Це був автобусний тур на 4 дні, з екскурсіями і проживанням. Я ніколи раніше до того не бачила вживу гори і не була в районі Карпат. А тому для мене це все було незвично. Ще під'їжджаючи до гір і побачивши їх з вікна автобусу, я була вражена їх величчю і в мене перехопило подих.
Дорога була важка, бо довга (14 годин) і з нічним переїздом. Назад повертались вдень, але вже стояла така спека, що ноги отекли як раніше ніколи до того. і звідси моє Усвідомлення від цієї подорожі № 1: ніколи-ніколи-ніколи більше я добровільно не погоджусь їхати автобусом більше 8 годин))) бо це капець.
Перше фото - з витягу, з якого відкривається неймовірний вид на Міжгір'я і річку Ріку. Я шалено боюсь висоти, але син мріяв піднятись підйомником і тому мені довелось піти на цей крок. Не знаю досі, яких емоцій я отримала більше: страшенного стаху чи захоплення краєвидами, напевне, однаково))). А тому усвідомлення № 2: більше ніяких підомників, колесів огляду і тому подібного )))
Заїжджаючи в гори хвилястим гірським серпантином, я себе стала відчувати не дуже ОК: заклало вуха, трохи нудило, а голова ніби опинилась в кастрюлі, по якій тріснули черпаком, і якесь дивне відчуття клаустрофобії, коли навколо немає горизонту, а лише нависаючі височенні гори і дерева, які ніби трохи давлять. Чи то низький, чи то високий тиск, але усвідомлення № 3: гори то не моє. Вже потім ми жили в Закарпатті і там гори стояли позаду готеля, а з балкону відкривався чудовий вид на долину, я там себе почувала нормально і взагалі думала, що то мені після довгої дороги було просто важко. Проте дорогою назад все повторилось саме серед гір.
Ще мене вразила величезна кількість отруйного борщівника, який росте просто скрізь.
Побували за ці дні в трьох різних термальних комплексах. І ось мої враження.
1. Палсір Солотвино - 7/10. Небагатолюдно, що для басейнів надзвичайно важливо; бюджетно; вхід на дитячі гірки за окрему плату, а тому там було небагато дітей без черг; мало затінку і майже нема зонтів. В Солотвині чуть не в кожному готелі басейни, а тому напевне і людей менше сюди приходить.
2. Теплі Води Велятино - мій особистий рейтинг 3/10. Мені тут взагалі не сподобалось. Були в будній день, але таке враження , що все село і не тільки, прийшло туди, ніби оселедці в банці, гірки надувні. Ну таке собі. Для 60+ покиснути в лікувальних водах хіба що.
3. Rikka Khust Thermal Resort Хуст - 8/10. Ну це вже крутотєнюшка-крутотєнь, дорого-богато. Все нове, небюджетне, маса зонтів над кожним лежаком, достатньо лежаків, у вихідний було багатолюдно, черга на гірки, по ціні дорожче, ніж попередні.
Неймовірний захід сонця на Тисі.
Відвідали Шаян. Такий собі курорт для пенсіонерів. Крім як лікувати ШКТ місцевою мінеральною водою, не знаю, що там ще робити. До речі, з собою її привезти не варіант - через добу вода в пляшці стала жовтого кольору.
В Шаяні гарно, спокійно.
Величезні ялини.
В Хусті вразила своїми краєвидами гора Хустський замок. Дертись туди не так, щоб дуже складно, бо дорога вимощена бруківкою, лише в самому кінці грунт і камені. Ще нам пощастило, що нас туди привезли увечері, коли було не жарко. Там я переважно знімала відео, а не фото.
Мій син був у захваті.
Також відвідали дегустацію вин. Це було цікаво, пізнавально, смачно, а після кількох бокалів ще й весело )) Взяли з собою пару пляшок вина, дуже смачного, а голова після нього взагалі не боліла.
