Етикет можна вивчати весело!

У «Бон чи тон…» герої (кумедна двійня Куба і Буба) читають свою книжку про гарні манери - якийсь нудний підручник про те, як правильно поводитися. Читають і починають виконувати кожну букву етикетного закону. І отут починається все найсмішніше. Бо поза контекстом певні правила етикету й справді можна нетакточно використати.

САМЕ ТОМУ потрібно читати не нудні книжки про етикет, а книжку "Бон чи тон або гароні манери для дітей". Бо в ній кожне правило представлено у конкретній ситуації. Більше того, кожне автор показує й недоречні для деяких правил ситуації. Він доступно пояснює дитині всі нюанси етикету, всі тонкощі дорослого цивілізованого світу. А запам’ятати якесь правило у контексті завжди простіше, аніж визубрити суху формулу і потім не знати, де її приткнути в цьому житті.

Наприклад, прочитали Куба і Буба у книжці, що в Монголії відригування свідчить про те, що гість вже поїв, і щоб йому більше не накладали. І вирішили Куба і Буба застосувати це на практиці — ще й у ресторані, коли їхню бабусю Йоасю запросив на обід пан Вальдемар (її майбутній чоловік). Уявляєте....

Або коли в пораднику написано, що черевики повинні бути начищеними, але не уточнено, якого кольору пастою…. Уявляєте... 

Окрім халеп, в які потрапляють самі герої, вони часто доводять до сорому чи до нервового зриву своїх батьків і бабусю. Але якимось дивом все завжди добре завершується.

Книжка зручна тим, що поділена на короткі історії - тематичні розділи. Тому можна читати з дитиною про щось, на даний момент актуальне, наприклад, про біжутерію чи носовичок, про показування язика чи тицяння пальцем, про шкарпетки, костюми чи сандалі, а чи про толерантність чи коверзування — то легко можете відшукати потрібну тему.

Наприклад, кумедна історія про вік: