Кріс Колфер "Країна історій" розгорнутий огляд

Книга 1 "Чари бажання"

Як і обіцяла одразу по прочитанні роблю огляд. Вперше спробувала писати огляд способом надиктовування думок на диктофон одразу після їх виникнення в процесі прочитання книги, тому тексту багато. Але сподіваюсь такий огляд буде вичерпним))

                                                                                  «Одного дня ти станеш

                                                                                  достатньо дорослим, щоб

                                                                              знову почати читати казки»

Казки не виключно для розваги, але й для пізнання різних, в першу чергу соціальних, сторін життя.

Оформлення:

Шрифт менший, ніж у «Персі Джексоні» того ж видавництва. Можливо це повязано з різними віковими категоріями, для яких рекомендовано ці книжки: «Персі Джексон» - для молодшого та середнього шкільного віку, «Країна історій» - для середнього та старшого шкільного віку.

Папір сіруватий, заявлений як екопапір «дружній» для очей. На фото не дуже видно, але частина сторінок відрізняється за кольором паперу – вони світліші. Я на це не звернула уваги аж поки не дочитала до них.

І тут чекав неприємний сюрприз – літери перед очами почали розпливатися. Читала я пізно ввечері і вже думала, що просто втомилися очі, але ж ні((( Виявилося, що ці сторінки з 17 до 32 не тільки більш світлі, але й більш гладкі порівняно з іншими в книзі. Можливо через це друк на них розплився(((

Для порівняння звичайна нормальна сіра сторінка.

Для дитячих очей такий друк зовсім «не дружній»! Але, на щастя, цей брак тільки на  15 сторінках і далі все добре.

Помилок у написанні - "одруківок" виявила лише кілька на всю книгу, що для Ранку вже добре. І лише до 5 моментів, де можна було б зробити краще формулювання перекладу враховуючи особливості української мови і не калькуючи  ці речення з англійської.

Зміст

Нині популярними стали фільми та мультфільми, які оповідають сюжет старих відомих казок на новий лад. Це стосується і авторських, і народних казок. До прикладу, таку ситуацію ми маємо зі «Сплячею красунею» та «Меліфісентою». Комусь це подобається, хтось вважає це знущанням з класики… Але це не про «Чари бажання»)))

Сюжет зав’язаний на класичних казках спільними персонажами та реліквіями, але автор виходить за межі і розповідає про те чого в казках не було. Тобто що відбувалося до початку класичної казки і обумовлювало подальшу поведінку героїв у казці, або що відбувалося після… після весілля принца і принцеси, після перемоги над велетнем тощо. А головне – все сплетено дуже органічно в нову єдину історію. Почасти це мені нагадує як розрізнені комікси про супергероїв об’єднали в один всесвіт Марвел. Звісно масштаб не той, але порадувала відсутність сюжетних багів – коли дочитуєш книжку до кінця з’являється абсолютна узгодженість всіх подій.

Вже зі змісту видно, що сюжет засновано на великій кількості казок, як дуже відомих типу Рапунцель, Білосніжки чи Попелюшки, так і менш відомих про козлика та мостового троля або Хитуна Бовтуна.

По прочитанні перших  сторінок сподобалось, що немає єдиного тлумачення значення та змісту казки. Багато тем зараз в Інтернеті з приводу психологічної користі/шкоди класичних казок з їх насиллям. Про це сперечаються мами та психологи, доводячи що потрібно пом’якшити класичний сюжет чи навпаки дотримуватись оригіналу. Позиція автора виявляється через ставлення двох головних героїв – близнят 11 років, коли вони обговорюють глибинні посили та прихований зміст казок. Не може бути невірного тлумачення, адже кожна казка сприймається окремою людиною через призму власної особистості. З одної казки двоє візьмуть для себе різне.

Сподобалось розкриття характерів головних героїв. Брат і сестра – близнята, але абсолютно різні. Розкриваються їх проблеми в соціумі і пов’язані з цим психологічні проблеми та переживання.  Дівчинка дуже розумна на межі з геніальністю має проблеми з друзями, вірніше з їх відсутністю. Хлопчик – повна протилежність – душа компанії, але з навчанням сум сумний, а звідси і проблеми в школі з вчителями.

Книжка варта уваги батьків, а не тільки дітей. Дуже ненав’язливо показані педагогічні прийоми вирішення проблем дітей і ролі батьків у їх вирішенні. Чого варті тільки історії про кручене дерево та ходячу рибу, які розповідав батько дуже доречно і в складних для дітей ситуаціях, не втручаючись у їх особистий простір без запрошення. З фото в кінці книжки видно, що автор досить молодий тому мене приємно здивувала наявність таких мудрих прийомів.

Є закрученість та несподіваність сюжету, зокрема таємниці. З погляду читача, який перечитав вже не одну сотню книг, деякі розгадувалися з впевненістю на 99,9%. Проте у фіналі були несподіванки і для мене)))

Потрапляючи до світу країни історій діти починають проявляти себе нетипово для них: Коннер виявляється не зовсім «дурником», а його сестра – не така вже й розважлива. Перебуваючи за крок до реалізації своєї нездійсненної здавалося б мрії, дівчинка починає керуватися емоціями, а не логічними судженнями.

Деякі моменти видають американського автора: "Я розумію чому вони тут всі їдять один одного, тому що вони ніколи не чули про фаст-фуд."

Автор змусив мене засумніватися у знанні казок в певні моменти, а знання сюжету казок важливо для повного розуміння подій книжки.

Сподобалась завершеність сюжету – всі крапки над «і» розставлено, але в кінці натяк на продовження.

З рекомендацією 10+ погоджуюся на 100% тому що з одного боку потрібно вже мати певний багаж знань щодо казок, з іншого на базі добре знайомих казкових персонажів автор розкриває сірі відтінки життя. Поступово приводить дитину до думки, що не буває в житті абсолютно білого і абсолютно чорного, а підлітковому віці схильність до максималізму і треба «розбавляти» таким стриманим розумінням.

Є певні ідеї, які вважаю не зайвим обговорити з дитиною після прочитання книги нею. Ось кілька з них.

Тож незважаючи на певні недоліки оформлення, за змістом однозначно рекомендую до прочитання. Сама хочу продовжити знайомитися з цією серією.