Як у вас з інтеграцією?

51 коментар

• Tovar4ik 24 січня, 09:28 4

  Приветствую Вас, и спасибо за пост, давно никто не рассказывал про перемены в жизни с переездом, и для тех кто не выезжал - эта тема очень интересная.
  В какой вы стране, занимается ли ваша дочь танцами, чем увлечены и что нравится/не нравится детям там, хотят ли вернуться? Что вы пережили за месяц оккупации и остались ли там ваши близкие родственники? Извините за вопросы, но очень всё интересно, если есть желание рассказать, то это будут свежие новости в клубе, где сейчас мало интересного..

• Equitable1 24 січня, 09:39 2

  Давно никто не писал, но Вас вроде тут нет... https://kashalot.com/club/ukranc-za-kordonom/

• Rita_Rita 24 січня, 09:48 5

  Привіт,рада бачити
  Що ж тут скажеш?! Клуб вмирає, мало хто заходить, ото тільки на новорічний обмін трохи клуб розворушився і все

• Esteer 24 січня, 12:21 3

  так, тут щось зовсім туга зелена.. А був час у 2010-2018 ...)) тут було цікаво.

• Mariika 26 січня, 16:22

  @Esteer Ой, згадалося як ночами читали коменти і ржали в подушку, щоб дітей не розбудити)))
  Було весело..але давно

• Esteer 26 січня, 17:17 1

  @Mariika Клуб умер(((жаль.Заходишь,и тем нет.

• Artemiida 24 січня, 12:51 1

  Привіт старожилам, рада вас бачити і читати також, здається ми не тільки повертаємось в клуб.
  Почитай мою вчорашню тему - https://kashalot.com/club/post-91730119/

• Esteer 24 січня, 13:14

  Скажу за себя,мы выехали давно,по первости было ,не сладко,Страна Израиль.Но сейчас настолько привыкли,что без Израиля уже не могу,такое тут все родное)Дома говорим только на иврите,сейчас так проще.У меня много студентов с Украины(преподаю 3 языка)Все устроились,первое место Canada,ни одного негатива не слышала,Калгари,Торонто,Монреаль.Всем очень нравится.Конечно все мы хотим в Новую Зеландию или Австралию.Но не все страны куда мы хотим,хотят нас.Мы например уже давно смотрим в сторону Japon, но это нереально(за исключением если у тебя в кармане не лежит лишние 5 миллионоа $)Деткам кстати проще всего адаптироваться,это мы взрослые все кряхтим)))

  
Попередніх 6 коментарів
• Esteer 26 січня, 17:17 2

  @Nana8 6

• Nana8 26 січня, 22:28 2

  @Esteer Ого! Ви супер!!!

• Rossa 30 січня, 17:17

  @Esteer А какие?

• Fialka345 24 січня, 15:48 4

  Польша . Незважаючи на весь негатив в мережі, мені тут добре. Не концентруюся на постійних відключеннях світла і фактичної відсутності води , в моєму рідному Кривому Розі, це наслідки війни. А от проблеми вічно розірваних труб , розриті вулиці. Знищений через це асфальт, бруд такий що кожного дня приходячи з роботи мусила перемивати все взуття і коридор. Стаї бездомних псів, які тільки множилися і ще три роки тому почали нападати на перехожих, на роботу ходила з електрошокером. В Польщі такого немає. Тільки з'явиться бездомний пес , його забирають в притулок. В школах постійні збірки на ці притулки , для потребуючих родин. Велика взаємодопомога , то чому нам, треба повчитися. Я зрозуміла чому нам одразу кинулися допомагати. У поляків це в крові, це дуже сердечні люди. Незважаючи на весь хейт в інтернеті. Спочатку у мене теж було не сприйняття , нової реальності. Я перший рік , що два тижні збиралася додому. Не купували речей , іграшок , всі думки були : для чого? Я тут не надовго. Життя на паузі. А тепер , моє життя тут.

• opium 24 січня, 21:37 4

  Ооо, це про мене. Щомісяця плачу і збираюсь додому. Пів року тут. Надіюсь це скоро пройде. Дітям добре, у них все є. І я розумію що тут краще і фінансово. Тому поки що ще тут.

• Nana8 25 січня, 14:28

  @opium Рада бачити вас! Тримайтесь!

• Oksana_S 24 січня, 19:28 4

  Я трохи писала раніше, зараз наче й нема про що особливо. Школи (три:), роботи (дві:), домашні справи. Щовихідних вічно щось відбувається - то в гості когомь зьдітей вести, то спортивні змагання
  Дуже рада, що у дітей є друзі.
  Я хз, коли той момент наступив, але ми вже звикли.

