З творчістю Марини Гримич я познайомилась коли читала її книги під псевдонімом Люба Клименко. Але ті книги письменниці я називаю "книгами для підняття рівня лібідо" :grin: Ось тільки книга "Маміглапінатапеї або любов у Київській комуналці" зовсім інша, дуууже смішна, але сьогодні поділюсь враженнями про "Ажнабію на червоній машині"))
Ось трохи опису: "Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з «Тисячі й однієї ночі». В центрі сюжету опиняються дві ажнабії-українки — Павлина, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра (лагідно — Вірунчик), дружина шиїта Жаввада. Павлина береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павлина, а також таємничий друг Зіяд, що несподівано приєднався до компанії, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван"
Ця тема мені близька, оскільки мій чоловік виріс саме в такій міжетнічній сім'ї, в арабській країні, сусідній з описаною)) Я запитала його, що таке ажнАбія, а він не знав... а потім каже:"Ааа, ажнабІє!! (наголос на "і") это иностранка!" :)
Книга дуже легка, пригодницька, з безліччю описів природи, краєвидів, смаків, звичаїв, традицій... вона настільки атмосферна, що просто занурюєшся в читання і відчуваєш, ніби ти там знаходишся, в такому цікавому самобутньому Лівані...
А ще мені дууже імпонує мова авторки, стиль написання, гумор. Дуже цікавий "прийомчик" використала Марина Гримич, вставивши в розповідь пости з фейсбука з лайками і дотепними коментарями.
Словом, книга дуже жива, пізнавальна, атмосферна і з гумором. Якщо хочете відпочити, розслабитись, зануритись в атмосферу східної країни, то дуже і дуже раджу! ;) 
і внизу завжди є пояснення арабських слів))
І наостанок такий гарнющий опис:
Дякую всім, хто дочитав ;)
umberto 31 березня 2019, 17:49
Я одного разу випадково потрапила на творчу зустріч з Мариною Гримич. Я дуже далека від її творчості, але на цій авторській зустрічі вона розповідала про етнографічні експедиції до нащадків українських емігрантів в Бразилії. Це було страшенно цікаво. Дякую, що нагадали, треба пошукати чи нема в неї книг про те дослідження)
Profesora 31 березня 2019, 19:07
І я дякую, її взагалі можна всю читати, дуже цікаво пише, просто і глибинно, вона мені схожа з Галиною Пагутяк, хоча Пагутяк трохи з таким карпатським уклоном, але оцей прозорий, простий на позір, стиль дуже імпонує.
HoAnna 1 квітня 2019, 00:44
Юлія, дуже вдячна Вам за "наводку" на схожу по стилю письменницю!! Буду мати на увазі ;) Бо дійсно Гримич пише саме так, як Ви описали, "просто і глибинно" :)
Profesora 1 квітня 2019, 03:29
Рада бути корисною:blush:
Profesora 31 березня 2019, 18:57
Дякую, Ви завжди такі цікаві книги оглядаєте))) і ще раз дякую за дорослу літературу))) візьму до уваги обов'язково, я читала в далекому 200 якомусь році її книгу Мак червоний у росі, не пам'ятаю про що, а пам'ятаю свій шок і захоплення книгою))) треба обов'язково повернутися до цього автора. Дякую.
HoAnna 31 березня 2019, 19:03
Дякую, що читаєте)) Мак червоний у росі обов'язково гляну, дякую :)
seveneleven 1 квітня 2019, 12:12
Зацікавили. Дякую за огляд)
HoAnna 1 квітня 2019, 19:52
Будь ласка :)