Нахлинули спогади......

Сьогодні моєму маленькому карапузику виповнюється рік.... Навіть не віриться,що він пролетів так швидко.... І дивлячись на своє подорослішале чудо хочеться згадати той прекрасний день..... День 14 червня 2013 року.... День появи на світ  мого Матвія)

Як сьогодні пам"ятаю, стояла страшенна жара....

Проснувшись по привичці в 6.00 ранку на автоматі йшла на кухню глянути на градусник.... Попила водички... Повідкривала у всіх кімнатах форточки і пішла знову валятись в ліжко) Лежала і згадувала останній тиждень своєї вагітності, точніше те, як напевне разів 3 вже була готова їхати в роддом, бо мучали постійні нерегулярні схватки ночами (бідний мій муж.... я його за цей тиждень задовбала по ночах своїм "ВСЕ, Вов, не проходять схватки - викликай швидку, їденмо народжувати!!!!)))) Але схватки до ранку проходили, а безсонна ніч моя і чоловіка перходила у нерви і вже останній день він не витримав, позносив сумки в коридор і каже: "давай їдем, бо це я скоріш роджу ніж Ти))))))"

Саме в цей день я чомусь із самого ранку вже була як не у своєму гнізді.... Роди мені було пораховано на 14,06, тому серце калатало тільки від думки, що не сьогодні -завтра мені треба буде відмучати період схваток і родів... Страх перебирав до кісток(((( Хоч від перших родів вже не лишилось ані одного спогаду (окрім моменту викладання на груди мені малої), но переживати все по другому кругу було страшнувато....

Повалявшись трохи в ліжку, встала застеляти ліжко (чогочь саме сьогодні це було для так важко....), дитя ще пам"ятаю так штовхало боляче по ребрах і я ніяк не могла нагнутись, щоб поправити нормально покривало)))) Піля застилання взялась за перемивку всієї сервантної посуди і сервізів, яку тягнула до останнього дня!)))) Саме в цей день у мене гостро відчувався "гніздовий рефлекс": все мені було грязне, все стояло не на тому місці, весь одяг по другому разу перескладувався на поличках шафи. Так крутилась в прибиранні до обіду і навіть не звертала уваги що мене прихвачують схваточки.... Не сильно, но регулярно! А замітила це тільки коли присіла на 15 хв перед телевізором. На годинник - а схваточки кожні 5 хв!!!!!! Ні, думаю нікому нічого не кажу, бо знову пройде.

Відправила чоловіка на дачу до свекрухи, що запастись продуктами на тиждень, так як коли буду в роддомі можливості з"їздити вже не буде. Помахала пока і пішла знов перескладувати торби в роддом ( напевне 10 раз за останній тиждень) і провіряти все чи є по списку.  Складаю все -перескладую і відчуваю що схваточки стаю схватками, інтенсивність росте... Ні, думаю ще рано комусь щось казати, терплю. Все поскладала, пішла до ліжечка своєї манюні. Ліжечко ще за тиждень все гарненько прибрала, застелила вигладжену нову постіль, повішала карусельку. Дуже любила включати її і уявляти як скоро в ліжечку буде спати мій гарбузик))))) Схватки так і не проходили а тільки за останні дві год стали тільки сильнішими. Вже пройшло 3 год регулярних схваток, но я боюсь комусь щось сказати - не повірять!!!! Терплю далі.....

Коли схватки вже заставляли зупинитись і "терпіти" вирішила дзвонити чоловіку ( і це ж треба було мені його саме в цей день відправляти на ту гробану дачу)))) думала я, терплячи чергову схватку!!!!!! Подзвонила і кажу: " Вовочка не кричи, но я народжую!!! 100%!! Схватки вже як 3 год тільки стають сильнішими! Приїжджай скоріше." 

Поки думаю муж приїде - піду прийму душ, добрию всі "зарощі" місця)))) Терплячи схватки кожні 5 хв залізла під душ. На одній із схваток побачила, що з мене вийшла пробка. Тут я зрозуміла остаточно що буду сьогодні народжувати!!!! Вийшовши з душу, пішла одягатись. Коли Вовка приїхав, я стояла тримаючись за живіт перед дзеркалом і красилась))))) Коли він це побачив - то сказав" Ти здуріла остаточно - давай згортай свій салон красоти і їдем. Я йду визивати швидку!!!!" На що я йому відповіла" Не, чекай поки наведу макіяж, бо якщо буду вмирати - то хоч помру красивою)))))".

Поки вигладила останню прядь волосся утюжком - вже приїхала швидка і подзвонив фельдшер в двері. Схватки вже були такими, що я мусіла притримуватись за стінку із закритими очима. Зійшовши на перший поверх і погрузивши мої сумки в швидку мені влаштували ще 10-ти хвилинне опитування!!!! Навіть не знаю звідки в мене в голові пригадалось стільки матюків при кожному питанні фельдшера!!!)))))))))))))))))))))

