Для батьків: кілька критичних зауважень про школу-парк у Києві

Прочитала на сайті про школу-парк у м.Київ: ось кілька критичних зауважень.

Чи заслуговує на увагу школа-парк? Коли у практиці роботи школи з’являється  нове – це майже завжди має бути підданим аналізу. Педагогіку живить практи ка. Із практики виросли такі відомі педагоги як Ш. Амонашвілі,  Є. Ільїн, В. Шаталов, М. Гузик, не кажучи вже про знаменитих А. Макаренка та В. Сухомлинського.

 

Отож, зацікавлено прочитала тексти про школу-парк  Я.Коваленка: «немає дзвінків, немає обов»язкового розкладу, легалізовано підказки» ( добре! ); «навчання за власним графіком» ( певно й темпом!);  «діти вчаться керувати власним життям» ( як важливо вчити відповідальності за власне життя змалку!);  «перша демократична школа» ( о, демократії нам бракує! ); «дитячий садок, школа і тренінговий центр» (це все в одному місці!); «готуємось до розширення в сферу вищої освіти» (певно мають підстави для такої амбітної заявки!);  «активні канікули в засніжених Карпатах чи теплому Криму» (не біля комп’ютера буде дитина); «школа хореографії, кулінарія, шахи...» (ні на які додаткові заняття  дитину возити не треба!) ; «студент, фізик-ядерщик навчає фізики» (добре, а то майже самі жінки залишились у школі); «на днях до нас заїздив Джеррі Мінц» (ох-хо-хо!!!)...

Процитоване вище, взяте із описання школи-парк  – проекту «першої демократичної школи», що реалізується у Києві під керівництвом Ярослава Коваленка.

Ідея школи-парк не є новою. Милослав Балабан (Росія) розробив теоретичні основи освітньої системи, названої «школа-парк».  «Парк» - це набір (або парк) відкритих студій. Під студією слід розуміти вільне об’єднання учнів навколо вчителя-майстра (вільне, бо входження до студії і вихід з неї є вільними). В одного «майстра» можуть навчатися діти різного віку. Крім того, вони проходять навчальний матеріал у різному (кожен своєму, йому прийнятному) темпі. Вчитель завжди готовий прийти на допомогу кожному  (як восьми-  так і шістнядцятирічному ) учневі, на те він і Майстер. Учень може навчатися вдома, а у школі  лише консультуватись. Оцінювання  у бальному вираженні відсутнє. Кожна дитина може бути успішна «по-своєму». Також учні самі можуть обирати що, як і коли вивчати.

Зацікавленим батькам варто було б, найперше, ознайомитись із теоретичними принципами побудови школи-парк, а також  результатами  її експериментальної апробації ( що  нині у певному обсязі є доступним мало не кожному).  Школа-парк була апробована впродовж нетривалого часу на кількох експериментальних майданчиках у Росії. Оскільки експериментальні майданчики  зазвичай мають пошукувачі наукового ступеня, то слід зважити на такий факт. Як правило, непідтверджена гіпотеза  не може бути основою вдалого єксперименального дослідження  у педагогіці ( що на мою думку є принципово неправильним, проте, можливо, має смисл для створення перешкод тим, хто має намір здобути науковий ступінь у педагогіці, бо не може його здобути в іншій галузі знань). Отже, майбутній науковець прагне за всяку ціну показати, що педагогічна інновація «працює». Наприклад, що школа-парк забезпечує дітям знання , принаймні, не гірші як у звичайній школі.  Тому звіти про результати експериментальної  роботи  треба читити критично.

Ніщо ніде, а також у педагогіці, не виростає на пустому місці. Деякі принципи побудови школи-парк нагадують знаменитий дальтон-план (вітчизняний його варіант - бригадно-лабораторний метод).  Дещо є схожим на те, як будував свою демократичну школу при Чикагському университеті  Бруно Бетельхеім.

Ідея школи-парк, так само як і вже утверджені у практиці альтернативні системи шкільної освіти (наприклад, Монтессорі чи Вальдорфська), комусь і для чогось завжди потрібна.  Хтось хоче щоб дитина навчалась вдома і просувалась у навчанні у власному темпі, хтось – щоб не перевтомлювалась і була в комфортному оточенні, для когось найважливіше – щоб росла доброю чи любила природу... Батьки повинні мати вибір.

Чи вибрала б я (якби стояло питання куди моїй дитині йти до школи) школу-парк? Однозначно, ні. Але не тому, що школа-парк неприйнятна мені  своїми принципами побудови, а тому, що вона мені неприйнятна у тому варіанті, який пропонується (а точніше, рекламується) Ярославом Коваленком.

По-перше, організатор визнає, що вони лише працюють над налагодженням системи роботи. Та це й видно із представлених текстів – вони виписані, в основному, у стилі щодинника спостережень. Щоправда, у записах відбито не стільки пошук важливих, цементуючих складових школи-парк (як от організаційна структура, принципи  функціонування, методи роботи, аналіз успіхів і невдач тощо), але досить хаотично вихоплені фантазії  (які, схоже, мають свою приховану мету). Якщо  щоденник спостережень потрібен, наприклад, як доказ апробації школи-парк при захисті дисертації, то на совісті відповідної Вченої Ради приймати чи не приймати таку апробацію (хоча аморально гратися у справжнє навчання з дітьми, які безповоротно втрачають свій час). Якщо цей щоденник потрібен для ілюстрації демократичності  школи , її вчителів ( чи самого організатора проекту), то цей хід не є вдалим, оскільки освічені батьки давно зрозуміли, що демократія пов’язана, швидше, із жорстким дотриманням правил, а не із спонтанністю «педагогічної мислі» організатора школи. Але може цей щоденник для того й ведеться, щоб діти не прийшли до школи-парк? Тоді реєструючи себе як організатора навчання, можна надавати платні послуги у сфері, наприклад, дозвілля та туризму?

