Хочу розповісти про одну з найяскравіших книжок для підлітків і про підлітків. У книжці польки Йоанни Ягелло розповідається про дружбу двох "аутсайдерів", життя яких назвати легким аж ніяк не можна! Мама 14-річного Фелікса змушена поїхати за кордон працювати, тож хлопцеві доводиться не лише вчитися в школі, а ще й доглядати 10-річну сестричку (яка ще той фрукт!) і займатися домашнім господарством. На біду, ще й бабуся, з якою залишилися діти, потрапляє до лікарні. Невідомо, що було б, якби Фелікс не познайомився у школі зі своєю ровесницею, Отилією, яку всі кличуть Оптою. Опта - від Оптимізм, бо дівчина його так і випромінює! Та це не значить, що в неї немає своїх негараздів. Хтось сказав, що найкращий спосіб забути про власні проблеми - допомогти комусь вирішити чужі. І це, схоже, правда. Фелікс і Опта підтримують одне одного у важкі хвилини і, здається, їхня дружба здатна перерости у щось інше...
Додам, що книжку, щойно вона з'явилася, прочитав мій син, якому тоді вже виповнилося 14. Його враження: "Нормальна книжка!" - це однозначне схвалення. Останнім часом не дуже виходить обговорювати з ним прочитане: відповідає коротко, тож я звикла: Нормально - значить, книжка справді гарна. Ну, все решта - це "фігня". А як Ви обговорюєте книжки зі своїми підлітками?
Автор: Яґелло ЙоаннаПереклад: Ярослава Івченко Рік видання: 2017 p. Обкладинка: Тверда Вік: 13-16 роківК-ть сторінок: 216
Придбати книжку найпростіше тут: https://urbino.com.ua/p571757905-zeleni-martensi.html
***
...мама вперше поїхала до Німеччини. Мені тоді було дванадцять, а зараз чотирнадцять. Ми залишилися з бабусею й жили досить непогано. Мама там доглядала якогось дідуся й за місяць заробила стільки, що ми заплатили частину боргу за помешкання. Ще вона купила комп’ютер і нову пральну машину, бо стара зламалася, і загалом виглядало на те, що настали нові, кращі часи.Вона мала поїхати ненадовго, когось там заміняла. Але потім подалася знову. І частіше її не було, ніж була. Ми якось давали собі раду, доки бабуся не захворіла. Вона ледве дибає і їй потрібно купу бабла на ліки, і тепер мама каже, що тим більше змушена їздити на роботу. Стало фігово.
– Сміття хоча б винеси, – кажу я Віці, а вона дивиться на мене спідлоба.– Ти ж бачиш, що я уроки роблю. Тобі чудово відомо, що в четвертому класі вимоги суворіші.– Ти ж не вчиш, а граєш.– Не граю. Я перевіряю на ФБ, що було з математики.
Я бачив, що вона грає. Я можу відрізнити, але не маю сил сперечатися з нею. Починаю мити посуд, сподіваючись, що це вижене сестру до своєї кімнати, бо чесне слово, мені навіть бачити її вже не хочеться. Нічого не робить і на все плювати хотіла, ніхто її не виховав, то й мені навряд чи вдасться. Я б хотів, щоб мама повернулася й зайнялася цим всім.Віка не виходить, тільки вдягає навушники, щоб не чути галасу миття. Щось вона таки їла, бо я намагаюся відмити каструльку від киселю. Звичайно, їй не спало на думку залишити мені хоч трохи. Цікаво, чи бабусі принесла… І чи бабуся взагалі щось їла.
– Віко…Вона робить вигляд, що не чує, але я намагаюся докричатися крізь навушники, адже навіть з ними щось там чути. Я трясу її й вириваю з вух навушники.
– Ай! – пищить вона. – Боляче! Лапи забери!
– Чому ти зжерла кисіль і нічого не лишила?
– Лишила, – відповідає. – У холодильнику. – Я пропонувала бабусі, але вона не хотіла.
А я вже було подумав, що в неї є до мене чудові сестринські почуття. Ну, але принаймні для бабусі щось зробила.
– Можеш з’їсти, якщо вона не буде, – ласкаво дозволяє Віка.
Піду до бабусі. А ні, не піду, вона хотіла подрімати. Чорт, мене це непокоїть, бабуся завжди була на ходу, я ще ніколи не бачив, щоб вона спала вдень. Я не знаю, що робити. Змусити її піти в поліклініку, а може, викликати лікаря? Намагаюся подзвонити мамі, але вмикається автовідповідач. Зараз вона працює в такого одного, де погане мобільне покриття. Я піднімаюся сходами, тихенько прочиняю двері і чую, як бабуся похропує. Якщо спить, то, мабуть, усе гаразд. Повертаюся до посуду. Віка, звичайно ж, сміття не винесла. Я ставлю на сушку останні тарілки й міцно зав’язую мішок. Ніби із запахом полуниці, але, як на мене, й так страшенно смердить. Зношу мішок униз. Щиро кажучи, на сьогодні з мене досить. Згадую дівчину, із якою познайомився на стадіоні, та її усмішку. Цікаво, чи вона так само би посміхалась, якби їй щодня доводилося миту гору брудного посуду?
