Привиди - це по-хеллоуінські ніби, так?
У книзі не зовсім про те, про що я чекала прочитати. Мені думалося, тут будуть розумінні діалоги з дитиною про смерть, з яких можна щось і собі взяти на озброєння. Натомість, тут про інше. Про міцний зв’язок онука із дідусем; про любов, яка не дає злякатися привида та ні на мить не піддає сумніву доцільність нічних бродінь вулицями у піжамі :)
СПОГАДИ - ось, що важливо! Людина жива, поки про неї пам’ятають. Важливо перший час після смерті близької людини, самим пам’ятати про це і дитину заохочувати ЗГАДУВАТИ, ДУМАТИ про все хороше, пов’язане із нею. Не зациклюватися, на тому, що цього всього вже не буде. А відновлювати у собі всі ті теплі почуття, які дарували пережиті події.
І друге, ще складніше питання: важливість прощання із померлим. Це дуже складний момент. Тут абсолютно неможливе універсальне рішення: однозначно брати на похорони дитину або однозначно ні. Тут відіграють роль і вік дитини, і іі емоційність, і ступінь близькості із померлим, і ще десятки факторів на години дискусій. У книзі, просто, про це нагадується теж, я до цього :)
У малого Есбена раптово помирає дідусь - на вулиці, від інфаркту. Хлопчик сильно засмучений, він добре ладнав із дідусем. Йому складно уявити свого любого дідуся ангелом з крильцями і в білій льолі- так каже йому мама. Так само, як і купкою землі, на яку він перетвориться за словами тата. Інша справа привид, у подобі якого й являється йому дідусь вночі!
Виявляється, дідусь сам не знає, чому він досі блукає тут. Але завдяки книжці про привидів, яку має Есбен, вони дізнаються, що так буває, якщо за життя людина не встигла чогось зробити. Дідусь підтверджує, що має відчуття, що чогось йому бракує, але чого саме?
І починають вони кілька ночей підряд шукати скрізь, що ж дідусь міг забути. У нього вдома, де дідусь згадує багато приємних моментів сімейного життя. По вулицям міста, де на дідуся накочують спогади про різні-різні інші випадки з минулого: Марокко, нездійсненний стрибок з парашутом, як напився з другом у барі тощо.
На третю ніч дідуся осяяло і він просить онука згадати побільше їхніх СПІЛЬНИХ «пригод». Катання на каруселі до нудоти; виставку авто; спання в кінотеатрі під нудний фільм; сваріння за скоєну шкоду; рибалку без улову; смажену печінку на вечерю (беее); піщані замки на пляжі й ще, ще, ще багатезно всього зробленого разом. І не було чогось найгарнішого - ВСЕ чудове! А не встиг дідусь у цьому житті... ПОПРОЩАТИСЯ із своїм любим онуком.
Вони трішки поплакали, а тоді домовились, що Есбен буде чемним «(але не занадто)» і що обоє будуть думати одне про одного іноді («бо думали постійно- це вже зайве)». Малий дивився у слід дідусю і махав рукою, аж поки той не зник...
P.S. Перше фото вийшло таким випадково :) Виявилося, що на камері телефону краплі води :))))))))))))
P.P.S. Я не можу прийняти свято Хеллоуіну. Як і день Валентина. Вони абсолютно чужі мені. Але книгу хотілося оглянути ще з травня :)
Mrinskaya_Mariia 29 жовтня 2018, 13:25
Містичне перше фото
Kukuzya 29 жовтня 2018, 13:29
Тільки хотіла запитати, чи довго робили перше фото, щоб таким вийшло :joy:
miros_ya 29 жовтня 2018, 13:30
Клянуся, випадково! :)) Я ще й та-ак злякалася, що це телефону кирдик 8-О
Oksana_Kh 29 жовтня 2018, 13:29
Клас! Дякую))) дуже цікаво)))))
Ми теж не святкуємо це свято, і книжки спеціально не купувались під нього. Але вони все ж зібрались в невеличку купку))
miros_ya 29 жовтня 2018, 13:34
Як бачиш, чогось саме із гарбузами у нас немає зовсім :) А на колохеловінську тему можна стосик скласти у бідь-якій бібліотеці, як показав букмоб :)
Щодо святкування. А діти виростуть (виросли) і святкуватимуть, нічого я з цим не зроблю :)
Agness 29 жовтня 2018, 13:49
Перше фото таке ууууу.... :ghost::grin:
А книга виявляється цікавою,мені якось кадри фільму аж промайнули))
Дякую ,цікаво було читати)))
Agness 29 жовтня 2018, 13:50
А що це за книга: середньовіччя,смерть...
miros_ya 29 жовтня 2018, 14:42 1
:) Прошу.
