Тиждень назад помер наш вірний друг. Мій малюк маламут помер через піроплазмоз. Чоловік поїхав на роботу в іншу область, а я не зразу зрозуміла що з ним щось не так. Я думала що він скучає за чоловіком, тому не їсть і сумний (таке було не раз). 4 дня ми боролися за нього. Капельниці, уколи. В неділю після обіду не вже не міг підвестися на лапки, скулів і сльози текли по мордочці. Я сиділа в ночі і плакала. Просила протриматися до ранку, казала що щось придумаю. А зранку його усипила. Ветеринар сказав що в нього немає шансів. Він помре у муках тому прийняла таке рішення. Плачу з синочком уже тиждень. Постійно гризе совість що не до любила, сварила, останнім часом замало приділяла йому часу, що не додивилась. Ніяк не можу звикнути що його немає. Для когось собака це просто собака, для нас він був членом сім'ї .
Тема просто поговорити, виплакатися. Як ви пережили втрату своїх домашніх улюбленців?
Tatyana_P 8 травня 2018, 23:32 4
Тихий шорох — не в ушах, а в сердце. Поступь лап, которых уже нету. Стук когтей, поскребыванье в дверцу, Тихий скул, тревожный, безответный. Никуда не деться и не скрыться От с ума сводящих этих звуков… И одно желание — напиться, Когда влево по привычке тянешь руку… Почему они нас выбирают? Почему уходят без возврата? Почему их жизнь так быстро тает, И нельзя года вернуть обратно?.. Только в сердце впустишь — и прощаться… И тонуть в слезах вины и горя…. Забывать, как много было счастья, С совестью потом годами споря. Замирать, похожего увидев, И реветь потом всю ночь в подушку… И себя тихонько ненавидеть, По привычке покупая сушку. И в кладовке обнаружив миски Долго плакать и шептать «Не верю…».
Irochka 9 травня 2018, 00:17
:sob::sob::sob:
Wild_fairy 8 травня 2018, 23:37 4
соболезную вам. это горе и его придётся пережить, просто "выключить" никак нельзя, должно переболеть, переплакаться.
Tatyana_P 8 травня 2018, 23:50
Жаль що не можна "виключити"(((
maksim 8 травня 2018, 23:40
У меня так сестра сказала больше никогда не возьму. Он на нем мама говорит . Вот прям мычал .
maksim 8 травня 2018, 23:41
Говорил
KarambOlechka 8 травня 2018, 23:41
Наш котик помер 3,5міс. тому, дуже важко переживали, старший син 2дні не ходив до школи, молодший і досі його шукає... Він чекав мене на порозі...я прийшла, 5хвилин і все... Теж сварила його і навіть хотіла віддати батькам, колм народила другого сина, навіть полумати не могла, що так важко переживатиму його смерть...
Коментар видалено
Tatyana_P 9 травня 2018, 00:09 1
незнаю коли буду готова взяти нового малюка. Але мені так шкода синочка що я пообіцяла як тато приїде через 2міс ми поговоримо про те що він хоче собачку. Я розумію що він виріс з собакою і йому це дуже не хватає, і дім здається пустим. Відкриваючи двері на секунду забуваю що мого хлопчика немає і все чекаю що він вибіжить зустрічати мене весело виляючи хвостом.
KarambOlechka 9 травня 2018, 00:17
Я все й так зрозуміла) Якщо в приватному будинку живете, то без собаки ніяк, можливо через 2міс. Ви вже будете готові завести нового улюбленця. Дітям ще важче, ніж нам, особливо якщо змалечку разом((( Ми в квартирі живемо, нас часто дома не буває, іноді свекруха приходила годувати, а він так скучав за нами... тому більше не хочу нікого мучити, хоча відчуваю, що мрлодший колись таки випросить кота)
OksanKa 8 травня 2018, 23:44 1
Это наш Ройчик, очень часто смотрю фотографии. Его фотка стоит на полочке вместе с нашими. Скучаю очень.
Tatyana_P 8 травня 2018, 23:51
Красень. Співчуваю (
OksanKa 8 травня 2018, 23:54
Спаниельчик
Malinka_orijinal 8 травня 2018, 23:55
У мамы просто очень похож Рекс. Ирландский вроде.
oxik36 8 травня 2018, 23:45 2
Собачки,только один раз в жизни причиняют нам боль...Когда умирают...
Tatyana_P 9 травня 2018, 00:24
Ви праві...
Milka22 9 травня 2018, 00:44
Соболезную. :sweat:Моему Раджу было 13 лет, когда пришлось поступить так же :( Прошло уже более 10 лет, собаку больше так и не завела. Они как дети, в самую душу западают. Нужно просто ждать, потом станет легче, но скучать будете все равно.
