Сльози щастя…. Один день мого життя…

Одним із щасливих днів мого життя для мене стало сватання, коли мій майбутній чоловік став на одне коліно і в присутності моїх батьків його мами і сватів попросив моєї руки, а потім пообіцяв моєму папі зробити мене щасливою… Йому 20 мені 21. Весілля 08.08.08. Чудовий, омріяний нами день… Ранок… Перукар, Візажист… Повна квартира людей, родичі подруги, фотограф, оператор… Шикарна сукня ( за 3900 для 2008 року дорога) -  подарунок батьків для єдиної донечки! Викуп… Вторгували за мене тоді 1200 грн. Розпис… МИ красиві наречені, всі звертають увагу, бо ми такі молоденькі, думають, що весілля по зальоту… а ні весілля через те, що зустрілися дві половинки… Ось реєстратор оголошує нас  чоловіком і дружиною, я щаслива… а мій чоловік плаче… Так…плаче не  скупою чоловічою сльозою, а витираючи сльози з очей… я обіймаю його, він зжимає мою руку, що мені аж боляче… та я терплю, розумію, що це йому необхідно… Потім вінчання… На вінчанні плачу я, бо розумію, що ось перед Богом мій чоловік назавжди і в горі і в радості… Після вінчання прогулянка в Пирогово, потім Ресторан… Наш перший танець, звичайний не постановочний, щирий, простий… Мій чоловік обіймає мене і шепче» Вибач, що я плакав в загсі, я щасливий дуже… я радий, що ти моя назавжди… просто мені ніколи мама не дозволяла плакати, говорила мені, що я повинен рости справжнім чоловіком… А коли мені було 4 роки і нас покинув батько... я не міг плакати, бо плакала мама, вибач це просто вихід емоцій»… В той день я не в останнє бачила сльози свого коханого Андрюшика… Другий раз він плакав тримаючи мене за руку через 3 роки нашого шлюбу, коли в 11 тижнів в нас завмер плод… Важкий був період… але ми змогли це пережити… Втретє він плакав  в квітні 2012 року, коли я на долоню поклала йому полосатий тест, він обняв мене і плачучи і посміхаючись шепнув « цього разу я стану папою». В кінці 2012 року… Його мрія збулася в нас народилася донечка, але пологи були дуже складні, і в той день нашу дівчинку забирає ревмомобіль в реанімацію. Я в пологовому дитина в реанімації в іншому кінці міста, мій чоловік з моєю мамою їде туди, потім повертається розказує, що бачив нашу крихітку і знову плаче, дякує мені за нею і плаче… Потім з моїми батьками він їде в церкву і молиться за мене і наше чадо на колінах посеред храму… Там плачуть вже мої батьки дивлячись на все це… Через 4 дні я і наша доця разом у відділенні патології ДКБ № 1… Вона сама дихає… Ще через два тижні ми вдома… Чоловік не зводить з неї очей,  говорить, що вона у нас красуня… В 2 рочки дізнаємося що в нашої дитини генетичне спадкове захворювання кишківника потрібно робити операцію… В день операції я не плакала… я просто читала молитви… А чоловік знову плакав… і вже не плакав, а ридав… Що я сварила його, і відправляла додому… Слава Богу операція пройшла успішно… Донечка з нами, все інше не важливо!!!! Пройшов рік після операції. Наша донечка здорова!!! Папина любімка, папина мазушка… Зараз коли він вкладає її спати в його очах я бачу сльози він повертається і шепче:» я вас дуже люблю» Ось такий він в мене плакса, ні не плакса, він просто емоційний, Люблю його дуже)))))

А ваші чоловіки плачуть?

63 коментаря

  • Viktoriya07 17 лютого 2016, 19:57

    Здоровья и счастья Вашей семье !!!!

  • Qvest 17 лютого 2016, 19:59

    знайома ситуація тільки нас було 3 і всі в різних місцях. Здоровя вам, а чоловік вас любить бережіть його, не кожен плаче.

  • INNYSIK 17 лютого 2016, 20:01

    Аж сама заплакала. Ви і Ваш чоловік молодці!!