Друге. Може бути, що «хлопці» хотять слави або грошей? Або і слави, і грошей? Це не є погано. Запустили проект на пробу і нехай критики допоможуть знайти оптимальний варіант. Важливо зробити перший крок, а там видно буде, який робити наступний. Адже з кожним реальним кроком у праці відкриваються й нові можливості. Проте,  слід врахувати, що праця у якій здійснюється проба проекту є працею педагогічною. І товар, який пропонується , це - не шкарпетки, не музичні диски, і навіть не дорогі автомобілі... Це товар особливий – послуги по навчанню і вихованню дітей.  Шкарпетки, а чи й автомобіль можна викинути чи замінити на інші.  Все інакше у роботі з дітьми. Оволодіваючи новим досвідом, діти ростуть і змінюються невпинно. Скажімо, побула дитина у школі-парк  навчальний рік – навчалась у студіях, їздила до Карпат, ходила до зоосаду, ділилась враженнями від поїздки до Італії...Чи зможе ця дитина конкурувати із ровесниками, які впродовж цього ж навчального року відпрацьовували у традиційній школі по 8-14 годин щоденно? А яка різниця у розвитку, конкретних знаннях та навичках буде через 3 роки? А через  5? Конкурувати учням школи-парк із учнями традиційних шкіл все одно доведеться. Раніше чи пізніше їм доведеться вливатись  у русло реального життя з його не тільки привабливими сторонами, але й  жорстокою боротьбою за робоче місце, небезпекою втратити житло, корупцією, соціальною несправедливістю тощо. Чи готові вони будуть до подолання життєвих перешкод  після закінчення школи-парк?

У текстах так багато прихованої реклами, що вона перестає бути прихованою  навіть для не дуже уважного читача і «вуха» проступають явно до непристойності. Наприклад, читаємо: «Вспомнили о каникулах и придумали три программы на осенные каникулы и обновили зимнюю программу. Так что запись уже открыта».  Потім читачу ще кілька разів нагадають, що краще записатись негайно, бо потім  ціни будуть вищими (а вони й тепер «кусаються»). Ще пізніше скажуть: все, що отримають ваші діти буде лише для них (через батьківське вухо до батьківської кишені). Звісно, те, що пропонується є проектом.  Модним стало слово «проект».  Називають ним навіть усяку дрібноту, у якій і близько немає жодного проектування. Читаємо: «...Осенью самый интересный проект  –  танцевальный шоу-лагерь под Киевом с постановкой мюзикла». Мимоволі виникає протест: а чи не достатньо шоу для дорослих? Все українське телебачення  - суцільне шоу. Життя стало як шоу. Зрозуміло, чому шоу (від відповідного англійського «показувати») вигідні можновладцям. Це чудовий засіб утримувати народ біля телевізорів, щоб  не ходили де не слід та не задумувались про що не слід. Але для чого маніпулятивні методи застосовувати до дітей?

І знову про мораль. Читаємо правила перебування дітей у таборі під час канікул: «Если кто-то из участников будет замечен за употреблением алкоголя (или курил менее чем в 5 метрах от домиков или столовой), он штрафуется на сумму в 200 грн». Так що палити в таборі (вік учасників від 11 до 17 років) можна. Приведену вище інструкцію можна було б переписати й так: «У нас свобода паління. Але просимо відходити для паління на 5 метрів від будиночків чи їдальні». Може це було б більш привабливо для батьків чи дітей?

От іще один приклад. «Зазивала» каже, що на базі відпочинку є навіть люкс-номери («доплата за люкс  720 грн. с человека»). Однак, найважливіше у створенні комфорту для детей  те, що «на этой базе будем практически только мы одни – поэтому шуметь можно будет вволю и никому не мешать... Плюс – устанавливать свои правила и ни с кем другими не считаться».

Чи могли б побудувати демократичні системи країни, в законах яких були б подібні правила. Чи можна називати школу-парк з такими правилами «першою демократичною школою»?

Для кого це школа? Для багатих? Для дурнів? Для геніїв?Для ледарів? Для наївних? Але багаті зазвичай не наївні. Генії – не ледарі. Та й ледарі тепер не дурні. Може для тих, хто хоче бути обманутим? Це, як правило, хворобливо амбітні люди. Але таких в Україні стає все менше. То ж не диво, що дітей у школі-парк і досі моло, що філії в інших районах міста (як планувалось) відкрити не вдалось. Проте, може так і було задумано.

Про трюк із посиланням на авторитети. «На днях до нас заїзджав Джеррі Мінц – керівник асоціації демократичних шкіл світу», - пише організатор школи-парк. Інформація кинута, а ти – думай.  А що думати?  Найперше – для чого кинута? Тут усе зрозуміло.