Tatyana_P 9 травня 2018, 07:56
Я вам також співчуваю. Моєму хлопчику сьогодні повинно було виповниться 7р.
Коментар видалено
Marusya 9 травня 2018, 01:06
Моей старушенции уже 17 лет.
Вроде уже и готовы что может не стать в любой момент,но все равно не представляю как без нее.
polinkakreker2005 9 травня 2018, 16:03
Как я вас понимаю.
Это такое дурацкое чувство когда заходишь домой и ждешь... и понимаешь, что уже нет, но ждешь... что вот-вот прибежит и будет тебя встречать. Когда идешь по квартире и какая то вещь черного цвета лежащая на диване тебе кажется собакой.
Без них очень пусто дома.
Tatyana_P 9 травня 2018, 16:39
В мене так часто буває. На секунду забуваю що мого хлопчика немає. Ніхто не зустрічає, ніхто не вривається вранці щоб похекати над вухом бо він на вулицю хоче. Немає кому згодувати залишки від піци і вечерю яку малі не до їли. Доки він був живий я казала і не раз що більше собаки не хочу. Стомилася від шерсті, від пісками який він на носив лапами. А тепер мені так сумно за ним.
polinkakreker2005 9 травня 2018, 17:09
не ждите эти 2-3 мес. пойдите и возьмите щеночка прямо сейчас и вам и вашему малышу сразу станет легче.
Когда мне было 6-7 лет у нас был американский кокер. я его обожала. Как то папа приехал от бабушки и мама с Чарликом вышла к нему помочь занести вещи. Гараж у нас перед домом через дорогу. Он помчался к папе, а потом рванул к маме обратно и ехал грузовик и он даже не затормозил а пронесся не остановившись.
Мы долго рыдали и как я писала выше он постоянно мерещился по квартире. И тоже говорили, что больше не хочу, это так больно их терять, и мне казалось, что я его предаю даже когда думаю про другую собаку. Но не выдержали мы с мамой этой пустоты и тишины и поехали на рынок за щенком, но я для себя твердо решила, что будем искать именно такого как был Чарлик черного американского мальчика кокера. Черных американцев в этот день не оказалось. Мы подошли где продавали спаниелей, но русских и все были белые, только одна девочка была черная с рыженьким. Но мы же ехали за мальчиком!!!! Но когда я опустила руки в коробку именно эта черная девочка пошла ко мне... И все я не смогла ее отдать обратно. Так у нас появилась Сандра, прожила она 16 лет.
VeraK 9 травня 2018, 01:25
Когда моего Роя (овчарка 13 лет) не стало мы,на следующий день, с мужем поехали ,,развеяться,, за шторами и ,,просто так,, заехали в питомник МВД (брали там всех своих овчарок) посмотреть на собачек.Естественно уехали со щенком и про шторы никто и не вспомнил).Мы тогда оба понимали,что едем не за шторами,а за собакой.Ни дня не смогли жить без собаки.Джасс с нами уже 10 лет)).
Tatyana_P 9 травня 2018, 08:16
Після смерті Норта я плакала і всмислі казала що більше не хочу собаки, не хочу ще раз це все переживати. На наступний день тато привіз старшого до дому, я йому все розказати. Після питань чому Норт помер перше питання було: а ми візьмемо ще одного Нортіка? І я зрозуміла що без собаки мм не зможемо. Що не зможу відказав дитині в такому вірному друзі. Вже рішили що через 2-3 міс візьмемо нового малюка. Тільки не можу звільнитися від почуття провини за те що ми хочемо нового собаку (((
Tatyana_P 9 травня 2018, 08:38
Всмислі -всім
gricenko 9 травня 2018, 01:53 3
Я уже писала на форуме, у нас собаку сбила машина, в результате отец получил обширный инфаркт, похоронили и собаку, и отца. Очень тяжело это всё пережить, принять. Отпустите. Как есть, нужно жить. Памятник отцу заказали, на фото он с собакой...
Yuliya_Y 9 травня 2018, 08:15
Нет слов ((( реву
Tatyana_P 9 травня 2018, 08:17
Співчуваю. В нас вся сім'я оплакувала Норта. Я дуже переживала за бабусю, вона його дуже любила. Переживала щоб в неї не стався ще один інсульт.
Elena11 9 травня 2018, 06:48
Сочувствую! И у меня, собака умерла от пироплазмоза и тоже пропустили первые симптомы, мои родители, думали что она скучала по мне, я была в отъезде. А ведь можно было спасти! ((
Начали лечение, носили с сестрой, по очереди, на руках на капельницы, но было поздно((
Только через пол года, решилась на дворового котёнка.
