Видалення аденоїдів - поетапно для батьків-боягузів як я)

Бо інформації в неті мало як все відбувається)

Лор дав нам листочок:

1. Загальний аналіз крові+формула+початок і кінець кровотечі2. Група резус крові3. Коагулограма4. Рівень цукру(глюкоза)5. Загальний аналіз сечі6. Кал на яйця гельмінтів7. Довідка про щеплення(в кабінеті щеплень видається. Навіть,якщо щеплень нема,треба у них взяти, вони напишуть що нема)8. Довідка що дитина здорова і з хворими у контакті не була (дає педіатр ваш участковий)9. Довідка про донора крові (можна здати кров і взяти таку довідк,можна на місці заплатити 200 грн за донора. Це не означає що вашій дитині буде потрібен донор,просто страхуєтесь. Якщо здаєте кров ви,то ваша кров при потребі не буде перелита,а чиясь чужа,тому ми заплатили (не згодилось) )Ще лікар виписав нам ліки на три дні - кровоспинне і для судин.Потім ми приїхали в лікарню ближче до обіду з усім цим зайшли до нього. Він глянув аналізи і дав добро. Потім ще 2 кабінети у поліклініці,приймальний покій, палата (у нас це було у середу)До нас прийшов анестезіолог і розказав як усе відбувається:1. Операція мала відбутись на другий день (четвер) зранку2. Після 12 ночі і зранку до операції не можна ні їсти ні пити (навіть води не можна)3. Дитину підключатимуть до "вентеляції легень" (ставити трубку через рот) щоб вона сама не дихала,оскільки це операція у роті4. Наш анестезіолог нам одразу повідомив,що є державний наркоз (безплатний) а є платний кращий,а ще є якийсь американський, я сказала,щоб нам найкращий який може бути давали. Обійшовся нам в 400 грн. Тому,питайте про наркоз,не бійтесь розпитати ціну5. Ще анестезіолог нас розпитав про травми,алергії, хвороби,чим хворіли і т.д. (це все було занотовано і на це все зверталось увагу)Можна було взяти окрему платну палату,але ми вирішили,що нашій дитині буде нудно там і взяли звичайну. На аденоїди нас було 3 діток (моя 5,5р, інша 5,1 р, старша 8 р) Але вони до іншого дікаря. 

Дівчата подружились,грались до пізного вечора,а ми їх годували і поїли,бо після 00.00 не можна)))Тим дітям їхній лікар (напевно задля страховки) зразу виписав поставити венфлон,і увечері увести кровоспинне)Наш лікар ні. Тому чекали рано. Медсестри пояснили,що у нього інакша тактика,щоб ми не переживали,адже пили кровоспинне у таблетках.Уночі ніхто нормально не спав.(батьки) Дуже тепло в палаті,душно,а ще й переживання.День операції (четвер)Так як нас оперував заввідділу і ми у нього були одні на цей день,то він нас оглянув і сказав що ми перші (на 9.00)Тому нам поставили катетор,кровоспинне таки не вливали. Ми прийшли під операційну. Там стояла каталка. Ми сіли. Підійшди медсестра і анестезіолог,сказали підтримати їй спину. Почали уводити наркоз через венфлон. Я дивилась переляканими очима то на шприц,то на дочку. Десь посередині вона почала сміятись істеричним сміхом (ніби сміється,ніби плаче), тільки наркоз докололи вона вирубилась і я не сподівалась,її голова бабахунула уперед (шия її не тримала) , іграшки попадали з рук, вони її на бочок і повезли, сказавши що все добре,так все має бути і щоб я не хвилювалась.А хвилювалась я страшенно. Руки тряслись,хотілось плакати,молилась і взяла себе в руки.Зайшов наш лор і за ним купу студентів (цього я не очікувала,але мені було байдуже,лиш би все швидко пройшло).Операція тривала приблизно 20-25 хв. Але це тому що у нас на операції були студенти і їм щось показували. Так десь 15-20 була б. Очікування були нестерпні. Вийшли студенти, я почула як в операційній жартував наш лікар і я зрозуміла що все ок. Трохи розслабилась. Потім він вийшов і сказав що все добре. Через 5 хв за ним анестезіолог з медсестрою вивезли мою дівчинку,яка уже марила і трохи плакала,але це не від болю. Так почала відходити від наркозу (усі діти у палаті так відходили)А взагалі їм з наркозом кололи обезболююче і їх нічого не боліло коли вони прокидались. 

