Біда в дім і в душу.. Як впоратися?

Тиждень тому пішов у засвіти мій чоловік.. Військовий, що 24 побіг добровольцем і до останнього був мотивований і наближав перемогу. Воєнний лікар, воєнний психолог, штурмовик. Пройшов нулі , звільняв Херсон, Миколаївщина....а помер від серцевого нападу на ротації в Києві , знайшли побратими вночі на посту. 

Я не знаю , як впоратися. Болить з кожним днем все більше. 

Думала похорон буде важкий. Ні. Похорон був почесний, важливий, алея слави. Людей було більш як півтори сотні , він був завжди душа компаній, його любили дуже багато людей. Одна військова сказала : "він був одне велике серце."

Я повернулась в Німеччину до дітей, і тут криє. Навіть не сльози, просто вий з грудей . І пустота. Все закінчилось. Розумію, що життя було на паузі досі, чоловіка дочекаємось з війни, і почнемо жити. Більше не дочекаємось. 

Я так просила його звільнятись поскоріше: троє дітей, одна з них лежача дитина з шаленою епілепсією. Мені дуже важко, я втомилася, дівчинці вже 10 років і вона фізично для мене важка. І допросилася. Він подав рапорт. І в п'ятницю йому його підписали по догляду за дитиною з інвалідністю, і дозвіл на виїзд також. А в неділю серцевий напад. 

Я не вірю досі. То якийсь жахливий жарт. 

18 років разом.. як тепер жити? Чим? Я не знаю людей, що вміють так сильно любити. Обожнював і мене і дітей. Підліткам дуже важко, мені і за них болить, не вірю, що час лікує, може трохи притупить.. Всіх дітей народжували вдома, чоловік сам приймав пологи. Діти виросли на його плечах до підліткового віку, з татом на рибалку, з татом на рок-концерт, з татом розмов до ранку... Колись давно сказав, що сам ріс без батька, хоча батько був живий,  то його діти будуть завжди при татові. Так і було до минулої неділі. Навіть за півтори тисячі км. 

Не завжди було все гладко. Сварились, навіть розходились, іноді місяцями не розмовляли. Важко було, коли злягла молодша донечка..Але завжди повертались один до одного, домовлялись і починали з початку. 

Рік тому одружились. І ось за тиждень вже мали б розпочати нове життя. Стільки планів, мрій, весь світ попереду. Так давно не були разом на морі, так давно не подорожували разом. Я так скучила за його обіймами... Ніхто не відчуває мене, як він..

Серце просто розривається. 9 травня буде його 53 день народження. Як пережити? Поки що з кожним днем накриває все більше. 

Темы: Війна в Україні

99 комментариев

  • Oksana_S 3 мая, 22:44 79

    Боже мій милий! Співчуваю вам всім серцем.

  • Vetochka75 3 мая, 22:45 20

    Дочитала і потім глянула хто пише. Божечки, да що ж це? Чи повинна ця жінка стільки всього витримувати??? Я вас просто мовчки обіймаю, якщо дозволите. І сумую разом з вами…

  • IvanNa1977 3 мая, 22:49 7

    Ті самі думки... Пам'ятаю історію з донечкою... (((

  • IvanNa1977 3 мая, 22:54 5

    Я не знаю, які слова можуть зараз вас підтримати... Це дуже важко, знаю з особистого досвіду...
    Але у Вас дітки і заради них Вам потрібно бути сильною вже за двох. Дати собі поплакати, погорювати, але потім взяти себе в руки та жити далі...
    Обіймаю Вас всім серцем :heart:

  • IvanNa1977 3 мая, 23:04

    І ще... Ваша історія нагадала трагедію моєї куми... В неї молодший братик був також військовим медиком, з початком війни в 2014 був на 0 та врятував десятки життів.... потім сам потрапив у госпіталь , підлікувався... Вийшов перший день на роботу (в госпіталь в БЦ) і... Зупинилося серце... Йому було всього 38...
    Такі люди попри все пропускають весь біль війни через себе... Часто це не помітно зовні, але їм болить всередині... І серце не витримує...

  • samsanty 3 мая, 22:54 2

    Який жах...
    Мої співчуття...

  • Julka 3 мая, 22:55 8

    Ніхто не зарадить горю. Єдине, що може вгамувати біль, віра у те, що ваш чоловік зараз у кращому світі. Без болю, сліз, страждань...
    Як і віра у те, що рано чи пізно ви з ним знову зустрінетеся.
    Вам зичу здоров'я, терпіння, сили і наснаги. І вірте, вірте у те, що все буде добре.
    Так буде.
    А ваш чоловік вам тепер допомагатиме з неба.

  • Iolanta 3 мая, 23:05 4

    Якщо хочеться плакати - плачте, тут пишіть, говоріть з кимось, якщо є кому вислухати, але не тримайте в собі. Колись стане легше, але треба час. Дуже вам співчуваю, тримайтеся будь-ласка

  • Lynxx 3 мая, 23:06 2

    Обіймаю і сумую з вами ((((
    Просто тримайтеся, день за днем, день за днем.

  • Tovar4ik 3 мая, 23:10 1

    Сочувствую , соболезную. Если жива мама мужа, то поддержите её, и потом не забывайте.

