Одним із щасливих днів мого життя для мене стало сватання, коли мій майбутній чоловік став на одне коліно і в присутності моїх батьків його мами і сватів попросив моєї руки, а потім пообіцяв моєму папі зробити мене щасливою… Йому 20 мені 21. Весілля 08.08.08. Чудовий, омріяний нами день… Ранок… Перукар, Візажист… Повна квартира людей, родичі подруги, фотограф, оператор… Шикарна сукня ( за 3900 для 2008 року дорога) - подарунок батьків для єдиної донечки! Викуп… Вторгували за мене тоді 1200 грн. Розпис… МИ красиві наречені, всі звертають увагу, бо ми такі молоденькі, думають, що весілля по зальоту… а ні весілля через те, що зустрілися дві половинки… Ось реєстратор оголошує нас чоловіком і дружиною, я щаслива… а мій чоловік плаче… Так…плаче не скупою чоловічою сльозою, а витираючи сльози з очей… я обіймаю його, він зжимає мою руку, що мені аж боляче… та я терплю, розумію, що це йому необхідно… Потім вінчання… На вінчанні плачу я, бо розумію, що ось перед Богом мій чоловік назавжди і в горі і в радості… Після вінчання прогулянка в Пирогово, потім Ресторан… Наш перший танець, звичайний не постановочний, щирий, простий… Мій чоловік обіймає мене і шепче» Вибач, що я плакав в загсі, я щасливий дуже… я радий, що ти моя назавжди… просто мені ніколи мама не дозволяла плакати, говорила мені, що я повинен рости справжнім чоловіком… А коли мені було 4 роки і нас покинув батько... я не міг плакати, бо плакала мама, вибач це просто вихід емоцій»… В той день я не в останнє бачила сльози свого коханого Андрюшика… Другий раз він плакав тримаючи мене за руку через 3 роки нашого шлюбу, коли в 11 тижнів в нас завмер плод… Важкий був період… але ми змогли це пережити… Втретє він плакав в квітні 2012 року, коли я на долоню поклала йому полосатий тест, він обняв мене і плачучи і посміхаючись шепнув « цього разу я стану папою». В кінці 2012 року… Його мрія збулася в нас народилася донечка, але пологи були дуже складні, і в той день нашу дівчинку забирає ревмомобіль в реанімацію. Я в пологовому дитина в реанімації в іншому кінці міста, мій чоловік з моєю мамою їде туди, потім повертається розказує, що бачив нашу крихітку і знову плаче, дякує мені за нею і плаче… Потім з моїми батьками він їде в церкву і молиться за мене і наше чадо на колінах посеред храму… Там плачуть вже мої батьки дивлячись на все це… Через 4 дні я і наша доця разом у відділенні патології ДКБ № 1… Вона сама дихає… Ще через два тижні ми вдома… Чоловік не зводить з неї очей, говорить, що вона у нас красуня… В 2 рочки дізнаємося що в нашої дитини генетичне спадкове захворювання кишківника потрібно робити операцію… В день операції я не плакала… я просто читала молитви… А чоловік знову плакав… і вже не плакав, а ридав… Що я сварила його, і відправляла додому… Слава Богу операція пройшла успішно… Донечка з нами, все інше не важливо!!!! Пройшов рік після операції. Наша донечка здорова!!! Папина любімка, папина мазушка… Зараз коли він вкладає її спати в його очах я бачу сльози він повертається і шепче:» я вас дуже люблю» Ось такий він в мене плакса, ні не плакса, він просто емоційний, Люблю його дуже)))))
А ваші чоловіки плачуть?
IrinaLOVE 17 лютого 2016, 20:43
Ну от! І я поплакала. Бережіть свое щастя!
Antonina 17 лютого 2016, 20:47
Класс! Мой тоже плакал, когда дочку увидел и когда с роддома забирал нас (кроме него никто из родных не пришел)
Mrinskaya_Mariia 17 лютого 2016, 20:48
Тоже плакал три раза ! На похоронах любимой бабушки и при рождении первого и второго сынульки!
LaRossa 17 лютого 2016, 20:53
Мы тоже 08.08.08 женились и венчались)
Счастья вам!)
LaRossa 17 лютого 2016, 20:53
Муж плакал оба раза на родах)
narges 17 лютого 2016, 20:56
Какая трогательная история!здоровья вам и большого счастья!
Mosina1307 17 лютого 2016, 20:59
Никогда ничего такого за своим мужем не замечала, но у нас и не било таких душещипательних моментов. Читая Ваш рассказ я плакала. Хотя не плакса вовсе. Так что Вашего мужа -понимаю. Желаю сохранить такое трепетное отношение друг к другу!
Kvitochka21 17 лютого 2016, 20:59
Здоров'я та щастя Вашій родині!
Алена 17 лютого 2016, 21:06
А ми вже можливо відплакали своє, коли нас (перше кохання) розлучили 12 років назад. Він тоді плакав, і я плакала. Багато перетерпіли за цей період. Але потім нас знову звела доля. І тепер ми тримаємось одне одного і вже не плачемо. Стали якісь суворіші до всіх проблем, і стриманіші стосовно прекрасних моментів життя. Просто радіємо своїй доці, своїй сім"ї. Ні, не плачемо. Досвід гіркий зробив нас сильними, і в емоційному плані теж...
Neonilla 17 лютого 2016, 21:53
Довели до слез ))) Ангела - хранителя вашей семье !
Myroslava_FR 17 лютого 2016, 21:54
Ви прекрасна сім'я. Бережіть ці почуття!
Akulina 17 лютого 2016, 23:21
Я вже сама плачу...))) щастя вашій родині, здоров'я вашій квіточці)))
Madre86 18 лютого 2016, 01:06
дякую!!!
Lena_zt 17 лютого 2016, 23:36
ну вас)
я так плакала...
хай все у вас буде добре, манюні здоров*я. Бережіть себе!
Polina_Andreeva 17 лютого 2016, 23:51
Когда родилась старшая дочь, муж через час приехал в роддом, зашел в родзал, там я под капельницей, под боком спит новорожденная дочь. Во второй раз-когда родилась младшая.
Lipik 18 лютого 2016, 00:28
Блин , и я уже плачу. Любите друг друга. И пусть растет здоровенькой красотка.
Madre86 18 лютого 2016, 01:06
дякуємо)))
viktoriya_3010 18 лютого 2016, 00:56
Видела слёзы мужа единожды, мы тогда ещё встречались и с моей дочкой случилась беда, в реанимацию к ней входил первый он, потому что я боялась услышать страшное..На третий день у него сдали нервы и он разревелся, а я поняла, что этот мужчина должен стать моим мужем..
Katya_Berezovskaya 18 лютого 2016, 01:05
Нельзя мне такое читать,я потом долго успокоиться не могу...
Счастья вам и вашей семье! Любви и здоровья!:-)))
Madre86 18 лютого 2016, 01:06
Дуже дякую!
ZoryanaK 18 лютого 2016, 01:16
Дуже чуттєва історія двох закоханих сердець!!Як ви гарно все описали..до сліз !!Щастячка вам і якщо сліз,то лише від радості!! (П.С. мій чоловік теж плакав,коли я народжувала і коли вперше побачив та взяв на руки донечку)
NomadY 18 лютого 2016, 01:16
Інколи плаче. Як наш кіт помер((( обоє ревіли
Потім коли перша вагітність завмерла(((
А от чи плакав коли сина народила ,не пам’ятаю(
А я від вашого посту теж плачу
Aglaja 18 лютого 2016, 01:23
Мой плакал после нашей первой длительной разлуки.