Джеррі Мінц і справді є керівником ассоціації демократичних шкіл світу. Проте, це зовсім не означає автоматично, що він може бути для батьків київських дітей авторитетом, спонукаючи їх до надання переваги школі-парк над школою традиційною. Коли Дж. Мінц пише, що гра в теніс допомагає дитині відчути себе успішним і потім це впливає на впевненість дитини у школі, то треба зважати, що Дж. Мінц пише про американських дітей, про американський спорт і американські школи. Дитина, що лишень починає говорити вигукує «я зробила це!» і плеще в долоньки. Плещуть батьки, плещуть вчителі і навіть випадкові перехожі. У сім’ї, садку, школі вона завжди буде вигукувати «я зробила це». Так виховується мотивація до дії. Прагнення випробувати себе в новому, відсутність страху перед невдачею... Усі діти – хороші. Дитина в Америці – це справді володар світу дорослих. Проте, це той володар, що вчиться володіти собою, багато працювати, обов’язково поважати інших. Діти 2-3 років на дитячому майданчику вітаються і прощаються з іншими, незнайомими їм дітьми і батьками. Батьки так само уважні до чужих дітей, як до своїх. Водії шкільних автобусів знають «своїх» дітей не лише в обличчя, але й по імені та відповідно звертаються, вітаючись. Полісмен зупинить потік машин, щоб перевести через дорогу одну дитину, а водії авто (що впритул стоять довгим рядом у години пік) будуть приязно до дитини усміхатись. Коли дитина підросте, усі будуть стежити, щоб вона до 21 року не куштувала алкоголю (також алкогольним напоєм є пиво) і не палила бажано впродовж усього життя. Не можна палити на усіх територіях шкіл, університетів (де навчаються вже не підлітки). Ніколи дитині, яка не має 21 року не продадуть пиво. Навіть в авто (своєму власному) він не має права везти (закупорену) пляшку пива. Дитина не може говорити неправду – ні у садку, ні в університеті. Вона (як і ніхто) не може ні брати, ні пропонувати хабар. Дитині дадуть багато – турботу, любов, увагу. Навіть 20-30 видам спорту навчать у школі (безкоштовно). Дадуть фінансову допомогу для навчання в університеті. Але за це вона має «заплатити». Її плата - моральна поведінка, волонтерська праця для громади і суспільства, праця під час літніх шкільних канікул, фінансова дисципліна, відповідальність за свої вчинки тощо. Отож, є підстави думати, що Дж. Мінц, коли думає про демократизацію школи має на увазі дещо інакше ніж порядок у школі-парк, описаний Ярославом Коваленком. Тому сприймати ім’я Дж. Мінца як «козирну карту» не варто.

Повертаючись до аналізованого тексту, зауважимо також, що граматичні помилки його не прикрашають і є неприпустимими у рекламі системи освіти. Вчитель, що допускає граматичні помилки не може бути вчителем. А хто ж учителі у школі-парк? Ми знаємо тільки, що студент-фізик, майбутній ядерщик. Чи ж він носить усе приладдя для лабораторних робіт з фізики із собою? Чи може й лабораторні роботи з фізики чи хімії діти «виконують» вдома і лише звітують майстрові  письмовими звітами за підписами батьків? Тоді може справжні майстри це батьки?

Результатом навчальної праці учня в школі є його атестат. За атестатом організатор школи-парк посилає учнів до школи екстернів, що є у Києві. Бажаючі можуть глибше ознайомитись із системою роботи у  цій школі та скласти уявлення про те, для кого і для чого ця школа. Може школа-парк пов’язана із школою екстернів глибше, ніж здається на перший погляд?

Отже, думайте батьки обирати чи ні школу-парк. У мене ж таке враження наче хтось, хто усе це затіяв, тим часом тихенько думає: «Заседание продолжается, господа приcяжные заседатели...» Добре було б, якби це був усього лише Остап Бендер. 

А що вибрала б я?

Я б вибрала стару апробовану класно-урочну систему. У ній дитина занурена в реальний, а не штучно створений світ. Вона передбачає систему оцінювання, яка  приймається всіма освітніми установами. У ній є класний колектив. Вона володіє потенціалом  вимогливих фахівців. Вона може й консервативна, але стабільна. Крім усього, вона ще й дешевша. Там дитина буде бачити реальне життя, по якому після школи вона має піти самостійно.

Як, можливо, ніде інше у педагогіці великий фактор суб’єктивного, тобто привнесеного особистістю. Наймоднішу освітню систему загубить вчитель-нездара. У старій  же (критикованій , але живучій століттями) класно- урочній системі талановитий вчитель може творити чудеса.

Тому, найперше, шукайте у школі Людину – особистість Вчителя, справжнього Майстра.  Якому б не була потрібна самореклама, який би був настільки сильний і духовно зрілий, щоб міг бути скромним. Який би допомагав вашій дитині (доки вона ще сама не сильна) «дозрівати» у затінку його «крила». Проте, поступово готував  би її до самостійного життя у досить жорсткому і непевному сучасному світі.

 

Темы: Воспитание и психология

42 коментарі

  • Sophia_125 7 січня 2012, 23:36

    привіт.

    познайомтесь всі - це моя мама! вона фахівець в галузі навчання та виховання дітей. має великий досвід роботи і як практик, і як науковець

  • Sophia_125 8 січня 2012, 00:38

    добавлю от себя для читателей, которые не знают, о чем идет речь. эта статья была написана в продолжение обсуждения на форуме темы https://kashalot.com/club/post-15023/

  • 7 січня 2012, 23:44

    Очень приятно, коллега! ))

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 00:35

    Спасибо. Рада встретить коллегу. :)

  • Коментар видалено

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 00:41

    Поскольку я новый человек на klumba, спасибо за поддержку. Чувствую родственную душу по мироощущению (сужу не только лишь по пиктограмме). Желаю, Ольга Владиславовна, чтобы все у Вас было хорошо в наступившем году и далее.

  • Коментар видалено

  • lilena 8 січня 2012, 00:05

    Очень хороший разбор полётов. Спасибо. Где-то так и думалось, но вы всё расставили по полочкам.

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 00:44

    Спасибо, Елена! Каждый читатель видит в любой статье то, что может. Мне приятно иметь собеседника, который умеет конкретное видеть в общем.

  • Ольга Че 8 січня 2012, 01:50

    сразу, как только увидела статью, полезла посмотреть на Вашу, Раиса, страничку, и очень интересно стало Ваше мнение о школе, именно как специалиста, со стажем, со степенью, просто с большим преподавательским опытом.

    но по ходу прочтения разочаровалась((( простите, надеюсь, не грубо звучит, очень не хочу Вас обидеть! просто про саморекламу мы и сами заметили, чай не девочки, научились противостоять. а от Вас хотелось конкретики именно психологического и педагогического свойства. чем хороша и чем плоха методика, чему реально способна научить, что развить, правда ли про неограниченные возможности выпускника, какие недочеты, упущения, влекущие серьезные прорехи в воспитании, развитии, обучении и пр.. не скажу, что этого нет вообще, но все-равно, мнение о школе не стало более конкретным..