  • Ptasha 3 мая, 23:11

    Нет, родителей его нет

  • Tovar4ik 3 мая, 23:49 9

    @Ptasha Странно получилось... совпадение жестокое...такая была упоительная надежда на жизнь и счастье быть вместе..и всё оборвалось... просто жесть...
    Крепитесь всеми силами, молитесь - если Вам это близко. Чаще обнимайтесь с детками. Плачьте, кричите, войте, НО всегда помните что вам надо беречь себя для детей, для их будущего. Какое-то успокоительное принимайте, вспоминайте хорошие моменты с мужем, разговаривайте вслух иногда. Что-то найдите для себя для выхода из ступора. Помните про своё здоровье, которое не должно вас подводить, поэтому вы должны его беречь. Ваш любимый за чертой на расстоянии, и пусть ваша любовь к нему пересиливает боль утраты и горечь без него. Теперь надо за двоих любить детей и заботиться о них. Вам нужны силы, собирайте силы, не расстрачивайте их.
    У Вас есть будущее ваше и ваших деток. Держитесь, не тоните в горе.

  • Tovar4ik 4 мая, 00:14

    @Tovar4ik Хорошее фото, Вы красавица, милая, нежная, счастливая. И хочется его поругать, что не сберёг себя, ведь врач... какие-то таблетки должны быть в кармане.. нет слов..
    Вы берегите себя, не сдавайтесь, крепости Вам и здоровья!

  • Giggle 3 мая, 23:13

    Співчуваю :cry:

  • MarinaSand 3 мая, 23:25 4

    Сил вам, примите соболезнования...
    Нужно пройти все стадии горевания. Это сложно, морально тяжело, но после 40 дня чуточку легче, потом год... Держитесь...

  • optsale 3 мая, 23:30 2

    Дуже Вам співчуваю. Царство небесне Вашому чоловіку.
    Тримайтеся заради дітей, сил Вам! Не знаю,які слова підтримки підібрати

  • Arlana 3 мая, 23:36 9

    Страшно було читати до кінця і побачити нік((
    Співчуваю вашій втраті… сил пережити це горе

  • Elenn 4 мая, 01:27 8

    Ті самі емоції.
    Чомусь з перших рядків подумала/здогадалась чий пост і жахнулась своїй здогадці, хотіла помилитись.
    Не помилилась :disappointed_relieved:.
    Хоча болить за всіх, хто б то не був. Вчора був місяць як помер друг (40 з хвостиком), два роки тому загинув на фронті його син. Як це пережити?
    Ті ж слова і емоції наразі у його дружини, що й в автора поста. І немає тут слів, щоб втішити і допомогти. І не знаєш, що сказати, але дуже хочеться підтримати.
    Обіймаю. Прийміть щирі співчуття :pray::pray::pray:

  • amantis 3 мая, 23:41 2

    ох, тяжело это и очень больно..
    много недель потребуется, что бы как то успокоить свое сердце.
    я скажу Вам, возможно что то, что сейчас для Вас покажется неважным.
    но.. просите его и себя, отпустите. пусть ему там будет хорошо и спокойно, его душе.
    мы можем ругать себя и съедать за все, что не были рядом, что никто не помог, что последние годы были далеко и не вместе, что теперь элементарно некому сказать «люблю.. прости.. прощай..», но от этого уже ничего не измениться.
    остается только память, светлая и вечная, пока мы живем, она в наших детях, внуках. ни одни слова сочувствия, сопереживания не помогут.
    только ваша внутренняя сила, только ваша вера, что ему там хорошо, а вам надо сделать так что и бы и у вас и детей здесь было хорошо.
    желаю Вам сил, желаю рядом людей хороших, детей здоровых и любящих, что бы настало быстрее утро, когда Вы увидите утренний свет и почувствуете радость от этого:heart:

  • Комментарий удалён

  • Комментарий удалён

  • Torri 3 мая, 23:44 1

    Жити заради дітей, його життя продовжується в них.. Дай Вам Бог сили, співчуваю і вірю, що кожна з нас хоча на краплиночку зменшить біль..тримайтеся

  • Dominika77 3 мая, 23:45 1

    Співчуваю вам... :broken_heart::cry: Бракує слів...

  • Moreinna44 3 мая, 23:46

    Співчуваю вам.Тримайтесь...

  • modno 3 мая, 23:58 2

    Прочитав --я плакала.Сколько горя приносит война.

  • panya 4 мая, 00:00 2

    Читала і душа все стискалася і стискалася, прямо не дихала зовсім. Сльози на очах... Такий жаль і туга заполонили серце, так хочеться вам обійняти і пригорнути до серця. Тримайтеся, треба жити, час не вилікує, але притишить горе, по собі знаю. В депресію не можна впадати, з неї потім важко вилізти, теж по собі знаю, тому займайте себе роботою, тримайтеся, діти з вами, їм мама потрібна здорова.

  • SSSSS 4 мая, 00:22

    Співчуваю. Дуже страшно. Тримайтеся :pray::pray::pray:

1 2 3 4
Для комментирования нужно войти или зарегистрироваться

Вернуться в Клуб