Просто хочу поділитись.
На фото бабуся, мама і я.
Вона народила і виростила разом з дідусем 7 дітей. Думаєте вона думала чи буде у що їх взути? Одягти? Чи буде чим нагодувати? Я її питала, відповідь була: « Ні, Наталка, не думали ми, просто знали що будемо працювати більше»
4 дівчат і 3 хлопців. Моя мама третя з кінця) До бабусі ми переїхали жити коли мені було 2.5 роки. Мама з татом вдарились в роботу, молоді спеціалісти на селі, а я весь час з бабусею. Вона завжди любила співати, коли готувала на кухні. Я гралась біля неї і так затишно мені було.
А ще вона була велика видумщиця) Мама часто вночі ходила по селу і збирала своїх робочих на вигризку вугілля, тато ходив з нею, а ми не могли заснути з бабусею, хвилювалися і вона розповідала різні історії, веселі і смішні, я думала то все з життя, але потім виявилось що вона все видумувала!!!! А знаєте як виявилось? Я попросила повторити одну з історій і навіть підказувала, задавала питання а бабуся забула її і призналась.
Вона завжди чекала листи від своїх дітей і внуків, а зір був поганенький і вона повільно читала, а я просила прочитати ще раз) Одного разу вона мені сказала: « Ну коли ти будеш мені читати?» І настав той час, я пішла до школи, і вже читала їй листи а вона мене просила перечитати ще раз.
Бабуся закінчила 3 класи, але коли за сніданком тато мені задавав задачки на повторення матеріалу і щоб потренувати мою пам'ять, бабуся поралась біля плити і все слухала, а коли я задумувалась і не могла відповісти – вона мені очима і жестами підказувала відповідь на задачки у 4 класі.
Вона мене завжди захищала перед батьками, бо ми з нею були подружками. З мене сміялись в класі діти, тому що коли починався дощ, під школою з резиновими чобітками і парасолькою стояла моя бабуся. На свята і ранки теж приходила вона, бо мама на роботі і втекти нема як, а я розповідала віршик на 8 березня не про маму а про бабусю, бо моя вчителька знала хто до мене прийде.
Моя бабуся була модницею) Коли її дочка приїздила з Германії у новій кофтинці, з люрексом, бабуся її питала: « Лідуня, а ти ще будеш носити ту кофтину?», «- Ні, казала Лідуня, беріть собі, мамо, як Вам подобається, бо вона мені не йде» І бабуся з радістю міряла і ховала у шафу, а кофтина була нова, просто дочки знали свою маму). У неї завжди була помада і пудра. Раз в місяць вона їздила у місто отримувати пенсію і завжди була при повному параді. А пенсія у неї була 35 рублів. Вона платила за квартиру (у неї була в Бердичеві) роздавала внукам найближчим територіально, купувала мені тістечка «пеньок» і «заварне» і залишала собі 5 рублів. Ніколи я не чула що їй мала пенсія, чи нема грошей.
Ще мої батьки завжди були на дієті, але іноді нам з бабусею дієта набридала і тоді ми з нею робили жаркоє!!! Купували кільку в томаті, помідори з грядки і в нас було свято. Часто мама з татом забували про дієту свою і наминали разом з нами)
Ще одна історія і все. Тільки не судіть строго, бо історія така собі. Зателефонував старший син бабусі і сказав що буде проїздом в селі. Готувати було ні з чого, і коли на обідню перерву прийшов мій тато то бабуся попросила зарубати індичку. А мій тато пообідав і втік, бо він дуже жалів курей, індиків, кролів і не любив їх різати. Бабуся розхвилювалась, сіла на пеньок і плаче. І тут я подумала, невже я того індика не зарубаю… Сто раз бачила як це роблять. Не врахувала тільки що він важкий і його одною рукою треба тримати а іншою сокиру…Починала я ту справу криваву сама а закінчували ми вже разом, а потім поридали трохи над ним а коли общипували то вже сміялись і сварили мого батька)))
Бабусю мою звали як і мене, Наталкою. І з 9 внуків 4 дівчинки з ім*ям Наташа. Остання Наталка вже народилася через пів року як бабусі не стало. І ніхто не здивувався чому її так назвали.