  • 2 коментарі
  • Раиса Ра 9 січня 2012, 01:01

    Самый лучший читатель тот, который смотрит на все критически. Я рада, что на klumba есть такие мамы как Вы. Я очень хотела бы ответить именно на тот вопрос (или вопросы), который интересует Вас больше всего. Однако, во-первых, я остерегаюсь быть слишком конкретной, чтобы не причинить вреда, во-вторых, все конкретное ( в педагогике и психологии) должно всегда проговариваться в разных ракурсах, с учетом разных условий, особенностей ребенка и т.п. В этом случае нужен постоянный диалог, требующий времени для каждой ситуации отдельно. Это должно быть только для Вас и только для Вашего ребенка. Можно пойти другим путем: я могла бы создавать серию небольших статей (скажем, не чаще, чем раз в неделю, поскольку я человек работающий в очень напряженной режиме), также моглы бы посоветовать, что лучше читать молодым ответственным мамам (или не читать).

  • Ольга Че 10 січня 2012, 01:39

    ну что ж, с удовольствием почитаем! и пообсуждаем!)) я уже жду!)

  • Finnka 12 лютого 2012, 19:46

    Спасибо Вам Раиса и за статью, и за комментарии. Приятно почитать посты серьёзного и вдумчивого человека с большим практическим опытом. Всё стало понятно и о методике, и о школе,и о перспективах такого обучения.

  • yaptitsa 8 січня 2012, 18:06

    Спасибо.. ждала Вашего отзыва... - просто и сам сайт школы, и пост с комментариями Ярослава Коваленко вызвали у меня очень двойственное ощущение - с одной стороны, привлекла и заинтересовала идея, вернее - интересовала давно, еще с проекта Балабана, а с другой - ощущение какой-то беспомощности и дилетантизма ...

    к сожалению - и Ваш отзыв не очень прояснил ситуацию...

    все тонкости и специфичность подобного проекта у нас и так понятны, а вод мнение педагога , опытного педагога... наверное, для этого действительно недостаточно информации... и сами организаторы проекта не спешат более емко освещать свою деятельность....

    единственное - как-то возникла мысль, что мнение руководства школы о родителях потенциальных учеников явно невысокое, поэтому и считают они достаточным вместо толкового и подробного рассказа о методиках выдавать набор фраз "из область общих знаний"

    отдельно - благодарю за абзац о воспитании гражданина и человека ... это не ирония, к сожалению с этим совсем плохо у нас...

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 01:06

    Светлана, я не думаю, что организаторы проекта не хотят подробно рассказать о методиках. Они не могут. Этот проект слишком "сырой", чтобы бросать в него ребенка.

  • Rosewo 8 січня 2012, 20:42

    Ничто не ново под Луной. Школа создана по методике Монтессори. В своё время ей пели дифирамбы по всему миру. Но дальше дифирамбов почему-то не пошло... Полагаю для этого были веские причины...

    И, кстати, странно (очень странно), что ни автор школы-парка, ни автор этой критической статьи не упомянули о первоисточнике.

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 01:13

    Да, Алена, Вы правы. Всякая методика в педагогике сперва вьезжает на белом коне и привлекает интерес. Затем жизнь ( то есть практика) ее корректируют. Затем она занимает ту нишу, которая действительно является ее нишей. Так было не только с Монтессори. Поскольку для Украины некоторые направления в развитии методик стали известны с опозданием, то и бум был поднят с опозданием. Но тот, кто интерессовался их апробацией за рубежом избежаал шатаний в выборе школы для ребенка. Так же и с школой-парк.

  • Victoria_vita 9 січня 2012, 01:15

    Нет, основоположники - педагоги-гуманисты эпохи Возрождения. Слишком издалека пришлось бы исходить в историческом экскурсе:)))

  • YaroslavKovalenko 11 лютого 2012, 07:27

    Не соглашусь про методику Монтессори, равно как и вальдорфскую.

    Мария Монтессори создала свой Дом ребенка в 1907 году в Риме. Одна из первых свободных (анархистских) школ со свободным выбором занятий была создана в 1901 году Франсиско Ферре (Escuela Moderna). Самая известная из демократических школа SummerHill работает в Англии с 1921 года. Плюс - метод Марии Монтессори работает, в основном, с развитием сенсорики и, в основном, только для дошкольников и частично для младших школьников.

  • IrinaNM 9 січня 2012, 00:56

    Доброй ночи. Прошу прощения, что не по теме, но вдруг (за спрос, надеюсь, не закидают тапками, если нет, так нет:)) не могли бы вы взглянуть на вот эту школу

    http://waldorf-school.kiev.ua/shkola-3

    очень уж актуальна тема, сестра собирается определять туда племянников, а оплата не малая, стоит ли?

  • 2 коментарі
  • Раиса Ра 27 січня 2012, 18:21

    Ирина, здравствуйте! Посмотрела сайты о школе с вальдорфской методикой. Мое мнение основывается на 1. моем отношении вообще к системе вальфдорфской педагогики, 2. моем понимании деятельности этой конкретной школы.

    1. Принципы, на которых построена вальдорфская педагогика хорошие и правильные. Детям в таких школах комфортно. Только у меня сложилось (еще в Германии) представление о том, что эти школы для особых детей и особых родителей ( может быть состоятельных, может быть ищущих как выделиться, может быть имеющих проблемы с уровнем развития детей или т.п.). Во всяком случае, не для так называемого массового ребенка. Почему? Главный аргумент: "массовый" ребенок должен двигаться в цивилизационном процессе вместе с движением социальной массы ( в хорошем смысле "социальной массы", не о толпе речь). Вальдорфская же школа "выбивает" его из этой системы. Он приходит в нее несформированным и его развитие осуществляется в несколько искусственном и замкнутом пространстве (искусственных ритмах, темпе, технологиях и пр.). Одним словом, я бы своего ребенка ( для его блага) отдала бы в самую современную среду развития - с высоким уровнем теории в обучении, с большим (ударение на "о") перевесом технологичных дисциплин ( математики, физики, химии и др), с высокой скоростбю обучения и жесткой системой контроля (во всем мире утверждается очень жесткая селекция с раннего возраста и тестирование - хотим мы этого или нет, но ребенку жить в этом жестком мире, а не мире вальдорфских ритмов и кукл), со все возрастающим уровнем самостоятельности в принятии сложных решений и т.п. Это была бы подготовка ребенка к жизненной реальной игре будущего (он будет самостоятельным лет через 25 и к этому периоду вальдорфские ритмы будут еще более несоответствовать ритмам информационного бума общества.