  • 7 коментарів
  • Anna_Nesterenko 18 лютого 2016, 03:12

    Вы большие, молодцы! Муж Ваш прекрасный человек, берегите его. Читая Ваш пост сама плакала.

  • Коментар видалено

  • Natalija 18 лютого 2016, 14:00

    + берегите друг друга

  • svetoldovna 17 лютого 2016, 20:01

    І я плакала, читаючи Вас... Дякуйте за все Богу, і щастя Вам...)))

  • irissska 17 лютого 2016, 20:01

    Незнаю чи чоловік плакса,а я точно. Кохання,здоров'я вашій сім'і

  • Kakao_belogo_cveta 17 лютого 2016, 22:52

    Написали мої слова !

  • Sanechka 17 лютого 2016, 20:04

    Здоровья вашей девочке и всей семье!!)

  • BosaNizhka 17 лютого 2016, 20:06

    Мой плакал,когда увидел первую дочь на родах))

  • Marianalov 17 лютого 2016, 20:15

    Мій теж)))

  • Ann_a 17 лютого 2016, 20:18

    И мой плакал )))

  • Lapochka 17 лютого 2016, 20:24

    і мій тоді плакав)

  • Svet67 17 лютого 2016, 20:07

    берегите ваши чувства! Пусть плачет,но только от радости!

  • Veronka 17 лютого 2016, 20:56

    Мой плакал,когда старшая заболела сильно и когда мама умерла.Иногда плачет когда фильм очень грустный..

  • doctorNatik 17 лютого 2016, 20:07

    Я уже тоже плачу ! Счастья вам , пусть ваша любовь с каждым годом становится крепче, и здоровья вашей доченьке !

  • Ksyusha_OBUVOCHKA 17 лютого 2016, 20:08

    Хай Бог дарує здоров'я вашій донечці, а Ви з чоловіком, щоб плакали ТІЛЬКИ від щастя!!!

  • Коментар видалено

  • luckymam 17 лютого 2016, 20:13

    Прочитала на одном дыхании ,аж дрожь пробежала,рада,что все у Вас замечательно!Вы действительно молодец,и муж у Вас очень большой умничка,берегите свою семью.

  • Юлия 17 лютого 2016, 20:55

    +++

  • Likashot 17 лютого 2016, 20:15

    Прочитала і сама плачу. Щастя Вашій сім"ї, здоров"я міцного донечці. Зі своїм чоловіком живу 15 років, ні разу не бачила його сльози.Навіть коли його мама померла і то не плакав. За то я плакса)

  • Elenka35 17 лютого 2016, 20:31

    И я))

  • Lotos 17 лютого 2016, 20:16

    Яка неймовірна історія, читала і теж плакала. Дуже емоційно! Здоров"я і многих літ вашій родині!

  • Stairway 17 лютого 2016, 20:20

    Плачу! Здоровья Вам и вашей семье! Я и сын мой, и свекруха вдруг, что, то тоже сразу в слёзы-эмоциональные что ли?

  • Anastasiya_S 17 лютого 2016, 20:23

    До сліз...здоров'я і благополуччя вашій чудовій сім'ї

  • Naumenko 17 лютого 2016, 20:26

    Читала и плакала. Спасибо за вашу историю. Счастье вам! Вспомнила все те прекрасные моменты,когда мой муж плакал. сватовство, свадьба и тогда,когда сказала,что беременна,когда родила и даже ,когда первый раз смотрели свадебное видео. С дня свадьбы прошло 2,5 года и он мне изменил и ушел от меня,живу с сыном. Вот сколько раз думала,такой чувствительный и казалось любящий,а способен на подлость за спиной. это я о том,что просто в голове не укладывается плакать и причинять этому человеку боль.

  • Gold_mam 17 лютого 2016, 20:28

    Счастья Вашей семье! вы имеете нечто дорогое, цените вашу любовь.

  • Оксана 17 лютого 2016, 20:38

    Когда я прочитала Вашу историю, правда слез сдержать просто не возможно. Божьего благословения Вашей семье.

  • Pauk_Marina_ 17 лютого 2016, 20:42

    Чудова історія!

1 2 3
Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Повернутися до Клубу