Нещодавно нам подарували одну чудову книгу німецького письменника і ілюстратора Яноша "Ах, ця чудова Панама". Це збірка історій про двох друзів-нерозлийвода Ведмедика і Тигрика. Ця книга вже понад 40 років є улюбленою для багатьох малюків в усьому світі. Її було перекладено на 40 мов. Український переклад в 2018 році видало Видавництво Урбіно.Отже, Ведмедик і Тигрик - це два веселих і дуже позитивних друга. Вони живуть разом у невеличкому будиночку біля річки.
Ведмедик щодня ходить ловити рибу, Тигрик - збирає гриби. А ввечері вони готують смачну вечерю і радіють тому, як гарно пройшов їхній день.
Але одного дня ведмедик виловив в річці ящик, на якому було написано "Панама", і від якого дуже смачно пахло бананами. Тож, не довго думаючи, наші друзі вирушають на пошуки цієї прекрасної країни, "країни наших мрій" як вони її називають - Панами. Ось так розпочинаються пригоди Ведмедика і Тигрика. А от чи знайдуть вони свою таку омріяну Панаму, і чи там справді все так, як вони думали, читайте і тоді дізнаєтесь:)
В наступних історіях зі звірятами трапиться ще багато різних цікавих пригод: вони будуть шукати скарб, знайдуть нових друзів, віч-на-віч зустрінуться зі страшним розбійником, винайдуть пошту і телефон, влаштують вечірку, та багато всього іншого.А ще тут є мімімішний щасливий Кротик (улюблений персонаж моєї донечки), і дивовижна тигрова качечка. 
Ця книжка надзвичайно цікава, позитивна, і місцями дуже кумедна. У ній чудові авторські ілюстрації. БАГАТО цікавих ілюстрацій)))А ще ця книга попри всю свою веселість, є ще філософською та життєствердною. Вона про те, що життя прекрасне. І за щастям не треба йти на край світу, треба лише озирнутися навколо. Воно в дрібничках: у смачній вечері, в м'якому зручному кріслі, в теплій затишній хатинці, в листі від найдорожчого друга, в самій дружбі, в підтримці, та в багатьох-багатьох інших, на перший погляд незначних, речах. Головне, щоб поруч завжди були близькі і рідні, і тоді нічого не страшно.Насамкінець хочу завершити свій відгук однією чудовою цитатою:"- О Ведмедю, - сказав Тигрик. - Життя неймовірно прекрасне, еге ж!- Так, - кивнув Ведмедик. - Неймовірне й прекрасне.І вони таки обидва були праві."
Коментар видалено
umberto 10 лютого 2019, 10:14 4
я дуже люблю Урбіно, і зокрема цю книгу вже давно купила. але тут така річ: зазвичай в КК рекламні пости мають зворотній ефект. Тут вже давно стало мемом "Око вовка" з його численними опікунами. Хочете зацікавити - пишіть адресно для КК. а нас тут більше цікавлять вік дитини і враження дитини. як ви читаєте, що обговорюєте по тексту. Які історії сподобалися, які не дуже. От від себе скажу: дитині 3.7 і вона поки книгою не зацікавилася, але доня ще погано слухає такі історії. Ну і не видаляйте пости, це також псує враження;)
Bozhena71 10 лютого 2019, 20:08 1
А-а-а, ну, це якось повз пройшло. Таким не тільки вони грішать. До слова: ми не роздаємо книжок, так уже якось є, і нічого ні від кого не вимагаємо. Тому відгуки на наші книжки не ми організовуємо ))) , це виключно читацька ініціатива. Якщо комусь подобається і він хоче поділитися - приємно. Ну, і я тут не криюся й не пишу інкогніто, а як перекладач і редактор. Думаю, це нормально, бо я справді про книжки Урбіно можу розповісти багато і відповісти на всі питання - від віку дитини чи підлітка, якихось особливих моментів до ціни. Ну, і я не пишу в стилі "наше найкраще, читайте тільки нас" ;) Є море чудових книжок інших видавців, і їм теж треба віддати належне.
ISvitla 10 лютого 2019, 20:19 1
Вибачте, але я щиро не розумію, чому поняття реальний відгук і популяризація читання не може бути тотожним? Мій відгук реальний. Це наша книга, ми з донькою її читаємо, нам вона подобається. Поясніть, що в цьому не реальне? Нам вона подобається, і я вирішила поділитися своїми враженнями з іншими батьками, читачами. Це і є популяризація читання. Будь-який відгук на книгу є популяризацією читання. І Ваші в тому числі. Ви пишете відгуки на свої книги і тим самим популяризуєте ці книги серед читачів КК.
Навіщо писати відгуки на книгу, яка не сподобалась, реально не розумію. Особисто я не маю ні настрою, ні бажання витрачати час на написання відгуку для книги, яка мені не подобається. Та і, як я вже казала, нам такі дуже рідко трапляються.
Окрім того, я продивилася десь з 10 останніх постів (окрім своїх звичайно), і не побачила в жодному з них, щоб там було написано щось погане про ті книги.
umberto 10 лютого 2019, 20:55
ISvitla, а мені здалося, що ми порозумілися))) я написала свій комент тому, що ваші відгуки здавалися рекламними. А така підозра погано впливає на враження про книгу. Вкотре повторюся, що не мала на меті вас образити.
Я взагалі рідко пишу саме огляди, бо направду погано вмію передавати словами той книжковий післясмак, тому мене їх приблизно півтори штуки)))
І я не писала, що в кожній книзі треба шукати негатив і писати тільки про погані книги) і не писала я це про Панаму) я просто навела приклад про що ще можна написати в огляді окрім змісту книги.
Згадала, що десь там в моїх дописах можна знайти про погану якість книги Кіка Міка, хоча книга чудова)
bondarka 10 лютого 2019, 22:18 1
Удивила развернувшаяся тут дискуссия) Мне ваш отзыв не показался рекламным. По фото видно, что книга активно читана, а это ли не главное) У нас она тоже есть, но я вот на днях пролистала и как-то не вдохновилась пока на чтение. Рисунки мне напомнили Мозера, но Мозер нравится больше) Надо бы прочитать хоть несколько страниц, оценить. Спасибо, что поделились своим мнением!
ISvitla 11 лютого 2019, 09:32
Дякую за Ваш коментар! :)
Bozhena71 11 лютого 2019, 10:50 2
Оповідання ілюстровані самим автором, тобто Яношем. У Німеччині це вже абсолютно культовий автор і художних. Коли була там, здивувалася, скільки є дитячих речей з малюнками того ж Яноша або за мотивами! Дитячий посуд, зубні щіточки, платтячка, меблі - чого тільки не було! Моє знайомство з Яношем почалося якраз не з книжки, а з посуду для діток, бо в синочка була чашечка й мисочка з Ведмедиком, Тигриком і Тигровою Качечкою (Качечка була на тарілці, і коли з'їдаєш суп чи кашу - виходить, що визволяєш Качечку, це така гра в нас була, але то було так давно!). А вже потім познайомилися з першим оповіданням, якраз про Панаму. Синові читала польською, українського перекладу ще не існувало, але я тоді просто закохалася в цю книжку, в її нехитрий і водночас такий прекрасний сюжет, який коротко зводиться до того, що "скрізь добре, а вдома найкраще" і що не варто шукати щастя за морем, коли його й удома досить. Малий вимагав ту Панаму читати по колу разів шість чи сім. Жаль, що решта оповідань у нас з'явилася, коли син вже виріс.