Про Голодомор 1932-1933 років , чула від дідуся, дуже важко йому давалось згадувати та розповідати, але від тих історій можна посивіти, він чудом вижив,бабуся жила у місті, тому іі цей жах трошки менше зачепив, але у них завжди було заведено доідати все до останньоі крихти за столом. Дитиною, я цього ще не розуміла, але зараз можу тільки уявити ,що вони відчували, весь той жах ,який ім довелося пережити.
У цій збврці оповідання про драматичні подіі у житті різних дітей, є і спогад про Голодомор....
Решта про інші подіі ,досить сучасні.
Книга не для дітей, принацми не для маленький, можна читати у підлітковому віці.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2502056126501319&id=466949940011958
Kukuzya 22 листопада 2018, 13:19 2
Ох, важкі ці книги.
IrunaP 22 листопада 2018, 13:20
Так, але потрібні, щоб не забувати....
miros_ya 22 листопада 2018, 14:04 1
Ох, мороз по шкірі, коли уявила ці трагічні історії в житті ДІТЕЙ...
Це нове видання чи раритет вже?
IrunaP 22 листопада 2018, 14:14
Я іі минулого, чи позаминулого року купувала у Веселці, видання 2014 року.
IrunaP 22 листопада 2018, 14:15
Є у продажу, зайшла на сайт Веселки.
https://veselka.in.ua/shop/vik/molodshogo-shkilnogo-viku/yak-u-rayu-opovidannya/
Agness 22 листопада 2018, 15:01
І в мене морозець ....:cry:
Моя теж бабуся завжди всі крихти зі столу в долоні:cry:
laura 22 листопада 2018, 14:19
Теж бабуся з дідусем ніколи не згадували і завжди дякували за те що мали. Так шкода що немає кого розпитати, мама теж практично нічого, якісь уривки. По татовій лінії взагалі попали під 5 колосків до сибіру всіх...Страшно уявити. Мені нещодавно сон снився, я так в житті ще не відчувала страху, мене практично паралізовало на постелі. Пройшов тиждень,а я не можу забути. Типу переміг на виборах чорт який проповідує программу кремля і всіх неугодних,україномовних почали будувати і зганяти у фільтраційні табори. Кордони миттєво перекрили і почалася зачистка. Я зібрала дітей але з хати так і не вийшла, відкриваю двері, вечір, мряка і в двір входять в чорних одежах з автоматами за нами....пісець. Не дай Боже щоб повернулася червона фашиська чума.
IrunaP 22 листопада 2018, 14:31
Так, і нажахливіше ,що не скоро щось змінится(((((
Agness 22 листопада 2018, 14:58
Який жах((:anguished::confounded:
Я на все життя запам'ятаю екскурсію в концтабір майданек(((
Profesora 22 листопада 2018, 15:01
Пам'ятаю, як в 11 класі прочитала Жовтого Князя Барки, і Марія Самчука, це було дуже страшно. А потім в інституті Сад Гетсиманський Багряного, хоч і не про голод, але про жахіття совєтів, моїх родичів не зачепив ( а може просто не розповідали) Голодомор, але те що пережив наш нарід - страшніше не може бути, і як дітей їли, і як в 1933 роки розтріляли 110 000 людей по закону за "три колоски", за те що українці хотіли вижити, і як їли собак, котів, про інших тварин вже навіть мовчу, і як є фото як у Харкові на вулицях мертві люди лежали. І поки ми це пам'ятаємо, про це ЗНАЄМО, про тих безневинно убієнних, допоки Вони живі.
Profesora 22 листопада 2018, 15:02
Дякую, Ірино! Одна із самих Важливих тем, про що нам потрібно знати і пам'ятати.
IrunaP 22 листопада 2018, 15:04
Так, головне- це не забувати.
Profesora 22 листопада 2018, 15:16
Ще є книга Джеймса Мейса "Ваші мертві вибрали мене", газета "День" видала, от там все розкладено на полички, чому, як, я бачила інтерв'ю його дружини, вже після його смерті, Наталії Дзюбенко- Мейс, в принципі після цього інтерв'ю я і взнала про Мейса, дуже раджу подивитись, воно є на ютюб, і вона там розповідала, як американець зайнявся темою голодомору, який тиск на нього чинили, він, взагалі, займався темою червоної комуняцької чуми. Він і помер рано, бо просто серце не витримало. Похований на Байковому кладовищі, я кожен рік, правда останні ні, ходила, ставила свічки як вдячність, що він по суті перший випустив своє фундаментальне, наукове, дослідження теми Голодомору українською мовою, писав англійською, переклад. І в Коморі вийшла його книга "Комунізм в Радянській Україні", теж планую читати.
IrunaP 22 листопада 2018, 15:17
Дякую, обов' язково пошукаю та прочитаю.
Listra 22 листопада 2018, 19:04
Дякую за тему. Я підготувала дітям матеріал по Гарета Джонса - журналіста, що одним з перших почав говорити правду про голодомор в Україні. Страшенно важко говорити про це з дітьми, постійно сльози на очах https://www.youtube.com/watch?v=hjJ0iKJz2ns
IrunaP 22 листопада 2018, 20:51
Дякую, дуже цікаво.
laura 22 листопада 2018, 19:56
Люблю послухати Лірника. Так цікаво казки розповідає, а кіт який бесподобний. Завжди веселий з сумом в очах, але є й сумні його оповіді.
https://site.ua/lirnyksashko/1757-hiba-ya-storoj-bratu-moemu-/
IrunaP 22 листопада 2018, 20:51
Дякую, піду і собі подивлюсь).
Все не наважусь його казки придбати, а мабуть таки треба)).