Мушу написати,що 8 літню дівчинку забирали і операційну свідомою і там без мами кололи наркоз. Коли нас завезли у палату,діти поналякувались і я зраділа що ми перші і не побачим такої картини.От ми і у палаті.Мені сказали,що вона буде ще спати. Але моя доця так не думала) Вона одразу хотіла вставати,несла невідоме бурмотання, і спочатку не впізнавала мене (це тривало недовго). Ще вона плакала (усі діти так відходили від цього наркозу). Я її намагалась вложити,гладила а вона піднімала голову казала що хоче вставати,що змучилась лежати,голова падала назад на ліжко,медсестра бігала,казала,що треба лежати,а моя ні і все. За 15 хв прийшов анестезіолог і сказав:* хоче встати? Підставте подушку хай сидить,хоче пити давати не жаліти" і тут моя дитина видає "там був мій сок(показала де), хто взяв?!")) звичайно сок не дала,дала воду,посадила,приперла до подушки,а вона як неваляшка. Очі завертаються. Кажу давай татові сфоткаю - намагається усміхатись))Одразу після нас взяли на операцію другу дівчинку,потім третю. Усі в платі плакали,моя вже ні. Уже вставати хотіла. Анестезіолог нам всім сказав дати дітям чупа-чупси,щоб не упав цукор, через пів години дозволив їсти супи,каші,печиво,п'юре дитяче, банан (все легке) Але ми під вечір їли і круасан і вафлю)) Після обіду дали нам обезболююче в таблетках і моїй дитині вкололи якийсь антибіотик одноразово за 100 грн( перед тим як колоти робили пробу). Але це суто моїй (тактика лікаря). Інші дві дівчинки багато спали,8річна блювала. Відходили важче. Нам повезло більше. Через те,що ми через годину після операції уже скакали а в палаті тепло - пішла носом кров (трошки),нам сказали що це норм. Під вечір піднялась температура до 37,2 також сказали що нормально навіть до 38. Заснули ми в 23.30 під мультики на планшеті)) Я трохи подрімала і не можу,бо незручно на одному ліжку з малою і ще й ті дні скорше через стрес почались. 

вирішила написати детально,так як ніхто не пише коли вже все добре,а пишуть коли треба дізнатись,коли недобре)І напишу ще за ніс. Вона удень дихала носом. Як подихала у мене волосся зашивелилось від вітру з носа. Я була приємно здивована. Але так як в палаті жарко і сухо зараз рот відкритий (звичка) трохи хропе,але не так ( у нас був храп дяді-алкоголіка)))) Лікар сказав що храп після операції до двох тижднів - норм

3 день(п'ятниця)до 9.00 нас виписали додому. Вже дуже хотілось навідміну від донечки,вона як у таборі)))Дуже шкодую що не зробили це раніше,пережила щось,бо я дуже велика боягузка і була сама самісінька і не було кому мене підтримати. Але воно того варте. 

Наш лікар нам назначив попромивати носа 5 днів і не мочити вушка деякий час. Інший лікар іншим дітям назначила якесь лікування (думаю також для страховки). Дієти ніякої не дотримуємось. Гуляти дозволив одразу. Поки в садік не ходимо. 

Дихаємо носом прекрасно. Храпу нема. Спимо без зволожувача)

В кого є питання - задавайте)