" середньовіччя,смерть..." - "Давні легенди Британських земель", Трістан та Ізольда
Listra 29 жовтня 2018, 13:59
класне фото вийшло. Я свято Геловіну теж сприймаю якось з великою насторогою. Але прикрасити клас цього року дітям дозволила) Без фанатизму, але з сенсом самого свята ознайомила, щоб не думали, що то черговий День гарбуза
miros_ya 29 жовтня 2018, 14:36 1
Оооот! Ліно, це і мій підхід :) Діти святкувати будуть; забороняти не збираюсь; але історію свята знати зобов'яжу :))))
de_la_Fere 29 жовтня 2018, 14:11
Хорошая книга. Спасибо. Я хотела её глянуть как нибудь. Просто не готова была немного. Никогда не буду готова наверное. Сын вот тоже своего дедушку любит наверное больше всех.
В моем личном хитпараде страшнее этой книги нет.
miros_ya 29 жовтня 2018, 14:32
А кінець нашого шляху є все одно :/ Ігнорувати цю тему завжди не вдасться :(
knyhomanka 29 жовтня 2018, 14:19
Книга зацікавила!!!
Якби не огляд, навіть і не глянула б в її сторону...
На який вік, мабуть з 6р.?
Р.S. Хелловін не святкую, не подобається...
Дякую за огляд!
miros_ya 29 жовтня 2018, 14:33
:) Я навіть не змогла написати в назві огляду про хелловін (ржуваляюсь). Сиділа-сиділа, вмовляла-вмовляла себе, почитала Вікіпедію навіть і... не переконалась :)))
knyhomanka 29 жовтня 2018, 15:20
Вірю ☺
я теж у Вікіпедію зазирнула )))
JuliaAmalia 29 жовтня 2018, 14:40
Первое фото, это чтоб Мирослава приняла Хэллоуин :joy:
miros_ya 29 жовтня 2018, 14:43
А я не хочу, не хочу по расчету, а я по любви, по любви хочу! (с) :)))))))))))))
JuliaAmalia 29 жовтня 2018, 14:58
))))))))))))))))книга классная, утащила в виш-лист
Allohka 29 жовтня 2018, 14:56
Дякую за огляд, дуже цікаво. Свято 31 жовтня у нас своє, у старшого сина День народження, тому містичним його не роблю та й не сприймаю.
Irina_ilovebooks 29 жовтня 2018, 15:43
Чудова книга і гарно про неї написала...дуже важлива тема. Я от з дідусем не попрощалась і на похорон не змогла приїхати. Тоді дуже переживала через це, але ЗАВДЯКИ цьому він у моїй пам'яті живий і сниться мені живим. Я інколи просипаюсь і довго не можу зрозуміти, чи мені не наснилось, що його вже 10 років як немає...Ви з Улею читали, чи поки тільки ти?
yoidgy 29 жовтня 2018, 18:44
Давно задивлялась на цю книгу, але не могла зрозуміти про що вона. Дуже дякую Вам за такий цікавий огляд!
Ulyana 29 жовтня 2018, 19:04
Хорошая книга, напомнило местами мультфильм Коко, рідні живуть доки їх пам*ятають
valusenka 29 жовтня 2018, 19:13
Дуже гарний огляд, дякую! Я поки не готова мати в нас такі книжки, занадто емоційно їх сама сприймаю, боюся, читати не зможу дитині.
miros_ya 29 жовтня 2018, 19:18
В ній немає щемливого суму такого, щоб аж плакати. Дідуся відчуваєш померлим кілька перших сторінок, а далі забувається про це, тому що малий з ним тусує, як із живим :) І до кінця книги ти вже наповнений таким позитивом через дідусеве прожите життя, то прощання відбувається легко.
valusenka 29 жовтня 2018, 19:34
Це добре
umberto 29 жовтня 2018, 22:53
Ох, смерть близьких - це напевно єдина тема, яку я табуюю сама для себе. Цей огляд ще й такий щемкий для мене зараз, бо співпав з переживанням подруги за її бабусю, яка відходить.
miros_ya 29 жовтня 2018, 23:42
Так, певно, легко говорити про це, коли всі живі- здорові