Є у мене і смішні історії пов*язані з бабусею, але якось потім напишу.
Маленька частина дітей і внуків) Бабуся з дідусем поряд, зліва.
Lemurchik 2 мая 2017, 23:03
Дуже гарна та тепла розповідь. Шкода, що я про своїх не можу розповісти. Бабуся по маминій лінії померла, коли мені було не повних 2 рочки, а татова жила від нас далеко і я була гостьова внучка.
NathaliaYa 2 мая 2017, 23:13
тому треба спішити народжувати діток, щоб бабусь знали своїх)
panya 3 мая 2017, 14:01 1
Я, когда моей бабушке было бы 100 лет (ее уже не было на земле), собрала всех родственников, свои взрослые дети, никому ничего не сказала по какому поводу сбор, всем было интересно. А потом за столом и выдала, что мы празднуем 100 лет нашей бабушке. Мама расплакалась, да и другие тоже. У меня была замечательная бабушка, она меня вырастила (при этом я не родная ее внучка, но об этом знает только мама и сестра) и любила даже больше своих родных внуков. Вот такая моя бабушка.
maksim 2 мая 2017, 23:03 1
Вот у меня не было бабушки и да вы меня довели до слез. Все таки как ни крути , но раньше люди жили лучше . Столько тепла и ласки могли дать детям и внукам и деньги были тут ни при чем . Как то все исчислялось совсем другими ценностями . И мне кажется , что они прожили очень хорошую жизнь и намного больше успели сделать , чем мы.
Tanchik 2 мая 2017, 23:06
В тесноте да не в обиде. Я даже по своему детству сужу: раньше, где бьі мьі не жили, дружили все соседи между собой. А сейчас мьі многих заем только в лицо((
NathaliaYa 2 мая 2017, 23:15
так, ніколи бабуся не жалілась що у неї погане життя, і завжди повна хата людей і сусідів.
maksim 2 мая 2017, 23:15
Это точно и люди добрее были .
Alusya 2 мая 2017, 23:08
Какая теплая история) у каждого ребенка должна быть такая бабушка) и у меня была!
NathaliaYa 2 мая 2017, 23:11
як добре що вона у Вас була)
Irochka_Plombirochka 2 мая 2017, 23:14 1
перечитала комменты,пишут,что в семьях было по много деток, а я сейчас хожу со своими тремя малышатами и оооочень часто вслед слышу пересуды сочувствующие"Боже,Боже,трое!И как она справляется!".А ведь и с 10-ю справлялись и стиралок не было,и в печи готовили,и самое главное,были счастливы! У моей бабушки был всего 1 ребенок,а вот она выросла в семье,где было 7-ро.Причем мачеха пришла к ним со своей дочкой,их у отца было уже 3 и троих они еще вместе родили.И все братья и сестры были невероятно дружны межу собой всю жизнь.
NathaliaYa 2 мая 2017, 23:19
Іра, і Ваші будуть дружні сестрички, бо коли 1 або 2 той нема з ким дружити.
Я Вам більше скажу, я пізно зрозуміла яке це щастя, а то і в мене було більше)
Irochka_Plombirochka 2 мая 2017, 23:21
Я в это верю))))Я с сестрой оооочень близка,а ее могло и не быть,отец на коленях стоял перед мамой,чтоб она ее родила(перед этим она похоронила малышку)
Terevenka 2 мая 2017, 23:29
Очень теплая история! Вам повезло иметь такое счастливое детство! Так сложилось, что у меня рано не стало мамы, и выростила меня бабушка. Меня все любили и жалели, много внимания уделяли, и семья маминой сестры и папиной. Я никогда не чюствовала отсутствия мамы. Но, когда сама стала мамой, только тогда поняла - что я все таки была обделена судьбой. И сейчас самое обидное, то что у мой сын не испытает любви бабушки!
Katrusya 2 мая 2017, 23:33
Очень хорошие истории. Моей не стало осенью - до сих пор не могу прийти в себя (
Annna 2 мая 2017, 23:36
Очень милая, добрая и тёплая история.
Спасибо, что поделились - было интересно и приятно почитать.
