ШЛЯХ ДО МОРЯ - притча про мрію...

В одному бідному селі народився на світ хлопчик. Він проводив свої дні безглуздо, механічно і монотонно, так само як і інші мешканці цього згасаючого села, не маючи уявлення, що робити з власним життям. І в одну прекрасну ніч йому наснилося море. Жоден з мешканців села ні разу не бачив моря, тому ніхто не зміг підтвердити, що десь у світі існує така безмежна вода.

А коли юнак заявив, що збирається відправитися на пошуки моря зі свого сну, всі крутили пальцем біля скроні і називали його божевільним. Але він, не дивлячись ні на що, вирушив у дорогу і довго мандрував, поки не опинився на розвилці доріг. Тут він вибрав ту дорогу, яка вела прямо, і через декілька днів добрався до селища, жителі якого вели спокійне, забезпечене життя. Коли юнак повідомив їм, що мандрує, мріючи знайти море, вони почали переконувати його, що він даремно витрачає час і краще буде йому залишитися в цьому селі і жити так само щасливо, як і всі.

Декілька років хлопець жив в достатку. Але одного разу вночі йому знову приснилося море, і він згадав про свою нездійсненну мрію. Юнак вирішив покинути селище і знову вирушити в дорогу. Попрощавшись з усіма, він повернувся на розвилку і на цей раз пішов в іншому напрямку. Йшов він довго, поки не дійшов до великого міста. Захопився його гомоном і вирішив залишитися там. Навчався, працював, веселився і з часом зовсім забув про мету своєї подорожі.

Однак через декілька років він знову побачив уві сні море і подумав, що, якщо не виконає мрію своєї юності, то даремно розтрачує життя. Тому він знову повернувся на розвилку і вибрав третю дорогу, яка привела його в ліс. На невеликій галявині чоловік побачив хатинку, а біля неї вже не дуже молоду, але прекрасну жінку, яка розвішувала випрану білизну. Вона запропонувала йому залишитися з нею, так як її чоловік пішов на війну і не повернувся. Чоловік погодився.

Багато років вони прожили щасливо, виростили дітей, але одного разу нашого героя, який уже постарів, знову відвідав сон про море. І він залишив все, з чим був пов'язаний багато років, повернувся на розвилку і вирушив у дорогу останньою, досі невідомою йому стежкою, дуже крутою і кам'янистою. Він йшов, втомився дуже і став побоюватися, що незабаром зовсім виб'ється з сил.

Опинившись біля підніжжя великої гори, старий вирішив піднятися на неї в надії хоча б здалеку побачити море зі своїх снів. Через декілька годин і цілком виснажившись, він дістався до вершини гори. Перед ним розкинулися неабиякі краєвиди: старий побачив розвилку доріг і село, в якому його мешканці вели благополучне життя, і велике місто, і хатинку жінки, з якою провів багато щасливих років. А вдалині, на горизонті, побачив блакитне, безкрає море.

    І, перш ніж зупинилося його змучене серце, розчулений старий крізь сльози жалю зауважив ще, що всі дороги, по яким він йшов, вели до моря, але тільки жодну з них він не пройшов до кінця.

* * * *    Не зупиняйтеся на досягнутому: знаходьте в собі сили і сміливість рухатися до свого моря!

* * * * Відмінна і повчальна притча вона змушує переосмислити цінності які існують в житті! Нам дуже часто здається що наше життя безмежне і нескінченне, люди розучилися цінувати час в житті - а життя воно коротке і тільки коли людина розуміє це, вона починає жити для себе і для блага оточуючих!   Подібним старим може бути кожен з нас, якщо не почнемо жити і приймати життя таким яким воно є і радіти кожній прожитій секунді на землі!