Оксана Драчковська: Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама (Чорні вівці)

Книга на сайті видавництва

Це історія ДЛЯ ДІТЕЙ. Про те, що трішки інші діти - вони, в жодному разі, не гірші. Про те, що стукай і тобі відкриють. Такі казки відкриють серця наших дітей.

В сім'ї зайців велика радість - у них народилося семеро малят! Коли малюки почали підростати і потроху стрибати, з'ясувалося, що одне зайченя не може цього робити і... ніколи не зможе. Звісно, всі зажурилися, але наступного ж дня тато змайстрував візочка, на якому Зайчик невдовзі навчився спритно їздити сам. Він не поступався братикам та сестричкам у спритності; ріс кмітливим та спостережливим і мріяв чимшвидше піти до школи.

Зайчик не відчував своєї особливості, поки його світ обмежувався домом та родиною, адже люблячі люди максимально підлаштовуються та підлаштовують все навколо. А ось, коли прийшов час виходити у Світ... Для того, хто має особливі потреби, цей Світ, як ворог. Дорога до школи - похила стежка, що має на своєму шляху ще й річку, через яку перевезти візочок неможливо навіть татові Зайцю. Не пішло зайченя до школи. Брати і сестри пішли, а його тато назад додому повіз...

У мами краялося серце за свою дитину і вона, сповнена рішучості, пішла в Лісову Управу, домогтися того, щоб через річку побудували міст і проклали дорогу вздовж Великого яру. І-і-і... певно, вони знають, що таке - рішучо налаштовані мами :)  Незабаром, мама домоглася встановлення в лісі ліфту для білочки з хворими лапками; звуковий світлофор для незрячих; учителі вивчили мову жестів й школу змогли відвідувати звірята, що погано чують!

А Зайчик у школі і в баскетбол грає, і в естафетах перемагає, і у театральному гуртку участь бере, ще й у халепи з друзями встряє! Повноцінне життя дитини :) Тож, справа за нами: будемо відкриті для них та дітей своїх навчимо.