Ну це не оповідання на тему: "і повстали мертві з попелу і день став темним...". Ні, видихніть))), все ок. Я жива, здорова і мерці всі на місті ))) Було це минулого літа. Я живу в Києві, але сама родом з Вишгорода. Так от приїхала я з сім'єю до брата (скучаю за ним постійно), щоб вечором посидіти, пожарити шашлички і поговорити. Він у мене військовий і його відпустили на вихідні додому. Перший раз від початку війни.Ну думаю, поки хлопці розпалюють дрова, поки пожарять, я швиденько, поки сонце не сіло, схожу на кладовище і поставлю татові, бабусі і рідним квіти і солодощі…