Норвегія. Перша подорож Лофотенськими островами: від села Henningsvær

Холодна Норвегія одна з найулюбленіших країн Європи.Ми розпочинаємо нашу подорож архіпелагом Лофотенські острови в місті Свольвер, розташованому на крайньому сході регіону, де ми й заночували. Вранці перед нами постає вражаючий краєвид: засніжені гори, здається, поринають просто в море, створюючи атмосферу, що нагадує інший світ. Рибальське селище Геннінгсвер, розташоване всього за пів години їзди звідси, — одна з тих перлин, які неодмінно варто відкрити :)

Вже темно й холодно; дует вітер і йде сніг. На дорозі, вкритій ущільненим снігом, небагато машин; треба бути обережними, бо слизько. Одразу після виїзду з аеропорту ми бачимо знак, що попереджає про можливу появу лосів на ділянці завдовжки кілька кілометрів. І справді, невдовзі ми помічаємо лося на узбіччі. Трохи згодом з’являється ще один.Решта шляху минає серед снігової бурі, що стрімко засипає дорогу. Мимо на великій швидкості проносяться вантажівки, тож доводиться бути вкрай обережним.Крізь холодний воздух можна розгледіти вкриті снігом гори, а по той бік — море.

Здається, що за кожним поворотом дороги краєвид стає дедалі гарнішим.

Ми прибуваємо перед Лофотенським собором у Кабельвогу, одразу за Свольвером.Дорога тепер спускається до моря, і ми прямуємо далі до невеличкого рибальського селища Геннінгсвер, розташованого на кількох островах, з’єднаних вигнутим мостом.

Наша група прямує  просто до місця паркування минибаса в дальньому краї села, безпосередньо біля знаменитого футбольного поля, що принесло цьому місцю всесвітню славу. Варто зазначити, що його розташування — на скелястих острівцях посеред затоки, на тлі високих засніжених гір, — справді чудове.

Щойно ми насолоджуємося сонячним промінням, яке зігріває наші обличчя, як погода миттєво псується — темніє, і серед дуже сильного вітру починає йти сніг.

Дорогою ми проїжджаємо повз автомобіль із туристами з Азії, що опинився в кюветі; евакуатор саме витягує його. А потім, нарешті, магія знову діє: хмари розступаються..

І поступитися місцем краєвиду, залитому дуже м’яким світлом.

Ми прямуємо до пляжу Гаукландстранда. Дорогою натрапляємо на двох лосів, що їдять гілки на узбіччі. Ми зупиняємося на узбіччі, щоб поспостерігати за цими великими тваринами, характерними для цих північних країв.

Провівши трохи часу з тваринами, ми вирушаємо в дорогу до узбережжя. Подорож мальовнича, і ми прибуваємо саме тоді, коли сідає сонце. Пляж чудовий: берег вкритий незайманим білим снігом, море має насичений яскраво-синій колір, а бухту оточують гори — це краєвид, сповнений контрастів. Захід сонця не поспішає згасати, навіть коли хмари збираються й густішають.Насправді тут є два пляжі; перший — пляж Вік — знайти легше, до того ж поруч із ним є невеликий майданчик для паркування, звідки відкривається чудовий краєвид. Трохи далі розташований знаменитий пляж Гаукландстранда. Це справді вражаюче місце)

Пляж неодноразово називали одним із найкращих (або найкращим) у Норвегії і навіть одним із найкрасивіших у Європі (у тому числі за версією Lonely Planet). Вода дуже холодна (зазвичай не вище 10-15 ° C навіть влітку), тому купання - для загартованих.

Маленький звіт але старалася)Всем ,счастья)