Далеко-далеко у лісі жило маленьке кошеня. Це був чарівний ліс, тому яких тільки тварин у ньому не було. Всі жили дружно та щасливо.
От і наше кошеня було незвичайним. Воно було яскраво-руде та мало на личку білу плямку у формі серця. А ще воно було дуже полохливе та невпевнене в собі.
Мама-кішка та тато-кіт завжди казали, що їх кошеня найкраще у світі. Та малятко їм не вірило. Воно ж бо пам'ятало, як колись давно зграя гієн сміялася з його плями на обличчі. З того часу хто б кошеняті не казав, що воно особливе, воно не вірило.
Якось у чарівному лісі оголосили конкурс "Обличчя лісу". Представники місцевого журналу "Animals" їздили по всіх закутках та шукали претендентів на нагороду. Всі бажаючі могли сфотографуватися для голосування.
Черги до фотографа, пана Гусака, були великі. Тварини годинами чекали можливості показати себе. Пан Павич розпускав свого хвоста, пані Лебідь демонструвала нові трюки шиєю, а пан Ведмідь показував свої м'язи. Кожен мав якусь особливу рису. Тут були і гієни, які сміялися з усіх.
Прийшла до фотографа і сім'я котиків. Кошенятко не хотіло йти, але мамі таки вдалося вмовити його. І от стоять вони перед паном Гусаком, приготувалися... Спалах! Кошеня злякалося та побігло чимдуж, не бачачи шляху. Бігло воно, бігло та так стрімко, що пробігаючи через кам'яний міст послизнулося та шубовснуло прямо у воду.
- Пффф, - виплюнуло воду кошеня. - Що сталося? Хто мене сюди скинув?
- Хто тут? - почулося здивоване з очерету.
- Й-й-я, - перелякано почало задкувати маля.
- Хто це "Я"? - голос з очерету став ще більш здивованим.
- Кошеня, - відповідь не забарилася. - А з ким я говорю?
- З ким, з ким... Зі мною! - з очерету поважно виповзла стара пані Черепаха.
- О, а я Вас знаю. Ви приходили колись до нас в гості.
- І я тебе знаю. І чому тебе сюди занесло? Моє болото далеко від твого дому. Чому ти без батьків?
- Нас фотографували, а я злякався та втік, - втерло сльози кошеня.
- І що там такого страшного у фотографуванні? Я сто тисяч мільйонів разів фотографувалась, - здивовано підняла брови черепаха.
- Там таку, таке! Таке страшне щось яскраве! - прокричало маля. - І взагалі... Кому треба моє фото? Воно ж негарне і взагалі...
- Яскраве то спалах. Він тобі не нашкодить. Без нього не зробити фото. Чому ти вважаєш, що твоє фото негарне?
- У мене пляма, - пробельмотіло кошеня.
- Яка пляма? Оця? - черепаха показала на обличчя кошеняти. - Знаєш, я завжди хотіла собі таку пляму.
- Але ж... гієни... Вони так сміялися! Я думав, більше ніколи-ніколи не вийду на люди, знову знітилося кошеня.
- Тю! Ти що не знаєш, що вони сміються з усіх? Та чи став пан Ведмідь менш сильним через їх сміх? Чи пані Сова стала менш мудрою? Кожен з нас особливий по-своєму. І нічиї слова не змінять цієї особливості.
- І я особливе?
- А ти - особливо особливе! Ти знаєш, що багато тварин хотіли б бути схожими на тебе, мати теж якусь таку плямку?
- Правда?
- Звісно, правда! Хіба ти колись бачило черепах-брехух?
- Уііі! - вигукнуло кошеня.
- Щось ти вже давно у мене. Мабуть, батьки вже дуже хвилюються. Йди цією стежкою і вийдеш до центральної галявини.
- Дякую Вам велике! - промовило маля та побігло.
- І не забувай, що ти - особливо особливе! - услід кричала черепаха та її вже ніхто не чув.
Коли кошеня прибігло на галявину, батьки були дуже схвильовані. Вони ж бо не припиняли пошуків. Мама обійняла свою дитину, поцілувала та попросила більше так не робити. Маля пообіцяло, що більше таке не буде та розповіло про свої пригоди.
Тоді сім'я котиків пішла знову фотографуватися. Коли вони стояли перед апаратом, зграя гієн почала знову сміятися з плями кошеняти.
- Не заздріть! - вигукнуло маля та показало язика.
Гієни були настільки здивовані, що пішли геть та більше ніколи не зачіпали кошенятко.
А воно посміхнулося і пан Гусак зробив фото. Це було найкраще сімейне фото.
Через кілька місяців голосування, всі мешканці лісу отримали новий випуск журналу "Animals".
Коли вони побачили палітурку, дуже зраділи. Переможцем конкурсу було визнано сім'ю котиків. Їх фото і було на обкладинці. А в самому центрі було те саме особливо особливе кошеня з особливою білою плямою на личку.
З того часу кошенятко більше ніколи не соромилося і не боялося.
Julka 18 квітня 2019, 18:15
Прочитаю ввечері своєму критику), напишу вам про враження )
Lorelea 19 квітня 2019, 15:13
А ви добірочку складіть, без поспіху. а потім можна і пропонувати - як збірку терапевтичних казок. Під таким "соусом" добре піде
ONikSandra 19 квітня 2019, 18:07
А где можно про развод почитать?