    2. Что хорошо и что плохо в конкретной школе? Есть общеобразовательная компонента и есть елементы(!) вальдорфской педагогики. Можно надеяться, что ребенок не будет лишь в вальдорфской системе.это очень хорошо! Хотя, если посмотреть ритмы деятельности садика, то, на мой взгляд, они слишком привязаны к идеям ритма и эвритмии.Хорошо, что много и молодых, и опытных сотрудников. Правда, нет мужчин. Хорошо, что музыка и языки. Не нужно возить ребенка на отдельные занятия. Если ребенок маленький - он будет расти в комфортном для него окружении. Однако, для старшего есть уже опасность отставания от темпа сверстников. Важно, что помещения школы и двор экологично чистые и есть большой двор. Чаепития, питание, занятия рукоделием, музыкой и пр. помогут вашему ребенку быть спокойным, избегать стрессов, фрустраций, легче перенести возрастные кризисы... Однако, учтите, что если нет кризисов - нет развития. Кризис - явление не только лишь отрицательное. В его преодолении рождается новое качество. Хорошо то, что администрация указывает на наличие высокого профессионализма воспитателей и учителей. Это самое главное. Однако, в частной беседе нужно узнать об этом побольше. Ибо лица и имена воспитателей не свидетельсвуют ни о чем, кроме как о желании понравиться. Нет ничено ни об образовании, ни о жизненных принципах, ничего живого... так же мало материала о программах обучения. А ведь что самое важное? Соджержание, методы и личность воспитателя. Меня насторожило бы то, что предлагается привязка к ритму христианских праздников (луче бы к ритмам природы, жизни человека, сфер его деятельности или т.п).Одно дело раз-два побыть на религиозном праздике (дома или в церкви) и другое - жить в ритме хр. праздников ( причем, наша ветка христианства является одной из самых консервативных религий, и ,возможно, поэтому часть Украины и Россия отстают в развитии демократии). Как-то коньюнктурно звучит: мы соответствуем христ.пр. - раньше все были атеистами, теперь все - верующие ( даже христиане)? Несерьезен этот момент. Человек мыслящий - всегда есть человеком сомневающимся. Человек беспринципный - легко шатающимся (в даном случае в вопросе о вере).Посмотрите,например, "Андрей Рублев" Тарковского.

    Подписывая контракт, я бы поинтерессовалась смогу ли я его разорвать без большого ущерба для семьи. Я думаю, что малеький ребенок мог бы посещать некоторое время такую школу, а вы могли бы вникнуть в практику ее работы и лучше понять действительно ли школа не является достаточно современной средой для обеспечения высокого темпа развития ребенка и его адаптации к реальной жизни. Но ребенка постарше я бы в такую школу не отдала.

    Теперь я работаю с детьми в США. Я вижу как более состоятельные люди стремятся определить своих детей в лучшие и очень дорогие частные школы. Их отличие от школ для бедных родителей не только в хороших помещения, спортивных комплексах и профессиональных преподавателях, но и в очень жестких условиях учебы и отдыха (высокий темп, обьективность оценивания, невозможность исправить ошибку, напряженная учебная работа после школы, большие физические нагрузки в спорте и пр. и пр.). Дураки ли богатые люди? И мой личный опыт "бросания" детей в разные школы свидетельствует о том, что, что растить ребенка для жизни нужно в кипучей жизни. Такие мысли у меня возникли при знакомстве с рекламой школы "Михаил".

    К сожалению, не могла раньше ответить. Живу также в очень напряженном ритме.

  • IrinaNM 27 січня 2012, 19:24

    Спасибо огромадное, Раиса!!! Это не ответ, это целая статья:) Очень интересно и много того, что я и сама о ней думала и новых аргументов, я тоже думаю, что не стоит торопиться отдавать туда детей, тем более, уже даже не начальных классов.

    Спасибо еще раз за Ваше квалифицированное мнение, сейчас скопирую и перешлю сестре.

    Но мне кажется, что все-таки надо оформить этот ответ отдельной темой, возможно он многим пригодится, потому, как найти в инете по этому вопросу хоть что-то, просто нереально. Вы не против если я новую тему создам с вашим ответом?

  • Раиса Ра 12 лютого 2012, 02:52

    @IrinaNM Ні, будь ласка.

  • Victoria_vita 9 січня 2012, 01:10

    Спасибо за детальный отзыв.

    В принципе, я с Вами согласна по всем пунктам. По поводу демократии - у меня сложилось впечатление, что авторы проекта школы-парка (в нашем, украинском варианте) демократические принципы путают с анархическими.

    И вся концепция обучения описана немного примитивно и очень утопично. У меня ассоциации при прочтении сайта школы-парка возникали не с Бендером, а с трудами Мора, Кампанеллы и прочих утопистов.

    Еще: уровень профессионализма и компетентности т.н. "мастеров" школы-парка (их там двое или трое) представлен на сайте так рызмыто и нечетко, что уже вызывает сомнения.

  • Раиса Ра 9 січня 2012, 01:20

    Согласна с Вами, Виктория, на сто процентов. Пусть этот проект живет и принесет (когда совершенствуется) пользу детям. Но сейчас он может причинить вред, забрав у ребенка безвозвратное время ( а может быть не только время)

  • Танюшка 9 січня 2012, 11:49

    дякую за професійний огляд.

