Наша перша травма стор. 3

Доброго всім дня. Дівчатка, насваріть мене чи заспокойте. Сижу і ридаю над своєю сплячою дитиною. Сину 1.3р. Поняття " спокійно ходити" у нас впринципі не існує відколи почав ходити. Він весь час бігає, а я за ним, крок в крок. Бувало падав, але максимум, що було- це синяк або царапина на долонці. Сьогодні , як завжди, гуляли на подвір'ї. Подвіря асфальтоване спільне на 4 сім'ї. У сусіда надворі виведений кран, під краном на бардюрі стоїть дерев'яна колода, а на ній відро, в яке стікає вода з крану. Наш малий, напевно як і всі діти, дуже любить воду. І я коли ми виходим на двір одразу ховаю всі ємкості з водою. Так ось це сусідське відро я також нині сховала. І ми спокійно гуляли. Приїхав сусід додому і виставив відро назад. Малий побачив відро, побіг до нього і прямо перед відром зашпортався і впав, вдарився головою об бардюр. Результат- розсік шкіру над бровою. Не глибоко, але кров йшла, недовго і несильно. Я бігом забрала дитину до хати, протерла, пробувала прикласти заморожені ягоди, мокру хустину- не дав. Тоді протерла горілкою, розведеною з водою, і затянула дитячим пластиром. Перекисі вдома не виявилось- чоловік мабуть забрав на будову. Дитина попила молочка і спить. А я плачу. Плачу, бо я погана мама і не встигла його схопити, коли він падав. Погана, бо не передбачила, що він зараз рване до того клятого відра. Погана, бо дитині щойно 1, 3р., а у нього вже може лишиться шрам. І це ще нічого- приїде додому чоловік- вот мені влетить за то, що я не припильнувала малого. Я погана мати чи накручує себе? Як ви себе опановували в таких ситуаціях?

P.S: мені 31 і це моє перше дитя