Tatyana_P 9 травня 2018, 08:29
Я вам також співчуваю. Я виню себе за те що не вслідкувала, що він помер по моїй вині ((( Йому тільки 7р.було
L_milka 9 травня 2018, 07:52
У нас три недели назад резко без единого звука, без единого признака болезни умерла наша экзоточка Марфуша, прямо у моей мамы под ногами в одну секунду, нет и все. Шок был у всех. Рыдали неделю,она кругом мерещилась, все время тянулась рука к корму, очень не хватало ее игр и ласки, а потом я не выдержала ,поехала в приют и взята кошечку (попросила ласковую и ручную) и вы знаете полегчало. Мы стали вспоминать Марфушу не со слезами, а с улыбкой, как что то доброе и солнечное что было в нашем доме. А Маркиза она как будто чувствует, она мега ласковая и целовательная девочка и всех сразу уже любит. Слышала что про ушедших животных говорят что они на радуге. Пусть всем наших ушедшим любимчикам будет тепло и хорошо на их радуге
Tatyana_P 9 травня 2018, 08:37
Співчуваю. Ми вже рішила що через 2-3міс візьмемо щеня. Без собаки вдома так пусто.
irina_julia 9 травня 2018, 09:12
Сочувствую, но вы должны понимать, что животные только временные наши друзья, так как продолжительность их жизни гораздо меньше нашей
Tatyana_P 9 травня 2018, 09:35
Я це розумію. Йому було 7р, йому жити і жити
ElenaKir 9 травня 2018, 09:54
Сочувствую Вам.. Читаю и плачу.. Наши любимый живут вечно в наших сердцах..
Tatyana_P 9 травня 2018, 10:00
Дякую(
Viki16 9 травня 2018, 11:31
Сочувствую Вам. Я очень тяжело всегда преживала, что в детстве, что взрослой. Последний раз с высоким давлением и скорой. Потом взяла себя в руки, тк есть доченька маленькая и ей нужна здоровая мама...
Tatyana_P 9 травня 2018, 11:40
Дякую. Я не думала що мені, дорослій жінці, буде настільки тяжко справитися з втратою.
Iva777 9 травня 2018, 12:17
Я надаю перевагу дворняжкам, вони набагато здоровіші наж породисті чи наполовину породисті і живуть на порядок більше
Tatyana_P 9 травня 2018, 12:33
Так дворняжки набагато здоровіші. Але в нашому випадку навіть у найздоровішої дворняжки практично не було б шансів на виздоровлення.
Iva777 9 травня 2018, 12:36
Шкода звісно тваринку, але не травмуйте дитину також своіми переживаннями. Відпустіть
Tatyana_P 9 травня 2018, 16:54
Син не бачить моїх переживань. Даю волю емоція пізно ввечері коли він спить. Кожний раз коли малий згадує за Норта то ком до горла підступає, але стараюсь тримати себе в руках.
chasiki 9 травня 2018, 16:23
Я свого собаку згадую 10 років. Тато з ним постійно гуляв, а після смерті тата його не можливо було витягнути за двері, чекав господаря щоб вийти. На вулицю мусила виносити на руках.((
Tatyana_P 9 травня 2018, 16:42
Співчуваю Вам. Я думала що він сумує за чоловіком тому не їсть і такий вялий, а він був хворим. Якби я раніше зрозуміла що з ним щось не так, можливо ми б змогли його врятувати(
de_la_Fere 9 травня 2018, 16:29
Сочувствую от всего сердца. Плачу с Вами. Их не забыть. Моего Чехова нет уже 3.5 года. Всегда плачу когда вспоминаю. Очень корю себя ,что что то упустила ,когда родился сын и мне ьыло нк до него. Очень больно. Мне кажется навсегда...
Tatyana_P 9 травня 2018, 16:46
Дякую. Я Вам також співчуваю. Також себе корю що з народженням меньшого дуже мало приділяла часу. Біль не пройде, совість буде завжди мучити. Я надіюся що з часом ці емоції стиснути і замість того щоб думати що не так зробила, буду згадувати тільки приємні моменти.
de_la_Fere 9 травня 2018, 16:50
Надеюсь так у Вас и будет. А у меня к сожалению чувство вины до сих пор никуда не делись...И чувство любви.
Nakaka 9 травня 2018, 18:45
Реву вспоминая свою Альбину (добермана). три дня не могла пойти на работу, особенно страшно в первое время возвращаться домой..., а за дверью тебя никто не ждет, ни кто не встречает...
Tatyana_P 9 травня 2018, 19:14
Це ужасні почуття коли відкриває двері, а тебе ніхто не чекає.