Дети все намного проще воспринимают, и чем больше нормальной и правильно организованной инклюзии, тем лучше. Я смотрю сейчас по своим детям, да, они задают вопросы,и когда им интересны нюансы здоровья окружающих, но это открытый и чистый интерес, без подоплёки обидеть или оскорбить.
вести себе так, як з усіма. Дуже часто такі мами ображені на весь світ. Серед тих сімей, що я зустрічала, більше половини таких, з яких тато пішов. Мамам дуже важко. Вони несуть цей тягар і не бачать просвіту. Потім їм постійно приходиться чути образи від наших неосвічених людей, ну і самі мами можуть бути ображено-неосвіченими, різне бува. Я намагаюся все це так і пояснювати дітям, що якщо навіть реакція мами неадекватна, то ми ж хотіли поспілкуватися з дитиною, яка не винна, що маму образили і вона сьогодні не в дусі.
В нашей группе есть ребёнок с аутизмом, благодаря родителям, РК, нам выделили тьютора. И да, инклюзия работает и наша одногуппница в этом году заговорила( детям 5 лет). Мой сын всегда делится с нами всем, что происходит в группе. С восторгом рассказывает о достижениях особенной девочки. Я рада, что дети с пониманием и толерантно относятся к не таким как они деткам. В нашем детстве такого не было
Увидела сегодня знакомую с синдромом. Она ходила со мной в садик, т.е. одногодка. Тогда ч ее побаивалсь, чувствуя, что она какай-то другая, но нам никто ничего не объяснял. У нее дочка... лет 6-7.
Важная тема очень и я считаю, что такие книги должны быть обязательными к прочтению! Инклюзия сейчас работает, но это только начало ее работы (в садике как минимум), но родители по разному относятся, и хоть радует, что есть понимающие люди, но так же остаются не понимающие, и грустно от этого, видя ребенка "не такого" боятся "заразится" этим, есть такие, видела.... А есть и те, кто жалуется и не хочет (боится) с таким ребенком находится в одной группе (классе) и как раз таки цель таких книг - донести до абсолютно всех, что боятся нечего и нужно с пониманием и поддержкой относится!
+++
Та, блін, тут ніби дитина без діагнозів, і щось не так, як в соціумі звикли - і то вже чуєш всяке((. Пам'ятаю, старшому було біля 3-х років, нам казали: "О, це мабуть йому інвалідність дадууууть"... Співчуваючи так. А до дитини, вже бачу, ставлення не таке, як раніше, а як до тваринки (видно, що до цих людей ніби як дійшло, що він не такий). Типу не зовсім людина. От в такі моменти особливо розумієш батьків особливих дітей...
Ой Натусь, я багато чого на цю тему можу сказати, просто стримуюсь, не хочу псувати настрій) тут чужі нерозуміючі люди, а коли нерозуміння між родичами, то взагалі жесть..
Ulyana 21 березня 2018, 17:11
Поддержу важную тему,есть еще такое издание по теме https://www.labirint.ru/books/624943/
Ulyana 21 березня 2018, 18:16 1
Asenka 21 березня 2018, 17:16
Дети все намного проще воспринимают, и чем больше нормальной и правильно организованной инклюзии, тем лучше. Я смотрю сейчас по своим детям, да, они задают вопросы,и когда им интересны нюансы здоровья окружающих, но это открытый и чистый интерес, без подоплёки обидеть или оскорбить.
Listra 21 березня 2018, 17:50
які ж ви молодці! це дуже важливо, щоб діти не боялися дітей з інвалідністю. Принаймні, я зробила все, щоб мої діти приймали і розуміли таких дітей
Kosmonatka 21 березня 2018, 19:18
це так((
Коментар видалено
Listra 21 березня 2018, 20:03 1
вести себе так, як з усіма. Дуже часто такі мами ображені на весь світ. Серед тих сімей, що я зустрічала, більше половини таких, з яких тато пішов. Мамам дуже важко. Вони несуть цей тягар і не бачать просвіту. Потім їм постійно приходиться чути образи від наших неосвічених людей, ну і самі мами можуть бути ображено-неосвіченими, різне бува. Я намагаюся все це так і пояснювати дітям, що якщо навіть реакція мами неадекватна, то ми ж хотіли поспілкуватися з дитиною, яка не винна, що маму образили і вона сьогодні не в дусі.
Kosmonatka 21 березня 2018, 18:31
От колись була тема з такими книгами! Ми збираємо книги по темі, для нас це дуже важливо.. Дякую!
Marika 21 березня 2018, 18:48
В нашей группе есть ребёнок с аутизмом, благодаря родителям, РК, нам выделили тьютора. И да, инклюзия работает и наша одногуппница в этом году заговорила( детям 5 лет). Мой сын всегда делится с нами всем, что происходит в группе. С восторгом рассказывает о достижениях особенной девочки. Я рада, что дети с пониманием и толерантно относятся к не таким как они деткам. В нашем детстве такого не было
lisenok_s_kleverom 21 березня 2018, 19:11
Увидела сегодня знакомую с синдромом. Она ходила со мной в садик, т.е. одногодка. Тогда ч ее побаивалсь, чувствуя, что она какай-то другая, но нам никто ничего не объяснял. У нее дочка... лет 6-7.
natasha_kb 21 березня 2018, 21:46 1
Важная тема очень и я считаю, что такие книги должны быть обязательными к прочтению! Инклюзия сейчас работает, но это только начало ее работы (в садике как минимум), но родители по разному относятся, и хоть радует, что есть понимающие люди, но так же остаются не понимающие, и грустно от этого, видя ребенка "не такого" боятся "заразится" этим, есть такие, видела.... А есть и те, кто жалуется и не хочет (боится) с таким ребенком находится в одной группе (классе) и как раз таки цель таких книг - донести до абсолютно всех, что боятся нечего и нужно с пониманием и поддержкой относится!
Kosmonatka 21 березня 2018, 21:55
+++
Та, блін, тут ніби дитина без діагнозів, і щось не так, як в соціумі звикли - і то вже чуєш всяке((. Пам'ятаю, старшому було біля 3-х років, нам казали: "О, це мабуть йому інвалідність дадууууть"... Співчуваючи так. А до дитини, вже бачу, ставлення не таке, як раніше, а як до тваринки (видно, що до цих людей ніби як дійшло, що він не такий). Типу не зовсім людина. От в такі моменти особливо розумієш батьків особливих дітей...
natasha_kb 21 березня 2018, 22:35 1
Ой Натусь, я багато чого на цю тему можу сказати, просто стримуюсь, не хочу псувати настрій) тут чужі нерозуміючі люди, а коли нерозуміння між родичами, то взагалі жесть..
Kosmonatka 21 березня 2018, 23:28 1
та я знаю, Наталь(. Забий на них ,хай йдуть в сраку зі своїми такими думками й манерами.