• Oksana_S 31 січня, 20:35

  Чогось одразу не написала, є побічний ефект інтеграції молодшого - важко підтримувати рівень укранської. Ми приїхали, він і не говорив толком. Зараз йому 5, вдома тільки українською, читаємо багато, але англійська, все одно, переважає. Я вже бачу, що він думає англійською, відмінює і будує речення на англійський манер.
  З іншими батьками говорила, в кого малі діти - та сама проблема.

• Dariya 24 січня, 23:46 1

  Перший рік чекала коли буде безпечно, щоб повернутися. А потім все закрутилося: курси, перенавчання, робота. Діти вже тут адаптувалися, обзавелися друзями, школа, гуртки. Вже немає постійних істерик, що хочуть назад в Україну.
  Якось так

• Nothing 25 січня, 16:41 5

  Я виїхала 14.03. 22р,діти виїхали 24.02.22. В Україні були в серпні 2022 і все.Вже звикли,адаптація пройшла швидко і безболісно,навіть не помітно для дітей. Напевно стресовий переїзд,причина переїзду і різкі зміни умов проживання в новій країні на це повпливали.В дітей навчання в школі, у ВНЗ.Друзі,подорожі,безтурботне життя таке яке і повинно бути у дітей.Моя адаптація не обійшлася без антидепресантів,котрі я приймала рік. Працевлаштуватися змогла з перших місяців по укр.диплому,по спеціальності( на той час була спрощена програма працевлаштування для укр.медиків) в цьому році вже закінчила нострифікацію диплому.В 2023р отримала легалізацію по роботі на 5 років.
  Легко було?- Ні. Але наразі воно того варте. А там буде видно що далі і як далі, і де? Головне,що сьогодні мої діти живуть під мирним небом і всіма благами цивілізації.

• Margood 25 січня, 22:19 3

  За останні три роки у німецькому селі нічого не змінилося. На роботі ті самі колеги ( коли їм нудно то сваряться поміж собою, якщо ніякої жертви немає). Син закінчує школу і гукає місце для аусбілдунгу. Екзамени здають у квітні, а не в кінці року. Три предмети обов'язкові: німецька, англійська та математика. Після результатів можна піти на мовний ( устний) екзамен щоб покращити бал. Потім ще один чи два необов'язкових з природних предметів. Син друзів не знайшов, але є знайомі. Ходи ь до пожежної дружини добровольцем. Там також треба навчатися є курси які сплачує місто. В мене з'явилось дві подружки. Не надто близькі, але краще ніж нічого. Минулого року депресія , але діагнозу я так і не отримала. Німецька медицина вона така: більше гуляти, пити воду з лимоном та меньше стресу. Зараз трошки краще. Подруга потягнула на йогу. Так і живемо: день пройшов - не подох вже усе добре.

Попередні 2 коментаря
• Llizard 26 січня, 20:06 2

  @Margood Почитала ваші теми в спільноті про переїзд. то капець. Мене б накрила депресія уже в потязі, а ви стільки всього перенесли й витримали.. Можливо, після такого "драйву" організму нудно стало, того й накриває?)

• Llizard 26 січня, 20:15 1

  @Llizard І я теж, поки читала, була впевнена, що з фіолетовим волоссям - то ви)) Чогось думалось, що сестра молодша.

• Margood 27 січня, 13:30 4

  @Llizard Зараз вже відносно спокійне життя. Накриває тому що розумієш що додому не повернешся ніколи ( з різних причин). Що після 40 треба перепрошивати своє життя. Що потрібно знов вигризати своє місце. Багато про що не напишеш. Про мобінг на роботі, про те що відмовляють у підвищенні і продвігають місцеву дівчинку ( те що в неї освіти немає, то вже никого не хвилює). Як вибиваєш собі курси ( бо відмова через те що у вас немає німецьких сертифікатів), а курси досі дорогі - 2000€ за два дні. Фірма погоджується оплатити одні на рік з 4 потрібних. Як колеги фиркають бо вважають що ти їх не розумієш ( а ти розумієш дуже добре, але нову хвилю мобінгу моя кукуха не витримає). Як вдома батьків знецінюють усі твої намагання. Як промивають дитині мізки і ти намагаєшся це припинити. Як ти для усіх погана бо: недостатньо успішна, недостатньо уваги, недо....і так нескінченно. Коли сьогодні все добре, але розумієш що ти по факту бомж. Усе це давить і руйнує. Тому балансуємо на грані. Якось так.