Puppy_in_the_bush 20 квітня 2019, 00:04
Ось
https://kashalot.com/club/post-17809051/
barambulechka 18 квітня 2019, 18:30
мне понравилась сказка,хорошо написано и смысл есть,прочитаю своим)
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:34
Дякую)
Aleksandra25 18 квітня 2019, 18:45
Аня,з якою ціллю створена казка?
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:35
Дякую)
Я от в пошуку методів саме для цієї дитини. Пробую все, що можна
ONikSandra 19 квітня 2019, 18:06
А у ребёнка внешнее отличие имеется? Если нет, он вряд ли проассоциирует себя с котиком этим
Puppy_in_the_bush 20 квітня 2019, 00:05
От і мені вже здається, що не дуже підходить.
Поки відкладу. Спробую нову написати
Коментар видалено
Puppy_in_the_bush 18 квітня 2019, 18:53
В ФБ вони є
Коментар видалено
Puppy_in_the_bush 18 квітня 2019, 19:22
Ні. Буде дача
Kaseta 18 квітня 2019, 19:13
Гарна казка) " їх" - то трохи є калька з російської, українською мовою присвійний займенник - їхній)
"Мама-кішка та тато-кіт завжди казали, що їхнє кошеня найкраще у світі."
"Їхнє фото і було на обкладинці."
Puppy_in_the_bush 18 квітня 2019, 19:22
Точно) Дякую
Tata4ka 19 квітня 2019, 09:27
только слово лицо заменить на мордочку). А так интересно, читается легко. Давайте еще!
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:36
Дякую.
Zzrzz 18 квітня 2019, 19:15
Гарна казка. Легко читається.
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:36
Дякую
Nataliia 18 квітня 2019, 19:18
Успокаивающая сказка) но для меня не оч убедительная. Я не знаю, откуда авторы берут какие-то емкие фразы, которые ребёнок запоминает и они его убеждают в чем-то. тут такое спокойное повествование, но я б на месте котёнка так и не поняла, чего ж я такая особенная особенная)
Komonata 18 квітня 2019, 23:11
Вот, и моя не поняла смысла, не в этой сказке, но в похожей. В 4 года
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:37
Сприйняття ж індивідуальне)
На мене теж не подіяло б в дитинстві те, що я пишу)
Julia_Ski 18 квітня 2019, 20:46 1
Аня, если ребёнок не уверен в своих силах, а не во внешности, то сказка не очень подходит.
Точнее вообще не попадает в цель.
Напиши сказку например: кошеня зловило мишеня.
Напиши что много раз не получалось из-за неуверенности (теряло момент и мышка убегал) и вот в самый ответственный момент котик осмелел (перед этим что-то там обдумав) и ухватил мышку, но мышка вырвалась. Но котик не сдался и догнал её.
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:37
Так, от якраз схожа ідея прийшла. Треба лише сформувати
Divashka 19 квітня 2019, 08:59
Хороша казочка. Повчальнч
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:37
Дякую
just_Tanya 19 квітня 2019, 09:50
Мило. Для терапии с ребенком отлично, в издательства щабраеуют- для идеала, требуются доработки в изложении рассказа. Причина-следствие
Вот, Первый-второй абзац., например.
Далеко-далеко у лісі жило маленьке кошеня. Яких тільки тварин у ньому не було, проте всі жили дружно та щасливо.
Це був чарiвний лic, й наше кошеня було незвичайним також(пэс главным героем нужно познакомиться сначала, а потом уже "наше"). Воно було яскраво-руде та мало на личку білу плямку у формі серця. ...
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 16:06
Так краще?
just_Tanya 19 квітня 2019, 16:09
Значно ))))
Puppy_in_the_bush 20 квітня 2019, 00:05
:blush:
GlamKid 19 квітня 2019, 12:46
"Спасибо за такую классную сказку"-дочка.
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:39
Дякую)
Alala 19 квітня 2019, 14:00
мой, на фразе "більше ніколи-ніколи не вийду на люди", спросил, а откуда в лесу люди???
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 14:39
Дякую! Діти більше помічають)
Businka_2d 19 квітня 2019, 14:56 1
Все сподобалося, крім язика)) діти швидко все хапають, а показувати язика якось не дуже
Puppy_in_the_bush 19 квітня 2019, 15:03
Можна без язика)
Дякую
ONikSandra 19 квітня 2019, 18:02
Вы, оказывается, пишете)
Мне не понравилось, что котёнок "оно" - иногда это было резко очень.
Ещё, что у него "личико" - неправдоподобно))
Пятнышко на лице - вряд ли предел мечтаний: нужна или другая отличительная черта, или не говорить, что все хотят пятно.
Язык показывать - плохо, даже если ты стал такой самоуверенный)
В целом мило и "психологично" - дерзайте дальше!
Puppy_in_the_bush 20 квітня 2019, 00:06
Кошенятко ж воно)
Це "издержки" мови)
Дякую за думку)
Natulyasha 20 квітня 2019, 14:26
Прочитала сегодня сыну вашу сказку, слушал внимательно, задавал вопросы, напр. почему его сразу не пошли искать к речке ))))). Хорошая сказочка, читается легко, хороший слог, все последовательно, смысл понятный. Вы молодец, хорошо получается у вас писать ))
Puppy_in_the_bush 20 квітня 2019, 17:41
Річка далеко
Батьки ж не знали, де він)
Дякую)
Natulyasha 20 квітня 2019, 18:42
я так и сказала, что лес большой, и кто мог знать? ))))
Geronimo 28 квітня 2019, 06:54
Больше похоже на сказку анти-буллинг чем про уверенность в себе, я б так сказала