HoAnna 10 лютого 2019, 12:50 1
Люблю такі книги! У мене така на поличці чекає своєї черги :)
HoAnna 10 лютого 2019, 13:13 1
ДУЖЕ ДЯКУЮ, що видаєте такі книги! :tulip::tulip::tulip:
Bozhena71 10 лютого 2019, 13:19
Дякую, що читаєте! У нас на черзі ще дві книжки цієї авторки, одна вийде на початку березня ("Молоко з медом"), а наступну ("Як дві краплі води"), постараємося встигнути до кінця травня.
HoAnna 10 лютого 2019, 13:24 1
О, навіть дві! Чудово, чекатиму :)
Anutamama 10 лютого 2019, 13:20 1
А где покупали?
Anutamama 10 лютого 2019, 13:21 1
))) Я очень внимательная. Срочно нужно купить для своего подростка.
Bozhena71 10 лютого 2019, 13:35
Можете придбати безпосередньо у видавця. Тим більше, що до 14 лютого діють приємні знижки -20%. www.urbino.com.ua
Anutamama 10 лютого 2019, 13:37 1
Спасибо.
de_la_Fere 10 лютого 2019, 14:01 2
Спасибо. Зачиталась.
de_la_Fere 10 лютого 2019, 14:01 1
Мартинсы моя любимая обувь :wink:. Написано...очень. Очень. Классно!
Bozhena71 10 лютого 2019, 16:12
Це й улюблене взуття Авторки. Цілком поділяємо Ваше захоплення мартенсами, вони супер зручні й комфортні!
Profesora 10 лютого 2019, 16:36 1
Дякую, вже давно поглядаю на Каву з кардамоном, і тепер оце зрозуміла, що авторку можна брати всі твори, дуже класні, і перш за все завдяки Вашому перекладу, він ллється, бо буває читаєш книгу, а вона аж в'язне в тобі, через стрьомний переклад. Чи занадто розумний:grinning:
Bozhena71 11 лютого 2019, 11:15
Ні, польську мову я знала досить добре ще до вступу в університет, мабуть, завдяки тому, що вдома була купа книжок польською, а "в спадок" від тітки-полоністки мені дісталася їх ціла шафа. Читати - то вже, мабуть, хтось із батьків показав,що і як, а загалом я багато сприймала на слух (радіо, трішки пізніше - телебачення). Отак непомітно і сталося.
umberto 11 лютого 2019, 11:18 1
В мене мама так вивчила польську "з повітря", навіть дипломи на польську перекладала. А я польську люблю, розумію, читаю, а з поляками говорю англійською)))
Profesora 11 лютого 2019, 12:25 1
а я в інституті вибрала чеську, мені ще викладач говорила, що за свій вік не зустрічала студентки, яка б так ловила мову на слух, вірші вчила запоєм, але далі факультативу не пішла, на жаль.
miros_ya 10 лютого 2019, 16:41 2
О, дякую!
Як раз сьогодні хотіла написати користувачу ISvitla, щоб вона розказала і про підліткові книги Урбіно :)
ISvitla 10 лютого 2019, 17:41 2
:D у мене ще немає дітей-підлітків, тому купуємо книги в основному для малечі))).
Хоча "Бубу" і "Енн з зелених дахів я сама колись читала. Як і багато інших підліткових книг і серій: Голодні ігри, Дивергент, Багряну королеву, Таймлесс, Аутсайдери, Знищ мене, Шістка воронів, Гаррі Поттер, Сутінки та багато інших. Фентезі та янгедалт мої улюблені жанри. І коли в цих жанрах з'являється нова книга, перекладена українською, я її купую і читаю. Не залежно від того, в якому видавництві вона вийшла.
А книги Урбіно, так, я люблю. Бо вони якісні і в них чудовий переклад, як вже зазначали вище. Ось якраз зараз читаю "Острів скарбів". Видання чудове! Та і саму книгу цікаво читати. Принаймні поки що :)
valusenka 10 лютого 2019, 22:12 1
Який цікавий початок! Обожнюю, коли можна не просто переглянути суху і малесенькі анотацію, але й прочитати уривок книги. Це зовсім інше враження та мотивує придбати книгу швидше)
Bozhena71 10 лютого 2019, 22:16
Дякую ))), приємно. Якщо є будь-які питання стосовно книжки - питайте, з радістю відповім.
valusenka 10 лютого 2019, 22:25 1
Питань немає, дякую, вже замовила)))
Marys 5 травня 2019, 23:06 1
Можно я Вам тут напишу? Дякую, щиро дякую за Молоко з медом. Отримала неймовірну насолоду від читання. Книжка така жива, така правдива, пройняла до глибини души. Дякую!
Bozhena71 6 травня 2019, 08:55
Дякую! Дуже приємно! Ми вчора з Йоанною Ягелло презентували "Молоко" в Івано-Франківську. Попри страшенний дощ і холод прийшло багато людей, і це радувало!