Сьогодні мені вирвали ще одного зуба. Я стала ще на чверть менш мудрою :joy:
Вперше вийшла шокована після процедури.
Післявведення анестезії лікар сказав, що просто спробує похитати зуб. Коли витирав кров з мого обличчя, я думала, що щось пішло не так, а виявилося, що він давно вже його вирвав, а я нічого не відчула. Підхід все вирішує.
Повертаючись додому, знову в голові виникло питання про те, чому в моєму дитинстві було не так.
15 років тому мама виходила зі мною з кабінету стоматолога-хірурга вся в синцях. Їй доводилося тримати мої руки, щоб я не відбивалася, хоча я продовжувала відбиватися ногами. Медсестра тримала голову, а лікар колола анестезію. Через 10 хвилин ситуація повторювалася, але в руках у лікаря були вже щипці.
За рік до того все відділення однієї лікарні чуло мій крик, коли кілька медсестер шукали, де б на моїх руках взяти кров. Треба було брати кілька днів підряд, а двічі поспіль з однієї вени не можна було.
13 проколів, набряк руки наступного дня, медсестри, заляпані кров'ю. У мене досі лише одне місце на руках, де можна нормально взяти кров. Хоча в пологовому мені якось вставляли катетори в обидві руки.
В моєму ставленні до процедур, пов'язаних з болем, нічого не змінилося (крім того, що я тепер не можу собі дозволити репетувати на всю лікарню :joy:): мені так само страшно і боляче (навіть введення анестетику мені важко терпіти).
Але змінилося найголовніше - ставлення медиків. Останні років 7 ті, хто роблять мені боляче, намагаються мінімізувати біль та страх. За цей час зі мною сюсюкалися більше, ніж за 18 років обслуговування в дитячих поліклініках та лікарнях.
Чому до дорослої "тьоті" ставлення краще, ніж до дитини в медичних закладах (незалежно від форми власності закладу)? Чи рівень обслуговування за ці роки аж настільки еволюціонував? Чи, може, то у мене карма хороша тепер, тому тепер лише добрі медики трапляються? :grinning:
Tanya_mama 11 червня 2019, 10:34 1
Было мне лет 7, когда я впервые познакомилась с таким человеком, как СТОМАТОЛОГ. Привела меня к нему мама, потому что нижние коренные зубы росли у меня вторым рядом за молочными. Решено было молочные зубы - рвать. Пришли мы на следующий день уже с папой. Папа держал мне руки, мама держала голову, а страшный врач в белой повязке на лице лез ко мне с железными клещами... я била его ногами беспощадно!!! Один раз даже между ног попала, по причинному месту, после чего была вызвана медсестра, чтоб держать мне ноги, а справились только 2 медбрата)) А еще я орала сквозь сомкнутые губы...точнее - мычала как можно громче.
Зубы мне таки вырвали... И было не столько больно (потому что они итак шатались уже, просто я боялась их сама вырвать), сколько до усрачки СТРАШНО от всего происходящего.
Второй раз я была у стоматолога в районной детской пол-ке - ставили пломбу. По-живому, какая там анестезия? Я орала, плакала, меня держали 2 медстестры. Мне было 10 лет.
С тех пор для меня поход к стоматологу - это истерика. Нет, мне не больно, когда колят обезболивающее и тем более не больно, когда обезболенный зуб лечат. Мне страшно!! Тот детский страх внутри меня орет каждый раз благим матом, хотя лицо я делаю невозмутимым и в промежутках ободряюще улыбаюсь врачу, который меня гладит, хвалит, сюсюкает и даже в итоге дает конфету!!! Мне 30!! Почему никто меня не гладил и не сюсюскал со мной в 7 и в 10, когда это было необходимо? Почему не давали конфету?
Сына вожу в детскую стоматологию, платную. Там ему и песенку споют, и мультик включат, и игрушек надарят в итоге. И мне очень нравится подход врачей, которые сначала с ним же потанцуют-поскачут, а потом быстро и не больно полечат под любимые мультики. Вожу малого к стоматологу на профосмотр и чистку раз в пол-года и каждый раз - это праздник для ребенка.
Спасибо, что мы не живем больше в то суровое время, когда детей пугали, держали, лечили по-живому врачи-живодеры!
K_Zet 11 червня 2019, 18:21
Потому что дети беззащитны. Это такой способ самоутверждения у некоторых врачей. Довелось недавно лежать в больнице с малдшим (отек квинке) - плановый анализ крови - иглой от 10 куб шприца ребенку с белой кожей и плохими венами (два с половиной года малышу) пытались взять из вены. Когда я перед процедурой говорила, что одной пары рук недостаточно фиксировать его ручку - меня не услышали, когда он начал выкручивать руку, а она продолжила ворочать иглой в руке, я начала истошно орать, чтобы она вынула эту ...ю иглу из ребенка немедленно. Меня услышали со второго раза.
Но я была готова убить. Просто были заняты руки - держала сына, чтобы не теравмировали вену.
Divashka 12 червня 2019, 00:01
Мене й досі ловлять по палаті якщо хочуть взяти кров з пальчика, а про вену я взагалі мовчу....
Мама двох дітей, доросла тьотя, 27 рочків.