  • YaroslavKovalenko 10 лютого 2012, 15:37

    Доброго дня всім учасникам обговорення.

    Дякую за точки зору.

    Хочеться на щось повідповідати. Перш за все, наскільки я розумію, мало хто (вірніше, певно, ніхто з тих, хто приймав участь у дискусії) був у нас в школі, спостерігав за процесом, спілкувався з дітьми. Висновки робилися зі спостереженням за сайтом школи.

    Повертаючись до критики, я виділив наступні пункти:

    1. Система працює зовсім недавно, і не факт, що вона є успішною. Так, погоджуся, і справді багато залежить від того, ким вона реалізується.

    2. Критика до організації табору Сонцекльош. Не буду відповідати на даний пункт. Зазначу, що табір та школа - це окремі проекти і реалізуються вони по-різному. Діти зі школи майже не їздять до табору. Як мінімум тому, що табір - для дітей від 11-12 років, а таких у нас на Оболоні аж двоє.

    3. Найголовніше, як я вважаю. Чи зможе дитина, яка навчалася за загальноосвітньою програмою 3 години на день, конкурувати з тими, хто займався нею 8-14 годин. Вважаю, що ні. Не зможе. Не зможе вона конкурувати з ними у вирішенні метрового прикладу з тригонометрії. У визначенні сп3-гібридизації атому. У ключових відмінностях хордових та безхребетних. Проте вона цілком зможе конкурувати з ними в інших речах: організації свого власного навчання, поставленню власних цілей, самоорганізації в цілому, соціальних навиках, Плюс - вона зможе конкурувати в рівні задоволеністю життям за 10 років школи, по кількості отриманих вражень, по коількості нових знайомств. І вона зможе конкурувати з ними у тому, що вона вибере своєю спеціалізацію - у написанні газет, у грі на фортепіано, у малюванні. Резюмуючи - справді, якщо дитині конче потрібні лише академічні знання - батьки не віддадуть її до нас. У нас інші пріоритети, все ж таки.

    4. Мої власні граматичні помилки (так як сайт веду я). По-перше, де помилки? По-друге, українську я в школі знав на 5. В себе в школі я веду лише шахи, так що діти не вчаться мові по нашому сайту.

    Так, до речі, навряд чи хто в Україні (крім школи Аіст у Вінниці та школи Афіни) знають Джеррі Мінца. Тому навряд чи це козир :-)

    5. Демократія та анархізм. Це вже важче запитання. Думаю, ми можемо запливати і в бік анархізму інколи, адже система - не залізобетонна. Проте у всіх є обмеження: всім дітям необхідно здавати іспити, у всіх є батьки, які не дозволяють учням вештатись без справи. Заїжджайте в гості, робіть висновок самі.

    6. Корні методики. Київська школа-парк базується на трьох системах: демократичні школи у світі (багато інформації є в інтернет), російська Школа-Парк (в меншій мірі - вона працювала з підлітками, а у нас на 80% ще діти) і, лише останнім часом - дуже багато методики Селістена Френе (1.маршрутні листи - зайдіть на сторінку школи в фейсбук - там є лінки на них; 2. випуск щотижневої газети, взагалі види роботи з кінцевим результатом, 3. дидактичні карточки для різних предметів),

    Ось лінк на сьогоднішній випуск газети Сегодня - там є інформація про школу та фото Єгора з маршрутним листом http://www.segodnya.ua/news/14337278.html. Ось лінк на випуск ICTV про школу: http://fakty.ictv.ua/index/view-media/id/3949/current/2/total/1723#main

    Хотілося б більше конкретних зауважень. Я відкритий до спілкування.

    І ласкаво просимо до школи :-)

  • Раиса Ра 12 лютого 2012, 03:31

    Приємно, Ярославе, що ви відгукнулись. Це знак того, що ваша школа може мати майбутнє і розвиватись.

    Ваші відповіді на поставлені питання і деякі коментарі подані за пунктами, дуже нагадують відповіді аспірантів при захисті дисертації (не лише за логічною структурою, але за стилем). Це свідчить про те, що ви серйозно поставились до обговорення теми (а значить, зауваження вам видались серйозними); також про щире бажання зробити краще (що додає вам плюсів).

    Тому (оскільки ви стали мені більш симпатичні) я хочу все ж дещо ще раз закцентувати. Може рівень задоволеності життям у первісного мисливця був вищим рівня задоволеності життям сучасної дитини, яка зайнята виснажливою працею у щколі. Однак, чи є це добра відповідь для батьків? Як міркують мудрі батьки: якщо ми хочемо дитині добра, то мусимо виховувати її не для щастя, але для праці (так сказав класик). Чи є ще питання? Це принцип. І немає потреби бути у школі, бо побачені деталі (хоч і важливі) не заперечать цього принципа. Це різні порядки загальності.

    Про грамотність. Те, що ви мали 5 добре. Один учень казав: але я вчив! Ну і що? Який результат? Неважливо, яка була оцінка. Йшлося про інше - рекламу. Ви хочете набрати дітей до школи, у якій вчать дітей вчителі, що допускають помилки? (багато русизмів, нагадаю). Я можу припуститись помилки. Я після 10-годинного робочого дня, спішу і пальці бігають по клавіатурі "в сліпу". І я вам дарую вам свої зауваження. Ви ж - продаєте витворений продукт! Причому дітям! У сфері освітніх послуг! Отже, найміть грамотного філолога.

  • YaroslavKovalenko 12 лютого 2012, 11:47

    Дякую за коментар, Раїсо. Буду далі працювати над своєю українською. Схоже, незважаючи на те, що українська - моя перша мова, постійне спілкування російською все ж впливає на чистоту як мовлення, так і письма. Тому додаткового грамотного філолога все ж наймати не буду (я намагаюсь втримати плату за навчання на більш-менш доступних цифрах), а буду - більше спілкуватись державною мовою та більш критично поставлюсь до написання текстів. Русизми треба викорінювати, згідний, мені самому вони дещо ріжуть слух при спілкуванні. Буду вдячний за коментарі на самому сайті про помилки. Деякі користувачі їх залишають, їх тоді легше виправляти.