В цілому враження від подорожі лише позитивні. Це не так дорого було, як я собі думала. Дуже насичено, постійно в русі, і що головне - дуже спокійно. Саме так має виглядати відпустка, як на мене. Бо я нарешті виспалась. Вперше за останній час я спала всю ніч. Там немає тривог, відволікаєшся, забуваєш про перманентну загрозу. Крім як на числених блокпостах на закарпатських дорогах, я ніде там не бачила людей у військовій формі. І той останній обстріл Києва, що стався якраз поки я була там, було ніби щось таке далеке і в іншій реальності. Мені звонив колега, розповідав, що місто в диму,в квартирі чад, ніч без сну, а його слухаю і ніби це не реально, бо ось же воно інше життя, де чисте небо і нема загроз. Звісно тут я розмірковую як турист, а не місцевий житель, у яких свої щоденні турботи і інші проблеми.
Звідси усвідомлення №4: ми звикли жити в постійній тривозі. Аж поки не потрапляєш в інше середовище, яке тобі нагадує, як насправді має бути. Я дуже хотіла поїхати на море, але за кордон ні, а в Одесу - боюсь. Саме тому, що там не було б повноцінного розслаблення: в небі шахеди, в морі міни, в повітрі - тривоги.
Ще з того, що мене здивувало.
1. Останні роки я жила з думкою, що вночі через комендантську годину життя вимирає. Але насправді на дорогах багато транспорту, а на завправках о 2 ночі купа водіїв вантажівок.
2. Дуже хороші дороги. Хороше покриття, розмітка, навіть в горах на серпантині ідеальний асфальт, ніби їдеш десь в горах штату Вашингтон в сторону Форкса, а з ялин вискоче зараз Едвад Кален. Лише попався шмат поганої дороги до і після Калуша.
3. В Закарпатті мені надавали на здачу паперових купюр 1,2,5 гривень в такому стані, що ніби їх викопали десь з могили: вони вже вмерли, почали трухлявіти, але їм не дали піти. В нас вже давно лише монети, і такі гривні потім з трудом пристроїла далі.
4. Спека як на півдні. Я чомусь вважала, що на Заході свіжо і не так спекотно, ніби якась прохолода має бути присутня від лісів і гір. Ну так я собі міркувала. Але насправді ні: душно, жарко, ще ми після тих солених басейнів всі позгорали, хоч і мазюкались сонцезахисним кремом.
Всім, хто дочитав, респект ) бо писала я дуже довго...
Annuchka 17 липня, 15:44 6
Дякую. Дуже гарно описали.
Ви побачили тільки малесеньку частинку Закарпаття.
Шкода, що не були в Ужгороді, не бачили Синевир та Колочаву. Вам би сподобалося.
Приїжджате наступного разу на поїзді. Це комфортніше
samsanty 17 липня, 15:53 4
Сподіваюсь, що колись буде така нагода.
Насправді я розумію, що це зовсім маленька частина, але й відпустка була коротка.
Сину так сподобалось, що він тепер мріє жити в Закарпатті :grin:
Коментар видалено
samsanty 17 липня, 16:07
Згодна, але тут нам просто підвернувся цей тур з виїздом з містечка, де моя мама мешкає. Мене спокусило те, що все продумано було за мене: житло, харчування триразове, всі екскурсії. З нас - лише гроші і явка в назначений час в назначеному місці.
Бо ми вже минулого року так з мамою планували-планували, але то білетів не було, то житла не знайшли на ті дати.
Ще в Шаяні спілкувалась з жінкою, яка приїхала в санаторій туди сама, і вона жалілась, що мало куди їздить, бо не набираються бажаючі на екскурсії. А в нас було це вже за умовчанням, відвезли-привезли. Це було зручно.
Але я ж і не знала, що мене чекає в дорозі, бо раніше найдовший шлях на авто чи мікроавтобусі в мене був лише Київ-Херсон. А це максимум 8 годин, а то і менше. Хоча я всю дорогу згадувала свою подругу, яка минулого року їздила в Турцію автобусом 48 годин в одну сторону. Ото взагалі був капець
Kris140 17 липня, 16:20 1
Я до вас. Шалено боюсь висоти. Кожен рік я кажу собі - це був останній підйомник у моєму житті! І… кожен рік ми їдемо кудись, і знову без підйомника ніяк)
Мій лайфхак - я дивлюсь в даль, тоді менш страшно) Але кожен раз, коли канати переходять через лебідку, у мене холоне все всередині.
