Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мені іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
Nataly_Brovary 21 травня 2017, 01:47
Правда!=) Ліна Костенко пише дуже проникливо і відверто!
OlgaTov 21 травня 2017, 01:54
випадково натрапила на цей вірш і захотілося поділитися...
Nataly_Brovary 21 травня 2017, 02:06
Раніше не читала його
AnnaNevi 21 травня 2017, 01:52 1
Удивительная женщина! Что из Её творений ни прочти- всё оттиск на душе оставляет!
OlgaTov 21 травня 2017, 01:56
і дуже глибоко...
VikaNastya 21 травня 2017, 08:03
+
NathaliaYa 21 травня 2017, 12:24
+
Alenochka007 21 травня 2017, 02:40
Очень красиво... от души и западает в душу
Aleksuha 21 травня 2017, 02:59
у Лины Костенко один стих что ли,что уже вторая тема за два дня о нем?)
Innusya 21 травня 2017, 06:48
Спасибо, красиво и душевно...
Natali_ya 21 травня 2017, 09:16
Дуже гарно...
Rosya 21 травня 2017, 22:38
Дуже гарно.
yatakayaodna 16 червня 2017, 09:38
++++