    З повагою, Ярослав Коваленко

  • Rosewo 12 лютого 2012, 08:10

    А меня интересует ответ на один только вопрос (к директору школы): кто-нибудь из Ваших учеников поступил в ВУЗ после полного(!) курса учёбы и без привлечения репетиторов?

    ЗЫ. На счёт грамотности, согласна. Вы не арбузы продаёте, а образование. Ошибки в текстах на сайтах не допустимы. Они говорят о том, что уровень педагогов/составителей/оформителей сайта очень низкий; Вам, как директору, плевать, в какой форме Вы преподносите информацию, раз Вы не обратили на это внимание и не озаботились этим вопросом самостоятельно, без указки со стороны.

    Всё это перечёркивает все благие намерения на корню.

    "Кто ясно мыслит, тот ясно излагает."

  • YaroslavKovalenko 12 лютого 2012, 11:52

    1. Школа існує другий рік, найближчі років з 4 ніхто ще поступать не буде.

    2. Мені здається, що Ви, все ж, дещо алогічно об'єднали разом педагогів та оформлювачів сайту. Плюс, робите надзвичайно широкі висновки на основі мінімальних фактів ("очень низкий; плевать; перечеркивает на корню..."

    P.S. Це моя власна точка зору, і можу помилятися.

  • Раиса Ра 12 лютого 2012, 19:25

    @YaroslavKovalenko І помиляєтесь. Попереднє висловлення може й різке, однак воно сутнісне.

  • Rosewo 19 лютого 2012, 10:34

    @YaroslavKovalenko На счет поступивших - понятно.

    Я написала всех подряд, потому, что не знаю, кто занимается у Вас текстами. В конце концов, привлечь кого -то более грамотного для проверки статей не сложно. Да и в ВОРДЕ есть режим проверки ошибок (даже пунктационных)

    Вычитывать Ваши тексты - не моя обязанность. Этим занимаются корректоры. За отдельные деньги.

  • Коментар видалено

  • YaroslavKovalenko 13 лютого 2012, 01:17

    1.Цілком може бути, що я неправий, безперечно.

    2. Було б корисним, якщо б бодай хтось навів би хоча б 2-3 помилки в текстах. Тому що чесно передивлявся, але успіху у знаходженні помилок не мав :-) Та й предметніше було б спілкування. А то нецікаво - котрий раз звучать нарікання на помилки, а без жодного конкретного прикладу.

    Дякую

    3. Стосовно принципу "не для щастя, а для праці", про який Ви писали вище. Мені здається, можливе і одне і друге. Лише потрібно, щоб дитина займалася тими видами діяльності, які імпонують саме їй. Адже коли ми займаємося приємною та цікавою для нас справою, ми ж відчуваємо себе щасливими, чи не так? Тому й задачу школи я бачу в тому, щоб знайти ті види діяльності для кожної дитини, робота в яких буде ситуацією win-win.

  • Раиса Ра 14 лютого 2012, 05:22

    Помилок там є більше, ніж 2-3. Однак, щоб допомогти вам їх знайти т реба знову дивитись усі ваші тексти. Вибачте, часу немає. Приносить аспірант статтю і просить подивитись. Дивлюсь і зауважую, що не так, що вдосконалити. Приходить вдруге - знову зауважую і дещо поправляю. Приходить втретє - допомагаю переписати деякі абзаци... Чия це буде стаття?

    Мені здається, вам треба більше зануритись в теорію навчання і виховання. Ваш П.3 свідчить про недостатнє розуміння головних категорій з якими працюєте - навчання, виховання, розвиток... Звісно, буває, що талановитий практик "бере" все інтуїтивно, проте, якщо він має амбітніші цілі - без самоосвіти не обійтись.

    Win - це добре. Але це не головна задача школи. Це швидше спосіб, який працюватиме на головну мету. Далі - не дитина, але й суспільство задає рамки для діяльності (дитина хоче ліпити коників, а суспільству потрібні економісти). Наступне: Коли готуємо дитину до праці (батьки помруть і дитина має сама себе годувати), ми цим самим даємо їй щастя свободи, самореалізації, відсутності страху втрати роботи і багато іншого. Ми навчаємо її тримати життєві удари, знову підніматись, бути оптимістичною... Щастя приходить до того, хто уміє працювати, вистояти, бути сильним, добрим...

  • YaroslavKovalenko 14 лютого 2012, 13:03

    Дякую за коментарі, Раїсо. Так, думаю, Ви праві, можна потихеньку глибше пробувати займатися теорією навчання та розвитку. Але це справа років на 10-20. Так що, я мав безперечну користь від нашого спілкування.

  • Marina Maslova 10 червня 2012, 08:50

    Добрый день, Раиса! Возможно мои комментарии слегка запоздали, но и удержаться от них совсем я не могу.

    Во-первых, прежде чем делать замечания кому-то по поводу грамматических ошибок, не делайте их сами (а в Вашем тексте их предостаточное количество, а Вы, всё-таки, педагог с большим стажем чем Ярослав ).