Ваша бабуличка -сердце вашей семьи)
Mariland 2 мая 2017, 23:39
Я тоже хотела бы нормальную бабушку, о моей воспоминания так себе.
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:49
Згодна, і таке буває(((
mama_mia 2 мая 2017, 23:47
Спасибо Вам за воспоминания! Я очень часто вспоминаю свою бабушку и очень жалею что у моих деток нет такой как она .....
KarambOlechka 2 мая 2017, 23:51
Даже гарно написали, в мене теж була така бабуся, навіть дві) Для мене вони досі живі, адже вони живуть в моїй пам'яті і ці спогади такі приємні...
Yanka 3 мая 2017, 00:13
класс,і в мене була така бабуся,а дітей в неї було 5(4 дівчинки і 1 хлопчик)
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:56
О Боже...
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:57
У нас чомусь звикли жаліти чоловіків, а не жінок...(((
Yanka 3 мая 2017, 08:57
це мій дядя був,а 4 дівчинки живуть дружно і щасливо.
Malinka_orijinal 3 мая 2017, 00:25
Спасибо за историю и фото.
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:47
Я завжди згадую Вашу розповідь про бабусю)))
Myroslava_FR 3 мая 2017, 00:44
Ви зробили мій вечір :) Дуже приємно було почитати
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:49
Дякую
AlenaSunny 3 мая 2017, 00:46
Наталочка))) такая теплая и душевная история! Спасибо Вам за те эмоции, которые вызвали у меня! Ваша бабушка просто невероятная!
Natalka 3 мая 2017, 00:59
Очень трогательно. Пишите ещё)
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:45
В мене стільки тих спогадів і історій)))
Elenn 3 мая 2017, 01:46
Наталю, дякую Вам за щиру розповідь і теплі емоції , що вона у мене викликала . Одну з моїх бабусь ( мамину маму ) теж звали Наталкою . Вона покинула цей свій коли мені було 13, а їй 82 . Завжди з теплотою у серці і сльозами на очах згадую її, золота була людина. Батькової мами , бабки Дуні, вже теж ось у квітні було два роки як немає.
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:37
А мені було 19 коли бабусі не стало, я вже студенткою була
Elenn 3 мая 2017, 09:27
Світла їм пам'ять.
Nyusha_ 3 мая 2017, 04:54
Нужное пишите и важное.Спасибо.Я собираю генеалогию-узнаю такие вещи,о которых в семье никто и не знал...Но большей частью родные в недоумении-зачем я всё это собираю.А там столько всего интересного).И жаль,что детьми, мало понимаем ценность общения с нашими старшими близкими.Но Вы скорее всего ещё тогда подсознательно понимали эту ценность,если находите столько тёплых слов.Ждём следующих постов).Пишите).
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:39
Я так багато всього забула з того що бабуся розповідала((( про війну, голод, своїх батьків. Дуже жалію що не розпитала ще так багато...
LuLuda 3 мая 2017, 05:58
Всплакнула...
Хорошая история, душевная. Я тоже росла с бабушкой и дедушкой, только родители приезжали к нам в отпуск.
Как они умели жить, не жалуясь на жизнь? Находя радости в банке с килькой?
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:44
І раділи що з ними живе внучка, мабуть, а то буває і внуків не хочуть на вихідні взяти.
LuLuda 3 мая 2017, 16:22 1
Золотые слова!
Их богатства было - добрая душа. Они войну прошли и знали, что счастье в самой жизни, а не в деньгах!
Lyubochka 3 мая 2017, 21:46
я тоже выросла у бабушки с дедушкой в Бердичеве). Читала Ваш рассказ и тепло стало на душе. Бабушке уже 87 лет , дай ей Бог еще несколько десятков, а вот дедушки уже 5 лет как нет.
tanya33 3 мая 2017, 07:24
Хороший и очень душевный рассказ. И воспоминания о бабушках у меня такие же, теплые, мирные, добрые. Так сразу уютно в душе становится. Одна из моих бабушек была 11 в своей семье, самой младшей
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:43
Молодшим мабуть легше, на старших дітей частіше багато роботи перепадає
Alina_D 3 мая 2017, 08:28
Як тепло стало на душі від вашоі розповіді
NathaliaYa 3 мая 2017, 08:41
Мені приємно дуже