Одним із щасливих днів мого життя для мене стало сватання, коли мій майбутній чоловік став на одне коліно і в присутності моїх батьків його мами і сватів попросив моєї руки, а потім пообіцяв моєму папі зробити мене щасливою… Йому 20 мені 21. Весілля 08.08.08. Чудовий, омріяний нами день… Ранок… Перукар, Візажист… Повна квартира людей, родичі подруги, фотограф, оператор… Шикарна сукня ( за 3900 для 2008 року дорога) - подарунок батьків для єдиної донечки! Викуп… Вторгували за мене тоді 1200 грн. Розпис… МИ красиві наречені, всі звертають увагу, бо ми такі молоденькі, думають, що весілля по зальоту… а ні весілля через те, що зустрілися дві половинки… Ось реєстратор оголошує нас чоловіком і дружиною, я щаслива… а мій чоловік плаче… Так…плаче не скупою чоловічою сльозою, а витираючи сльози з очей… я обіймаю його, він зжимає мою руку, що мені аж боляче… та я терплю, розумію, що це йому необхідно… Потім вінчання… На вінчанні плачу я, бо розумію, що ось перед Богом мій чоловік назавжди і в горі і в радості… Після вінчання прогулянка в Пирогово, потім Ресторан… Наш перший танець, звичайний не постановочний, щирий, простий… Мій чоловік обіймає мене і шепче» Вибач, що я плакав в загсі, я щасливий дуже… я радий, що ти моя назавжди… просто мені ніколи мама не дозволяла плакати, говорила мені, що я повинен рости справжнім чоловіком… А коли мені було 4 роки і нас покинув батько... я не міг плакати, бо плакала мама, вибач це просто вихід емоцій»… В той день я не в останнє бачила сльози свого коханого Андрюшика… Другий раз він плакав тримаючи мене за руку через 3 роки нашого шлюбу, коли в 11 тижнів в нас завмер плод… Важкий був період… але ми змогли це пережити… Втретє він плакав в квітні 2012 року, коли я на долоню поклала йому полосатий тест, він обняв мене і плачучи і посміхаючись шепнув « цього разу я стану папою». В кінці 2012 року… Його мрія збулася в нас народилася донечка, але пологи були дуже складні, і в той день нашу дівчинку забирає ревмомобіль в реанімацію. Я в пологовому дитина в реанімації в іншому кінці міста, мій чоловік з моєю мамою їде туди, потім повертається розказує, що бачив нашу крихітку і знову плаче, дякує мені за нею і плаче… Потім з моїми батьками він їде в церкву і молиться за мене і наше чадо на колінах посеред храму… Там плачуть вже мої батьки дивлячись на все це… Через 4 дні я і наша доця разом у відділенні патології ДКБ № 1… Вона сама дихає… Ще через два тижні ми вдома… Чоловік не зводить з неї очей, говорить, що вона у нас красуня… В 2 рочки дізнаємося що в нашої дитини генетичне спадкове захворювання кишківника потрібно робити операцію… В день операції я не плакала… я просто читала молитви… А чоловік знову плакав… і вже не плакав, а ридав… Що я сварила його, і відправляла додому… Слава Богу операція пройшла успішно… Донечка з нами, все інше не важливо!!!! Пройшов рік після операції. Наша донечка здорова!!! Папина любімка, папина мазушка… Зараз коли він вкладає її спати в його очах я бачу сльози він повертається і шепче:» я вас дуже люблю» Ось такий він в мене плакса, ні не плакса, він просто емоційний, Люблю його дуже)))))
А ваші чоловіки плачуть?
Viktoriya07 17 лютого 2016, 19:57
Здоровья и счастья Вашей семье !!!!
Qvest 17 лютого 2016, 19:59
знайома ситуація тільки нас було 3 і всі в різних місцях. Здоровя вам, а чоловік вас любить бережіть його, не кожен плаче.
INNYSIK 17 лютого 2016, 20:01
Аж сама заплакала. Ви і Ваш чоловік молодці!!