Коли я дізналася, що при відключені світла для переходу на генератор потрібно хвилин 20… Що ж, добре, що це нас оминуло)
samsanty 17 липня, 17:47
Ви як про мене написали. Я теж дивилась в далечінь. І теж потім люди розповідали, як минулого року без світла застрягли там. Я боялась, щоб вітер не здійнявся, тому як чим швидше намагались спуститись, щоб уникнути зміни погоди ))і пережити нарешті неминучість.
Kris140 17 липня, 19:18
Перед підйомом нам розповідали, що спуск пішки можливий, але він займає … 4 години. якщо б він був не довгим, пішли б ми краще прогулятися з гори)
samsanty 17 липня, 19:21
Ого
Rita_Rita 17 липня, 17:03 1
Господи, я з перших хвилин вашої розповіді якось аж переживати за вас почала
І ви для мене герой
14 годин, ви і справді хотіли бачити гори
В свій час до руїн Хустського замку я витягла каляску малого, скільки жити буду стільки пам'ятати, малому було 11 місяців, його перша поїздка в Карпати
samsanty 17 липня, 17:50
Ой :yum:
Враження незабутні )
Ми теж по дорозі до руїн бачили сім'ю з коляскою, але в тата такі плечі були накачані широкі, ніби він щодня двічі на день її тягає догори :upside_down:. Там і самому йти важко, а ще коляска :exploding_head:
Amigami 17 липня, 17:15 1
Я мешкаю в Міжгір'ї.
samsanty 17 липня, 17:44 2
Нічого собі! Розкажіть, як там жити?
SVAMA 17 липня, 17:17 2
Поздоровляю з відпочинком,з можливістю трохи переключитися.
Читаю і сміюсь,згадала,як дочка за 8 річним онуком полізла на скелю без поручнів і страховки,а тоді на п'ятій точці зсувалася потихеньку над прірвою.Що не зробиш раді дитини :rofl:
samsanty 17 липня, 17:52
Оце і мій 8-річка наверх на гору скакав ніби гірський козлик, а назад спускала його за руку. Ще й спочатку був невдоволений, що йти бруківкою, хотів дертись між дерев :grin:, але потім передумав
Tamilia 17 липня, 17:58 2
Дякую за таку чудову розповідь! Теж хочу в подорож, можливо якось і зберуся. Ви молодчинка, буде що згадати, іншим разом буде легше поїхати, оскільки вже маєте опит. Гарного дня та мирного неба!
samsanty 17 липня, 18:08 1
Дякую :heart:
Так і є, такі миті потім згадуються роками.
Ми востаннє були на морі в 2019 році, малому було ще 2.5 роки, він навіть того не пам'ятає. А потім щороку знаходились якісь важливіші витрати і ніби не до відпусток було. То ковід, то війна. Все відкладала на потім, до перемоги.
Але це дійсно перезавантаження навіть якесь.
Rita_Rita 17 липня, 18:36 1
Як кажуть поганий досвід теж досвід
Rita_Rita 17 липня, 18:42 1
На перевалах я раніше рот привідкривала, і тоді не було такої закладеності вух
В Прикарпатті не так відчутно як в Закарпатті, та і видно звикла, тепер навіть не реагую
Але у вас дорога реально далека була, відповідно й організму важче справлятись
ellinka86 17 липня, 18:33 5
Очень интересно читать ! И фото нереальной красоты! У меня дочки сейчас в лагере в Карпатах и то от них фото столько не было, сколько у вас))) И с погодой Вам повезло, потому что девочки пишут, то туман, то дождь....
samsanty 17 липня, 19:07
Дякую!
Ми щодня були в басейнах, то так , дійсно, пощастило, що було жарко, якраз погода для купання. В мене син тут в Києві ходить в басейн на плавання, але ж там побалуватись не виходить і гірок нема. То він вже відірвався на повну )
samsanty 17 липня, 19:09
В моєї куми спочатку донька поїхала в Прикарпаття зі своїм випускним класом, а потім і кума через кілька днів гайнула туди.
