"Потрійний удар" від Businka_2d. Перевтілення.

Починаючи свою конкурсну роботу намбер ту,  я розривалась між кількома ідеями. Перша – поділитися справді корисними порадами догляду за собою, друга – спробувати наблизитися до образу ідеальної дружини, і третя – показати наші внутрішні зміни, які побачити досить складно. І, щоб не половинити себе, вирішила зробити «потрійний удар». Тож, ловіть…

Частина перша. Корисна.

В моєму житті є дві найбільші проблеми – тоненьке волосся, від якого лишилось три волосини після моїх малюків, і сухий тип шкіри тіла. Ось на боротьбу з цими двома проблемами спрямовані більшість моїх засобів.

Догляд за волоссям

Окрім мого коханого чоловіка, є в моєму житті ще одне справжнє кохання – і ім’я його – філер для волосся. Всього 15 хвилин із тюрбаном на голові і я практично богиня=)

Засіб нумер два – олійка для волосся. З нею мене звела сама доля, бо придбала я її помилково, із впевненістю, що це арганова олія. Тепер же я їй не зраджую. Крапаємо на кінчики пальців, розтираємо і наносимо по всій довжині волосся. Результат і запах нікого не залишить байдужим!

А далі боротьба із відсутністю об’єму моїх трьох волосин.

Тут на допомогу приходять:

• поважний містер Фен,
• пані із подвійним прізвищем Плойка-утюжок та
• пан Гофре (мені здається, він має французьке коріння=).

Підсушивши моє волосся догори дригом, я трішки випрямляю його (щоб не стирчало аби куди) і потім, як каже мій тато, «контрольний вистріл в голову»  – прикореневе гофре. Якщо всі ці махінації не допомагають, в хід ідуть більш радикальні методи.

Перший – Емо щітка (ну такі от в неї кольори), яка слугує для підняття коренів, а тоді, коли бачу, що справи кепські, застосовую тяжку артилерію – гребінець для начісуванні волосся.

Підтримка фізичної форми

Ще 2 роки тому я мала 24 зайві кілограми. Звісно, я була вагітна, але ж хіба це виправдання? Повернути мені форму допомогли мої старі друзі – степ, гімнастичний мат і м’яч для йоги. Старі вони не тому, що ми давно з ними знайомі, а тому що згадую я про них дуже рідко=) Тим не менше, коли ми таки зустрічаємось, то жару даємо ого-го-го!

Як і всі дівчата, я мала необережність випробувати на собі усі дієти світу. Проте, лише одна з них залишиться в моєму серці, а ще сподіваюсь в моєму шлунку і моєму житті, назавжди. Це навіть не дієта, а звичайний підрахунок калорій. Найкращий винахід людства в сфері схуднення, як на мене. Всі свої страви я записую на лівій сторіночці, а на правій пишу кількість калорій, які я з’їла за день. Так, спочатку це вимотує, але згодом більшість страв вже знаєш напам’ять, тому процес іде значно швидше.

Боротьба із сухістю шкіри

Знаєте, генетика досить цікава річ – отримала від мами досить непогану шкіру обличчя, проте неймовірно суху шкіру тіла, особливо ніжок. Щоб привести їх в гречний вигляд я маю кілька секретів.

Перший – це, звісно, шугарінг. Я частенько роблю шугарінг ніжок не тому, що треба волосся забрати, а тому, що паста чудово забирає ороговілий шар шкіри, і вона стає такою ніжною…ммм.

А коли часу на спа-процедури нема, а бажання бути гарною невгамовно мене душить, я звертаюсь до своїх улюблених подруг – мочалки із Сизалю і відлущуючої перчатки. Перша, якщо правильно використовувати, не тільки чудово скрабує, але й відмінно покращує приток крові, а тому сприяє зменшенню проявів целюліту (ага, того самого, нашого рідного), а друга – робить шкіру гладенькою за короткий проміжок часу і, якщо у вас є вросле волосся, допомагає його позбутися. До речі, в боротьбі із целюлітом, мені свого часу допомогли силіконові баночки. Звісно, ними треба вміти правильно користуватися, але це справжній рятувальний круг перед купальним сезоном для мене.

Усі зволожуючі крема для тіла мене добряче розчарували, тому зараз користуюсь кремом на водній основі. Вони бувають різних марок, але саме крем на водній основі насправді зволожує шкіру, а не створює звичайну імітацію.

Ну все, ви, напевно, вже втомилися від моїх порад, тому перейдемо до другої частини.

Частина друга. Весела, розважальна.

Кажуть – ідеальна дружина повинна бути хазяйкою на кухні, леді у суспільстві, та розпусницею в ліжку. Що ж, спробуємо трохи наблизитися до цього «ідеалу».

Для того, щоб стати леді, мені довелось використати більшу частину моєї косметички – це і основа для макіяжу, і тональний крем, і олівець, і навіть помада, яку я невідомо для чого купила і досі не користувалась.

Свої рідні темні кола під очима замальовую «трикутничком» за допомогою коректора, татуажні стріли підмальовую олівцем, а брови наводжу коричневими тінями. Ну, така от собі, леді=)

Хазяйкою на кухні ставати мені було найлегше, видно, бо то найближче мені по духу=) Інакша сукенка, стрічечка у волосся, пару штрихів – і я вже хазяйка із плакатів 60-х років.

Найскладніше мені далась розпусниця. Ні реквізити, ні одягу такого в мене немає. Тому довелось пожертвувати домашніми джинсами і зробити з ним міні-міні=)

А чоловік заявив, що фраза скінчається не «розпусницею», а тигрицею. Тому, роблю тигрицю, ну чи то пак леопарда=) Сподіваюсь, ви хоч дітей від екранів забрали=)

Знаю, до ідеальної дружини мені ще далеко, але так приємно було сьогодні наблизитися до неї хоч трішки.

Частина третя. Наші внутрішні Я.

Зовнішні перевтілення так легко помітити, чого не скажеш про наші почуття та внутрішні настрої і переживання.

Коли я сильно втомлена, наприклад, то почуваю себе, як справжня бабуся. І хоча зовні це не помітно, всередині, я хочу лише відпочинку.

Коли в мене гарний і піднесений настрій, я можу почуватися, принцесою чи просто леді, вишуканою і гарною (хоча зовні виглядатиму, так як завжди).

І дітвора, і чоловік, добре знають, що зачіпати маму, коли в неї поганий настрій, не можна, тому що можна потрапити під гарячу руку справжньому монстру. Напевно, так би я виглядала, якби моя злість була намальована на моєму обличчі.

Коли рішення проблем одразу не приходять в мою голову, мені стає сумно на душі, і віртуальні сльози з’являються на моїх щоках. П’єро, напевно, той герой, на якого я тоді схожа всередині.

Іноді я просто почуваюсь дивачкою, сама не знаю, що я і хто я.

Кількість наших я насправді нескінченна, а я лише хотіла нагадати нам всім – що мати різноманітні почуття, включно із негативними, це нормально. Головне, щоб у будь-якій ситуації ми не забували залишатись людьми.

P.S. Дякую моїм хлопчикам, що витримали разом зі мною це божевілля=)