Anna_Nesterenko 18 лютого 2016, 03:12
Вы большие, молодцы! Муж Ваш прекрасный человек, берегите его. Читая Ваш пост сама плакала.
Коментар видалено
Natalija 18 лютого 2016, 14:00
+ берегите друг друга
svetoldovna 17 лютого 2016, 20:01
І я плакала, читаючи Вас... Дякуйте за все Богу, і щастя Вам...)))
irissska 17 лютого 2016, 20:01
Незнаю чи чоловік плакса,а я точно. Кохання,здоров'я вашій сім'і
Kakao_belogo_cveta 17 лютого 2016, 22:52
Написали мої слова !
Sanechka 17 лютого 2016, 20:04
Здоровья вашей девочке и всей семье!!)
BosaNizhka 17 лютого 2016, 20:06
Мой плакал,когда увидел первую дочь на родах))
Marianalov 17 лютого 2016, 20:15
Мій теж)))
Ann_a 17 лютого 2016, 20:18
И мой плакал )))
Lapochka 17 лютого 2016, 20:24
і мій тоді плакав)
Svet67 17 лютого 2016, 20:07
берегите ваши чувства! Пусть плачет,но только от радости!
Veronka 17 лютого 2016, 20:56
Мой плакал,когда старшая заболела сильно и когда мама умерла.Иногда плачет когда фильм очень грустный..
doctorNatik 17 лютого 2016, 20:07
Я уже тоже плачу ! Счастья вам , пусть ваша любовь с каждым годом становится крепче, и здоровья вашей доченьке !
Ksyusha_OBUVOCHKA 17 лютого 2016, 20:08
Хай Бог дарує здоров'я вашій донечці, а Ви з чоловіком, щоб плакали ТІЛЬКИ від щастя!!!
Коментар видалено
luckymam 17 лютого 2016, 20:13
Прочитала на одном дыхании ,аж дрожь пробежала,рада,что все у Вас замечательно!Вы действительно молодец,и муж у Вас очень большой умничка,берегите свою семью.
Юлия 17 лютого 2016, 20:55
+++
Likashot 17 лютого 2016, 20:15
Прочитала і сама плачу. Щастя Вашій сім"ї, здоров"я міцного донечці. Зі своїм чоловіком живу 15 років, ні разу не бачила його сльози.Навіть коли його мама померла і то не плакав. За то я плакса)
Elenka35 17 лютого 2016, 20:31
И я))
Lotos 17 лютого 2016, 20:16
Яка неймовірна історія, читала і теж плакала. Дуже емоційно! Здоров"я і многих літ вашій родині!
Stairway 17 лютого 2016, 20:20
Плачу! Здоровья Вам и вашей семье! Я и сын мой, и свекруха вдруг, что, то тоже сразу в слёзы-эмоциональные что ли?
Anastasiya_S 17 лютого 2016, 20:23
До сліз...здоров'я і благополуччя вашій чудовій сім'ї
Naumenko 17 лютого 2016, 20:26
Читала и плакала. Спасибо за вашу историю. Счастье вам! Вспомнила все те прекрасные моменты,когда мой муж плакал. сватовство, свадьба и тогда,когда сказала,что беременна,когда родила и даже ,когда первый раз смотрели свадебное видео. С дня свадьбы прошло 2,5 года и он мне изменил и ушел от меня,живу с сыном. Вот сколько раз думала,такой чувствительный и казалось любящий,а способен на подлость за спиной. это я о том,что просто в голове не укладывается плакать и причинять этому человеку боль.
Gold_mam 17 лютого 2016, 20:28
Счастья Вашей семье! вы имеете нечто дорогое, цените вашу любовь.
Оксана 17 лютого 2016, 20:38
Когда я прочитала Вашу историю, правда слез сдержать просто не возможно. Божьего благословения Вашей семье.
Pauk_Marina_ 17 лютого 2016, 20:42
Чудова історія!