гість", де головний герой - не дон Жуан, а  саме дона Анна...