Приїхали в роддом.... Заставили передіться як на пологи.... Зняти білизну, лягти на ліжко в прийомній оглядовій. Тут приходить лікар ( а він один на весь роддом чоловік і вельми дужжеее привабливої зовнішності) і тут в мене перша думка( що кому, а курці просо)))) : " О, недарма я красилась)))))))))))))))))))))))))))))) Оглянувши мене констатував: розкриття на 3 см, народжу до ночі! А приїхали ми десь о 19.30.

Перевели нас з чоловіком в родзал. Ми все розклали, приготували одежу для малюка, водичку для мами і терпимо схватки..... І тут мене осінило" А чого мені ніхто клізму не робить???? Де медсестра???? " І я кинувши чоловіка в родзалі ганяю за медсетрою по відділенні з просьбою зробити мені клізму))))))))))))))))) Пізніше  вже пожаліла, що мені її зробили, так як висидіти на унітазі при схватці - це було вже нереально боляче((((((((((( Хотілось бігти кудись від болі схваток, но унітаз не відпускав напевне хвилин 20!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Коли вийшла з туалету відчула як по ногах потекла тепла водичка..... Відійшли води...... Я і обрадувалась і засмутилась, бо знала, що схватки стануть сильнішими..... І о да!!!!!!!!!!!! Вже наступна сватка намертво мене прив"язала до стола для новонародженого з підігріваючим ковриком..... Вже терпіння не допомагало..... Почались стони...... Прийшла акушерка заставила лягти на родліжко для огляду ( і знов в мене в голові пройшлась черга з матюками чого так все болить))))))). рОЗКРИТТЯ ДОБАВИЛОСЬ ЩЕ НА 1 СМ.  Витягла шприца, набрала окситоцин і сказала, що від уколи швидше розродимоь!!!

Но не тут то було- я в істерику і акушерці кажу "Не треба!!!! В мене всі іде добре, для чого уколи????? Я не хочу!!!!" Но мене ніхто слухати не хотів і я і не замітила, як укол був введений, а за уколом послідувала фраза : "Зараз схваточки стануть сильнішими, це нормально! Це діє окситоцин" І знову я перечислила всі матюки які знала в думці " Господи, я ітак ледве терплю, куди сильніше?????". Но через 3 хв я зрозуміла куди сильніше!!!!!!!! Ай-я-яй................ вирвалось з точно такою силою, як брали схватки!!!!!!!!!!

Десь на години дві мене вирубало від зовнішнього світу. Пам"ятаю тільки як я вчепилась в пеленальний столик буквою "Г" і з криками Ай-яй-яяй" простояла так, не відходячи від нього години дві!! нАВІТЬ НЕ ДОЗВОЛИЛА ЛІКАРЮ ПРОВЕСТИ ЧЕРГОВИЙ ОГЛЯД НА РОЗКРИТТЯ ШИЙКИ!!

Десь за годину до родів прийшов лікар і просто заставив мене пройти огляд... Ой-йой-йой... як мені все боліло....... но розкриття ще не було достатнє для родів.... Но акушерка сказала до лікаря-красеня : " Тут шийка мягусенька - зараз я її заправлю і будемо народжувати". Так як я медик - ця фраза в мене асоціювалась з одним - адським болем який мені прийдеться перетерпіти!!!!!! Оцей крик вже чуло все відділення!!!!!

Посадили мене на стільчик для пришвидшення проходження дитинки по родових шляхах.... Один Бог знає, як мені вдавалось терпіти ті схватки!!!!!!! Тоді мене поклали знову на ліжко і сказали, що будемо народжувати!!! Я від щастя про закінчення своїх мук не залізла, а заскочила на родліжко і задерла ноги, щоб все скоріш закінчилось!!!! ))))))))) Про біль виходу дитини я вже писати не буду, так як на той момент думала, що лопну із середини!!!! Но тим не менше на фоні 4 потуг моє дитятко народилось..... Настала хвилина блаженства..........

Урочисто дали татусеві перерізати пуповинку і виклали мені мого маленького на живіт! І мій кавалєр тут же обпісяв мене)))))))))))))))))))) покричавши хвилинку - вже шниряв по мені в пошуку груді!!!!!!! Це було таким щастям.... Сльози у мене... Щастя в очах чоловіка.... Це незабудтні моменти....... забулась в секунду біль..... забулись матюки)))))))) а залишилось одне щастя!!!!! І на устах перша фраза" Привіт, малюк!!!! Я - Твоя мама))))))) Ми Тебе так довго чекали!"

І ось пролетів перший рочок як один день.....

Як прожили це рік???? По всякому!!! Із недоспаними ночами, з лактаційними кризами, з пуканнями, каканнями))))) Тобто жила повним материнським життям!!!!! 

І хочу сьогодні побажати своєму карапузику легкого життєвого шляху.... Здоров"я і мудрості.... Нехай з кожнем днем радує мене своєю веселою вдачею. Люблю Тебе синочку!!!!!!!!! Дуже-дуже-дуже сильно і зроблю все, щоб у Тебе все складувалось тільки в хорошу сторону, так як є моя любов і турбота! 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, МАТВІЙЧИКУ!!!!!!!!!!!!!!!!