Самостійне читання (Улянка 8+ років)

Спочатку створила одну тему, але вирішила розділити, тому що виходить якись неймовірно довгий пост, гортати який, мене саму дратує :crazy_face:

Самостійно прочитане - це обведене жовтеньким :) Решту - читала я вголос, огляд тут 

Це частина самостійно прочитаних - підсовувала тематичні, а як же! "Таємна робота Санта Клауса" - у друзів, тож на фото вона представлена лише у вигляді запису у Щоденику читача. 

Огляд Новогодний переполох тут

Загублений різдвяний лист (рос мовою) тут  

Прості тексти, яскраві малюнки з милими звірятами, пригоди завжди із інтригою - чудові книжки для 4+ та самостійного читання, коли книги любиш, а читати не дуже :grinning:

Для нашої панянки 8,6 років історії вже скучні. Але я цю серію, певно, буду "онукам берегти" ))) Така вона рідна, спогадами обросла, зусиллями пошуковими теж... 

М. Марпурго: Сніговик дістався нам від феї - помічнички Миколая :kissing_heart:

Перше, що мене вразило - ду-у-уже щільний папір. Шрифт для самостійного читання ідеальний! 

Добра, спокійна історія, про дива, яким є місце у нашому житті. З гумором, місцями тонким; я засумнівалась, що дитина років 4х, з якою цю історію точно читають, його розуміє ;)

Сніговик (зліплений зі снігу-подарунку, що випав напередодні Різдва: його дуже-дуже чекали, але не сильно й сподівалися :) ) оживає і за добу робиться для хлопчика найкращим другом! Вони пустують разом, спілкуються, літают на Північний полюс, де відвідують вечірку; хлопчик знайомиться із Сантою, милується Авророю і отримує найцінніший подарунок, про який мріяв (крім зеленого гірського велосипеду, звісно) - перестати заїкатися. І, звісно, безціний досвід - справжню дружбу.

Це книги... continuous чи що?   :smile:  Дочка їх бере до рук під настрій (крім Маламандера - про це нижче).

Томас Тейлор: Маламандер - читається зараз мені вголос ;)

Шрифт не велетенський, але міжрядковий інтервал хороший - читати самостійно зручно. Ми поки що прочитали/прослухали лише чверть, тому я не можу залишити відгук. Ось анотація: 

Хоча Герберту Лемону лише одинадцять років, він уже працює у столі знахідок готелю «Ґранд Наутілус». Одного разу перед ним постає особливе завдання: повернути не загублену річ — а дівчинку, яка вдерлася до його комірчини. Батьки Вайолет зникли дванадцять років тому, коли вона була ще немовлям. Герберт і Вайолет беруться відшукати хоч якісь зачіпки... що приводять їх до легенди про моторошного маламандера. «Маламандер» — перша книжка в серії «Легенди Морського Аду» британського дитячого письменника та ілюстратора Томаса Тейлора. Тож пригоди тільки починаються!

Не лякайтесь слова АД - це насправді САД, просто, перша літера відвалилась. 

Інтригуюче, загадково, місцями моторошно і з... гіменцем, тобто з гумором :laughing: Зві-і-існо мене найбільше підкорює, що тут присутні КНИГИ :) "Книжкова амбулаторія Аду" (дочка, доречі, читає із наголосом на У - не подобається їй Пекло весь час згадувати )) - які у вас асоціації викликає ця назва? Чим там займаються по-вашому?

Graviti Falls. Шалена гра зі словами. 

Ідея - відвал башки! У тексті пропущені слова. Дитина ходить по хаті, питає у всіх то прикметник, то прислівник, то іменник у множині, то назву страви, то дурне слово. Потім вписує їх на місце пропусків і-і-і-і - катання по підлозі й надривання животів від сміху гарантоване! 

Доня повертається до неї вже кілька місяців - коли натрапить,  бо книга у нас  - громадянин світу - вона по всьому дому мігрує, тоді під щось ховається, а тоді знаходиться.

Це ж можна так будь-який текст обробити, роздрукувати і видати дитині для гри (яка насправді, за задумом мами-хитрюги, і не гра зовсім, а вправляння у читанні :sunglasses:

Це серйозно! Антидепресивна книжка для дівчат.

Звісно, книга дочці не по віку, але частина жартів, все ж, їй зрозуміла і вона її обожнює. Купа закладок, нерідко згадує щось із неї під ситуацію - цитує :) 

Огляд від HoAnna тут

Лотта та її "катастрофи" - у серії видано вже 10!! книг :crazy_face:; сумніваюсь, що дочка їх всі прочитає колись, але про всяк випадок, 5 у нас вже є ))

Тут про життя-буття п'ятикласниці (принаймні, у першій книзі вона щойно перейшла у 5-й). Самі можете бачити, яка тут подача: тексту на сторінках небагато, все супроводжуєтсья кумедними малюночками та підписами - можна і за вечір прочитувати таке! Але моя не аж такий фанат самостійного читання. 

У нас книги серії - "дежурная книга" :) Її зручно в останній момент кинути до сумки, коли їдеш до бабусі з дідусем, але вже немає часу шукати "Маламандера. (Доречі, серія має інтегральну обкладинку, на дотик ніби силіконову трохи, ще й із закрулгеними кутиками :heart_eyes: - це робить книги якимись компактнішими чи що; і легшими). Також вони завжди читаються, коли я командую: "Тільки після читання!" -  а вибрати книгу зараз не можу. При чому, читаються із реготом, зачитуванням вголос деяких місць, із подальшим винесенням на обговорення моментів, які обурили/вразили. Але... за першої ж нагоди, і вони з легкістю кидаються в сторону :joy:  Ось така у нас читака.