Замовили мені знайомі тортик і попросили без особливого декору, для бабусі.. Натхнення з`явилося відразу і я радо прийнялася до роботи.
Згадувала свою бабусю... Їй цього року виповнюється 90. Вона пережила голод і війну. І, коли я зітхаю в черговий раз, придумуючи, що приготувати на вечерю, завжди спливає її фраза "ми малими в голод їли спориш" і я розумію, наскільки добре ми живем. На горищі у нас завжди стояли ємності з квасолею. Вони були ретельно закриті. Бабуся зберігала бобові на випадок голоду. Так смішно це звучало.
Моя бабуся одинадцята і остання дитина в сім`ї. Вона виховала трьох дочок сама. Чоловік її, мій дід, дуже пив і бився. Частенько доводолось їй ночувати просто неба в кущах разом з дітьми. Потім вони розлучились. Діда я не знаю. Він помер. Є тільки стара фотографія. Бабусі не можна було перечити ні в чому. Що не так: слово чи погляд - зразу різка. Це зараз ми підстроюємось і прогинаємось під забаганки і коники наших дітей, посилаючись на важкий вік. Бабусини дочки виросли достойними людьми. Отримали освіту. Мають кріпкі сім`ї. Ми - двоюрідні, між собою дружимо і наші діти знають один одного.
Найцінніший мій скарб - моя родина. Родина, яка завжди, не виключаючи критику і повчання, прийде на допомогу.
Бабусиного виховання "скуштувала" і я. Вона переїхала до нас жити зі смішним вузликом "на смерть", коли батьки почали будувати хату. Двір ще не був обнесений парканом, а ми з братом ще не виросли настільки, щоб всидіти на одному місці. Бабуся нас прив`язувала до ручки дверей і йшла поратись по господарству. Тато працював у Карелії, а мама в колгоспі. Так ми росли.
Я добре пам`ятаю, як щоразу ховалась від неї під ліжком, а бабуся виганяла мене звідти металевим черпаком))) так... зараз смішно..
А одного разу вона намагалась примусити мене доїти корову. Я читала книжку. І, звичайно ж, не збиралася її слухати. В один момент вона вирвала в мене книгу і тріснула по голові, не сильно, але там був обруч, зубці якого впилися в шкіру..
Вона вже багато чого не пам`ятає. Іноді навіть забуває як мене звати і що в мене є діти. Але дуже гордиться тим, що отримує пенсію в 1200 гривень. Мама оточила її надмірною турботою..Але моя бабуся, попри всі її методи виховання, достойна мати достойну старість!!!
Не знаю, для чого я все це написала, але мені приємно поділитись з вами частинкою свого життєвого скарбу.
AnnaNevi 10 червня 2017, 23:27 1
это очень здорово, что Вы с такой теплотой пишете о семейном...Было очень приятно прочесть Ваши мысли и воспоминания! И Торт шикарен!!!вау!)
Rybka83 10 червня 2017, 23:28
За все спасибо! Дружим? :)
AnnaNevi 10 червня 2017, 23:37 1
с большой радостью^^
Julja 10 червня 2017, 23:27
Какая красота, и написали Вы очень интересно, я аж зачиталась)
Rybka83 10 червня 2017, 23:28
Много написала, а еще больше вспомнила.. И нахлынуло..
kseopatra 10 червня 2017, 23:46
Честно.. зашла в тему не для того чтобы торт рассмотреть ) Тоже было интересно почитать семейную историю ))) Моей бабушке 92 года, она 5 ребёнок в семье из 8 детей.
Rybka83 11 червня 2017, 00:05
Я люблю темы украшенные картинками. Вот и свою украсила)) А написала, потому что по отношению к родственникам все, в основном, описывают один негатив...
Malinka_orijinal 10 червня 2017, 23:53
Завтра моей бабушке 80. Поедем в гости с подарками, но мне грустно.. Время летит и отбирает у неё здоровье и силы.
Rybka83 11 червня 2017, 00:02
Да, время летит... мы тоже через пару дней отправляемся домой с сюрпризом. У мамы день рождения. И она не знает, что мы приедем.
alina28 11 червня 2017, 02:06
Як про мою бабусю написали, навіть про вузлик на смерть співпало. Нажаль моєї вже нема 13 років((
Alinkamalinka 11 червня 2017, 02:55
Прямо слезы навернулись.Тоже сильно люблю свою бабулю,в следующем году юбилей у нее будет.Приболела сейчас...я переживаю сильно.А вторая моя бабуля с дедушкой умерли давно.Так жалею,что не уделяла тогда им должного внимания(я имею ввиду такого,которое я уделила бы сейчас в свои года).Жалею,что не особо слушала рассказы дедули о концлагерях,много можно было чего интересного почерпнуть,теперь отца расспрашиваю,что он помнит из его рассказов.Очень жалею,что их нет:( бабушку любила сильно,она меня вырастила.Часто сняться мне.
Inessa 11 червня 2017, 05:26
Напишите еще про бабушкино детство - молодость! Как пережили голод, войну... Это самое ценное- воспоминание реальных людей.
Marika 11 червня 2017, 06:56
Моя бабушка, моя Любимка улетела на небо прошлым летом:( Она меня выростила, всю жизнь любила больше всех( внуков и детей). Мне ее очень не хватает...
Plugatariova 11 червня 2017, 21:24
Умничка. Родным привет и от меня передавай. Здоровья им крепкого!
Rosya 11 червня 2017, 22:11
Яка краса.