Марія Парр від Крокус

Це лише фотоогляд. Було б чудово, якби ті, що читали, додали своїх коментарів :)

Дехто цікавиться ілюстраціями, дехто самим текстом, тому викладаю по кілька розділів повністю з кожної частини.

Ілюстрована лише перша частина; переклад (Галина Кирпа) та ілюстрації (Бу Ґаустад) - ті самі, що раніше були у видавництва «Теза».

Зустріла коментар один, мовляв, весь час відкладаю покупку російського видання, тому що відгуки протиречиві. У нас є українське видання Тези дуже давно, але - чому так склалося, не знаю - воно нечитане з сином; а з донькою ще не доросли (я склала собі думку, що книга років з 9). Точно не знаю, чим не задоволені люди з відгуків, але підозру маю. Ми читали «Тоня Гліммердал» Марії Парр, вона може дозволити собі зауваження на кшталт «дурепа» або «дупа» (це не дослівно, а щоб було зрозуміло ;) ); діти у неї чимось нагадають Пеппі - самостійні та трохи дивні для оточуючих. 

Точно пам’ятаю, що всі мої знайомі, які «Вафельне серце» читали - і з доньками, і з синами - дуже гарно відгукувались і потім наполегливо рекомендували книгу іншим.