Наше січневе читання.

Січень у нас пройшов під гаслом "ха-ха-ха!". 

Вже написавши огляд, зрозуміла: дві з трьох книг у нас є завдяки нашій книгофеї Ліні (Listra) та її доні!

А. Ліндгрен: Пригоди Еміля з Льонеберги (Рідна мова)

Я ігнорувала цю книгу довго і свідомо (навіть зрозуміла чому, коли задумалась. Якось я починала собі читати Расмус-волоцюга і мені тааааак не пішло, що чоловічі імена в назвах книг від Ліндгрен у мене почали викликати відразу). Але відгук від мами чотирирічної дівчинки "Моя обожнює історії про Еміля", підштовхнув включити цю книгу у наш віш-лист в Книгообміні :) 

Ліндгрен - Геній. Герої її творів настільки різні, що аж не віриться, що автор один. І про що б вона не писала - казкові краї, сучасна їй Швеція, Швеція часів возів запряжених кіньми, дрімучі ліси; про кого б вона не писала - вигадані друзі, казкові істоти, дорослі дядьки чи малі діти  - в усьому сті-і-і-ільки глибини, що ... мені аж дихання перехоплює і слів бракує!

Історії про Еміля - це гумор, який смішний і мені, пані під 40, і дитині, пані під 6 :)  Але для мене, мами двох дітей, там ще є багато-багато іншого видно.

Емілю 5 років, він мешкає на хуторі Катхульт (родинний маєток, як я розумію) поблизу Льонеберги в окрузі Смоланд, із меншою сестричкою Ідою, татом, мамою, наймичкою Ліною та наймитом Альфредом.Еміль розумний, допитливий та кмітливий (він сам навчився читати; може заробити грошей; вміє сідлати коня, керувати возом  - взагалі, він знає про коней більше, ніж деякий дорослий чоловік!). Він добрий, чуйний та безкорисливий. Він хитрий та бешкетний до… вибуху мозку навколишніх!

Еміль має улюбленні шєпку та ружжьо, з якими навіть спить і лише спробуйте не дозволити йому цього.

Він може застрягти головою у супниці… двічі. Підняти сестру на флагшток. Впіймати тата у мишоловку, після чого вилити йому на облицця кров'яне тісто, а згодом ще й натерту картоплю для дерунів. Як не з’їсти, то понадкусувати всі продукти приготовлені для гостей. Нагодувати півхозяйства й наїстися самому п'яних вишень і... Він не нарошне, чесне слово :) Він просто живе і досліджує.

І, щоб ви не подумали, як і його сусіди, що краще відправити його куди подалі, як от до Америки (вони навіть гроші на квиток зібрали і принесли Емілевій мамі), знайте, що: Еміль не забуває про сестричку, купуючи речі на аукціоні; він влаштовує гостини для бідних старих з притулку; він ціною неймовірних зусиль у люту заметіль, рятює Альфреда від смерті; він рознімає бійку дорослих; заробляє гроші на свої забаганки, ще й не забуває ділитися із тими, хто "винен" у цих його заробітках; купує за свої гроші порося до Різдвяного столу, щоб врятувати свого вихованця - порося "кришенятко"...

"Еміль чарівний хлопчик...", - завжди повторює його мама Альма і він таки неймовірно чарівний :) 

Ентоні Стентон: Ви поганець, пане Гам! (Добра читальня)

АПД. "ржачне божевілля" - дуже влучний епітет з коментарів :)

Книжка у нас з тих часів, коли ВСЛ тільки починали і друкували всього по кілька книг на рік (у них якісь дружні стосунки із Доброю читальнею і на виставках на стендах ВСЛ завжди були і книги ДЧ)). Дорослі  мають анекдоти про Ржевського, а у дітей для цього існує тема какашок і гумор, як у цій книзі ;)

І так, маємо протистояння добра і зла. Місцеве зле чуперадло пан Гам збирається отруїти Песика-здоровесика, якого всі у місті Бель-Котятин обожнюють, не зважаючи на те, що він нищить їм садки ще й залишає там маленькі подарунки "у вигляді величенької "запашної" купки". І було б байдуже панові Гаму на свій зіпсований садок (живе ж він у хаті-свинарнику із розбитими шибками і ніколи неметеною підлогою), якби не фея, що вигулькувала з ванни і бебехкала його щоразу, як він дозволяв собі залишити садок недоглянутим.

"маленькі подарунки" від Здоровесика.

Спасти Песика-здоровесика збираєтсья дівчинка, з якою краще дружити, тому що лише друзі можуть називати її не повним ім'ям:

та старий добряк Фрайді Нежурись, який, схоже, страждає на палілалію (під час розмов він ні до чого викрикує фразу "Істина - це лимонне тістечко!" :) 

А це белькотятинський м'ясник, який продав Гаму сердець такої якості, що можна було б і не вимочвати їх в отруті вже. Він жбурляє "шматки слизького протухлого м'яса", заважаючи добру вчасно дістатися до здоровесика Джейка.

А перемагає його пані Любесенько - власниця магазину солодощів - закидавши у відповідь "велетеньськими барвистими льодяниками".

Маму Му на санках (Азбука)

Я б залюбки мала у подружках цю Корову! Вона завжди повна оптимізму. А яка вигадниця! То на дерево лізе, то плавати вчиться, то на гірці катається, то на санчатах :) Історії про неї надихають на підкорення нових вершин, чес слово!

А Ворон нагадує мені то Карлсона, то Фіндуса. Егоїстичний буркотун, який ,все одно, жити не може без свого друга