Мої Карпати стор. 2

Цього року ми вирішили ризикнути і поїхати відпочивати разм з дітьми. Вибір впав на Карпати. Довго вибирали куди саме поїхати і врешті-решт обрали Яремче, бо туд найпростіе доїхати.

Їхали поїзом. Багато-хто пам'ятає мою епопею з квитками. До речі, таки довелось продовжити відпочинок на 1 день, бо на потрібну дату вагони так і не додали)

Більшість речей, а також їжу для дітей ми надіслали Новою поштою. З собою були лише речі, які знадобляться в потязі та їжа. До вокзалу їхали електричкою. Коли ми прийшли нплаформу, потяг вже чекав нас, що не могло не радувати, бо руки а спина вже боліли від рюкзаків і дітей.

І так, потяг Київ - Ворохта... Вікна відкриваються лише в коридорі, а в купе типу кондиціонер-дуйчик внизу.

Здивували сусіди по вагону, які ще за півгодини до прибуття вже стояли біля виходу з речами.

А дітям дуже сподобалось дивитися на корів та коней, які паслися на полях біля залізниці)

Поселилися ми в садибі Боргаза. Це двокімнатна 4-6місна хатинка з міні-кухнею, сан.вузом в будинку і власною банею. Відстань від вокзалу десь 1,5 км центальною вулицею.

На території є мангал, столик, лави та для дітей гойдалка і пісочниця.

Вартість будинку за добу 560 грн, одна розтопка бані 100-150 грн (точно не пам'ятаю), один оберемок дров для мангалу 50 грн (нам одного оберемку на 3 рази вистачило).

Фото бані:

Щоразу, коли у нас був шашлик, в Яремчі була злива. Останного разу засипао градом місто.

Прямо за городом садиби (будинок, який здають, знаходиться на території, де будинок та господарство власників) знаходиться спуск до річки Прут. Є міні-пляжі)

А якщо сісти під міні-водоспадом, де булькотить вода, виходить не гірше, ніж в джакузі)

Вода в річці дуже холодна. Холодна настільки, що знеовала мій палець на нозі, до якого я не могла торкнутися)

Діти любили купатися і кидати дрібні камінці у воду.

Знайти розваги, куди можна було б піти з маленькими дітьми, важко.

Ми більше подорожували пішки, після чого жахливо боліли руки, бо діти не завжди хотіли йти самі.

Так ми забрели туди, де здалеку видно Пробій)

З'ясувавши, що Вольєрне господарство і водоспад Дівочі сльози знаходяться поряд, ми вирішили оглянути все за один раз. До міні-зоопарку доїхали на таксі, а далі до водоспаду пішки. Ага, поряд... Може, на квадроциклах і поряд) Кілометри 2 вгору)

Після водоспаду ми пішли до тваринок.

Там багато диких птахів: фазани, хижі птахи.

Ось сова:

З тварин є кролики, олені та дикі Пеппи)

Найбільше вражень залишила велосипедна прогулянка, після якої я не могла сидіти і всі ноги досі в синцях)

До речі, якщо берете велик у 100 стежин, відпраляйте чоловіка, щоб нормаьні велики дали. Бо мені дали в какахах (що я потім виявила, коли замурзалась) і дитяче сидіння з покоцаними пасками безпеки (що виявилось теж вже згодом).

Ми поїхали спочатку на початок вулиці Свободи, роздивляючись краєвиди.

Потім було вирішено їхати на Пробій.

Їхати велосипедом трохи далекувато, як і автомобілем, бо треба їхати в об'їзд. Пішки ж можна перейти через залізничні колії.

Фото з мосту над водоспадом:

І апофеоз подорожі: піднімання з велосипедами на залізничний насип та перехід річки залізничним мостом.

А я ж до всирачки боюсь мостів. Мені на них хочеться лягти на землю і скрутитися калачиком. 

Якби не вхопилась міцно за велосипед, і кроку б не ступила. А так: повна концентрація на кожному кроці та жодного неправильного поруху. Довго потім м'язи боліли від напруження. Після такого треба бухати.

Інші дні були одноманітні: річка, прогулянка містом, прогулянки в дворі, особливо після того як я влупилась пальцем об диван і ледь ходила)

Харчувалися ми майже завжди вдома. Ціни неприємно здивували. Все дорожче, ніж в Києві. Зате є товари, яких в Києві не купиш.

В закладах громадського харчування були двічі. Першого разу в кафе Затишок біля Вопака. Там нереально смачно, але так жирно, що підшлункова потім каже своє Фе. Чанахи, деруни в горщику, дерун по-яремчанськи, банош і 1 л соку обійшлися близько 300 грн.

Обслуговування, правда, не дуже: офіціант та інші працівники курять прямо за столиком кафе.

Другого разу зайшли в колибу Ведмежа гора, коли нас у Вольєрному господарсві застав дощ.

Форель тут просто божественна. Діти з'їли половину замовленої риби і вимагали ще)

Брали форель з грибами і форель на грилі, вареники з чорницями (моя любов), налисники з курагою в горщику, дітям налисники з курагою, чай журавлиновий (ммм...) та сік. Обійшося десь в 850 грн.

В цілому, житло та харчування можна знайти на будь-який гаманець.

Ще розчарувало те, що нам не вдалося знайти коней з бричкою. В кожному оголошенні вказана така посуга, але ніде не було брички.

Назад їхали поїздом Ворохта-Київ. Приїхали сьогодні о 6 ранку до Києва. Там мене всю ніч зіштовхував з полиці Святослав (сам спати не хотів). Через це мене зараз трусить і паморочиться в голові, тому може бути багато помилок. Треба поспати, а Ярина не спить.

До речі, в потягах смачна кава 3 в 1.