    Во-вторых, судить о школе ни разу не побывав в ней, как минимум, некорректно. Я же о школе-парк знаю побольше Вас, так как там, с момента основания школы, обучается мой ребёнок (девочка, 5 лет). Так вот, моя дочка ходит в школу с большим удовольствием (в обычный сад (вернее ясли) она, кстати тоже когда-то ходила). Мой ребёнок в плане развития, самостоятельности и мышления даст фору многим детям её возраста, которые ходят в обычный сад или сад-школу. Возможно это никак не связано со школой-парк (просто у меня ребёнок с рождения такой умный, хорошая генетика))))))))), но здесь моему ребёнку не мешают свободно развиваться и не заставляют что-то делать как все, если ей это не интересно. Из моих воспоминаний детского сада и школы: я никогда не могла понять почему я должна лепить или рисовать, если я хочу сейчас делать аппликацию........ и такого очень много. И, я думаю, что и через 10 лет мой ребёнок тоже будет опережать своих сверстников. Возможно она не будет так хорошо знать физику и химию, как дети, которые учатся в обычной школе, но насколько ей эти знания пригодятся во взрослой самостоятельной жизни?

    Ещё Вы считаете, что отсутствие оценочной системы, к которой все привыкли с детства, это очень плохо, потому что не даёт возможности оценивать знания ребёнка. Так вот, в обычных школах очень редко оценки соответствуют истинным знаниям ребёнка (это я знаю точно, потому что в последний год я общаюсь с ребятами, которые закончили школу в прошлом-позапрошлом году). И ещё им будет очень сложно учиться в ВУЗах, потому что там тоже такая система. Так вот, например, в китайских университетах нет такой системы оценивания знаний (это я знаю, потому что сейчас учусь в одном из университетов Китая), а просто по итогам сдачи экзаменов в конце семестра (или по окончанию изучения дисциплины) даются сюэфены (балы) и к моменту окончания университета студент должен просто набрать необходимое количество балов. И похожая система существует во многих европейских университетах.

    Мне бы ещё очень многое хотелось Вам написать, но, к сожалению не имею достаточное количество свободного времени.

    Хотя, пожалуй, в завершение добавлю: что система образования и дисциплина в обычных школах делают из детей не развитых свободных личностей, а превращают их в "рабов", которые привыкли подчиняться и вкалывать, делают из них винтики в системе, потому что государству (или небольшому числу людей) наиболее всего удобно управлять такими людьми. И, как показывает история, многие гениальные люди в школе со стандартной системой образования, почему-то учились плохо. И это наводит на определённые размышления.............

  • olga 10 червня 2012, 09:46

    Извините, Вы сами учились в обычной школе? Если да, то не чувствуется, что из Вас сделали "раба". И еще. Сколько еще предметов не будет хорошо знать Ваш ребенок? Уверены, что физикой и химией этот список ограничится?

  • Marina Maslova 11 червня 2012, 19:46

    Ольга, да я училась в обычной школе, и училась очень хорошо.И потом закончила с красным дипломом медицинский колледж, а потом и университет (юридический факультет), тоже кстати с красным дипломом. И вот как раз поэтому я не хочу чтобы мой ребёнок ходил в обычную школу. Школа, по большому счёту, мне не дала ничего, чтобы мне пригодилось в жизни. Писать, считать и читать я научилась ещё до школы (и за это спасибо не садику, а моей маме). И за любовь к истории низкий поклон моей учительнице Дине Ивановне, которая пришла к нам в 9 классе ( именно ей, а не школе, потому что до этого я ненавидела историю, хотя и имела по этому предмету 5). И хочу Вам рассказать один случай из моей школьной жизни. В первой четверти 11 класса я получила по физике свою первую 3 (и единственную) за все 10 лет школы. И моя мама решила, что мне просто необходимо позаниматься с репетитором. Репетитор у меня была очень интересная и умная женщина, все ребята, с которыми она занималась поступали на физмат в лучшие вузы без проблем. Так вот она считала, что мои проблемы с физикой были связаны не с тем, что я что-то не поняла, а с тем что предмет мне был не интересен. И она за 1 месяц смогла сделать физику для меня не только понятной, но и интересной. И ещё научила меня интересно решать задачи. И когда однажды меня на физике вызвали к доске, потому что мне надо было поставить хоть какую-то четвертную оценку (а надо заметить что я физику стала прогуливать), я решила задачу способом, которым решают студенты-второкурсники физмата. Мой преподаватель была в лёгком шоке и замешательстве.......... Но так как она не могла мне поставить оценку "5", в связи с прогулами и 3 в прошлой четверти, то поставила "4". И поставила эту 4 до конца учебного года. Больше на уроках физики меня к доске не вызывали и никаких контрольных я тоже больше не писала. Ещё я не могла в школе понять, почему я должна в своих сочинениях писать, что Пушкин и Шевченко великие писатели, если я их таковыми не считала. А высказать свою точку зрения мне не давали, потому что она расходилась с общепринятой. Я очень не любила школу и не хотела туда ходить, мне там было не интересно. Но ходила, и училась хорошо, потому что так было надо и чтобы не расстраивать маму. И знания полученные мной в школе совершенно не пригодились мне ни в медколледже, ни в университете, ни тем более здесь в Китае. И "раба" из меня возможно не сделали по той причине, что с детства у меня была слегка бунтарская натура.

    И дело в том, что моему ребёнку всё равно прийдётся учить все те предметы, которые учат ребята в обычной школе, потому что ей надо будет сдавать экзамены экстерном в обычной школе. Но она их будет изучать в удобном для неё темпе и графике, с интересными преподавателями, для себя, а не из под кнута и палки, для того чтобы "препод" поставил ей хорошую оценку.

    И у меня к Вам встречный вопрос: чему Вам научила школа, кроме дисциплины?

  • Alma_mater 2 листопада 2016, 16:43

    По поводу грамматических ошибок в тексте Раисы я также обратила внимание. В целом, поддерживаю мнение по поводу нужности альтернативных школ и кардинальном изменении общеобразовательных государственных школ. У человека всегда должен быть выбор. По поводу школы Дикси также считаю, что школа молодая, но перспективная, а насчет экспериментов в методиках - это естественный процесс: образование как живой организм подстраивается под реалии современного общества. Кстати, попала на эту статью в процессе поиска школы для ребенка. Пока вижу больше плюсов, чем большинство комментировавших здесь.

Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Повернутися до Клубу