• IRiSSSkA_ 25 січня, 23:57 4

  Вітаю,я також прохожу Цей шлях,на Херсонщині все втрачено , вже рік як я з донечкою в Німеччині, перший рік ,було навіть легше ,а зараз накриває морально , Але бачу що дитина спокійна та в безпеці , штормить часом в середині,сподіваюсь це мине з часом ...

• Legendovna 1 лютого, 15:40 1

  Я скажу так,як буде пристойна робота ,то воно набагато легше все сприймається) трохи почекайте

• IRiSSSkA_ 2 лютого, 21:03

  @Legendovna :pray:

• Rossa 30 січня, 17:28

  Родственница , ей сейчас 25 лет, возвращается с Польши. С начала войны уехала и это она имела работу там, фирма в Украине ей предложила. Квартиру снимала на двоих с девочкой, работала, ездила в другие страны, наполняла свою жизнь интересами. Но.... У нее депрессии были. Она одна там, она боялась чтоб что-то не случилось с ней, а помочь некому, всем вокруг плевать. Ты один и родные далеко. Роста в карьере нет, ей не давали ходу, продвигали своих поляков, хотя она очень умная девочка.... Я ее спрашивала на дням: ты понимаешь, что ты едешь в депрессию? Она говорит: да. Я из двух депрессий выбрала депрессию в Украине... Три года работала и жила в Польше. Но там все дорого. Очень дорого снимать жилье. Зарабатывает хорошо, но этих денег не достаточно для Польши.

Попередній 1 коментар
• Esteer 31 січня, 07:34

  @Rossa Снимать житье это вотбще стрес .Скажу как человек живший в 18 странах.Приходить тетечка,или дядько)иотдай ему 1000 евро)и долларов.К примеру...Мы в Израиле когда купили свое жилье,не могли поверить в счастье,что теперь этих арендодателей мы не увидим)))Я всегда говорю,лучше свои 40м2,чем сьемные 100)

• Rossa 31 січня, 13:01

  @Esteer Да. Она за три года поменяла 6 или 7 квартир. Там тоже было много нюансов, но их я не знаю. Плоть до денежных каких то разборок. Типа в договоре мелким шрифтом прописаны очень тонкие интересные моменты, которые потом выливались в большие суммы. Нюансов не знаю.

• Rossa 31 січня, 13:05

  @Rossa Ещё нужно учитывать какой сам человек. Она из хорошей семьи, где всегда ее мама была помощником, все проблемы решали мама-папа, домашняя воспитанная культурная умная не наглая. Ей сложно было. Но зато попробовала, выучила польский язык и хочет ещё французский начать. Знает русс,укр, англ, польск, и ещё хочет Франц.... Ей бы развиваться и развиваться.

• Коментар видалено

• Legendovna 1 лютого, 12:46 3

  Ой дівчата...у мене особисто наче усе добре склалось,і робота і достойна зарплата, але ж часом накриває і мене...найбільше турбує син... нічого не вчить, нічого не хоче робити...три учбових роки просто собаці під хвіст, пішов на мовні курси, теж екзамен не здав. На аусбільдунг ( навчання) не взяли через мову, запропонували "добровільний соціальний рік", щоб трохи підтягнути мову. Він працював у мене у відділенні, але ось із лютого звільнився. Я і сама бачила, що це не для нього, він трохи...повільний і знову ж таки... мова. То в туалеті сидить задовго, то під час перерви весь в телефоні та з навушниками ( хоча і багато разів казали, щоб так не робив). Щодо звільнення сказав, що замало грошей за повний робочий день, але і нічого іншого не шукає...насилу достукалась , щоб взяв термін з консультантом із Арбайтсагентур ( як наш центр зайнятості). Тепер він зацікавився страйкболом, купив собі все снарядження на останні гроші. Пояснюю, що мені вже дали вид на проживання на наступні 4 роки,а у нього нічого немає...киває, але і нічого не робить...а ще нема близьких друзів. З однією спілкуємося кожен день, але я відчуваю, що це лише через нестачу спілкування, ми дуже різні... колеги це колеги...та й часу нема на роботі особливо. Якось поїхала у басейн,наче все і непогано,але самій то теж таке...

Попередніх 18 коментарів

• Коментар видалено

• Margood 2 лютого, 19:16 3

  @Antonina777 Нет. Просто не вижу смысла тратить время и объяснять когда вы не способны принять чужую позицию.

• Legendovna 3 лютого, 00:22 4

  @Margood Там же непробиваемо)) сама себе придумала, чего-то там ответила на свои же придумки