Бо теж ніколи не була, захотілось після доньчиних вражень.
ellinka86 17 липня, 20:47
Я была только в зимних Карпатах, каталась на лыжах. В других сезонах не была
Tatusia 17 липня, 19:13 1
Дякую, дуже гарно описали .Я теж боюсь висоти , один раз проїхалась підйомником і зрозуміла , що я капець як боюсь висоти .
samsanty 17 липня, 19:21
Я і раніше знала про свої страхи ) бо колись у подруги я не могла вийти на балкон на 26 поверсі - все в середині заклякло. Я не погоджувалась з сином проїхатись на колесі оглядовому в Києві, він бабусю вмовив колись , але вона сказала, що підйомник страшніше набагато. Бо все відкрите, і майже нема ніякої фіксації тебе на тому сидінні.
Ще й відчуття, що ти нікуди звідти не дінешся, поки не доїдеш до кінця: не можна вийти посередині і викликати таксі на зворотню дорогу ))
evita 17 липня, 19:45 1
А Ви на Ай-Петрі бували? Карпати по іншому відчувпються? Бо я коли була на Ай-Петрі, то такої легкості і кайфу дихати мабуть ніде нн відчувала. Карпати переїзжали потягом з шкільною екскурсією в Ужгород, ну мало що пам'ятаю, мала була, та і високо ми ніби ніде не піднімались.
Коментар видалено
Коментар видалено
Azalia 19 липня, 14:07
Я пишу о горе. Отдыхалав санатории , но несколько раз была именно на горе.
natajnna 17 липня, 20:44 4
Вітаю з відпочинком! :fire:
Дякую за розповідь :thumbsup:
Фото :fire:
А я була в Карпатах на 7-му місяці вагітності. Правда, в Буковелі підйомником підіймалася. По 16 км пішком ходили по горам малим. На перевал Яблуниця їздили. Найсміливіше / найсмішніше було, коли від якогось села до якого їздили автобуси пішком вирішили йти до Шешор. Йшла , як качечка. Так місцевий житель, як побачив, це , то вирішив вигнати з двору авто і довести назад до автобуса. Я настільки чудово почувалася, що зараз аж не віриться, хоча обмінну карту носила з собою навсякий випадок. Пишу і не віриться, що то була я. :laughing:
natajnna 17 липня, 21:03 1
Не те слово.
Зараз би не полізла з пузом. Здала аналізи, узі, лікар дозволила.
Хотіла, взагалі, в Румунію на екскурсію. Не вийшло.
Rita_Rita 17 липня, 22:50 2
Сина народила а вересні, а в липні та в серпні ще в Карпатах була, якийсь 36 чи то 37 тиждень, на підйомнику піднімалась )
natajnna 18 липня, 00:03
О! Значить я не одна така
optsale 17 липня, 22:14
Вітаю з насиченим емоціями відпочинком, рада що в цілому у Вас із сином хороші враження залишилися)) трохи дивний маршрут, як на мене, зазвичай більше Синевір, Мукачево, Ужгород всі дивляться.
В горах перепад тиску, завжди закладає вуха, це нормальне явище.
Дуже цікава розповідь і фото дуже і дуже гарні, насправді,вживу гори дійсно більш вражаючі , величні, спокійні..а заходи сонця гарніше лиш на узбережжі десь)
samsanty 17 липня, 22:25 1
Дякую )
Oceanlover 17 липня, 22:30
Розумію ваш страх висоти і не уявляю, як ви наважились на підйомник:thumbsup: а як син дорогу переніс? Гори зачаровують.
Kris140 18 липня, 19:05
А фільм Вежа дивилися? От де фільм жахів для тих, хто боїться висоти)
Oceanlover 18 липня, 23:48
Ні. Це про двох дівчат? Мало які фільми цікавлять.
Kris140 19 липня, 14:39
Так, цец
JuliaSha 17 липня, 22:50 2
Шикарна подорож! Дякую, що поділилися
samsanty 18 липня, 08:21
:heart: дякую
Katrusya 17 липня, 23:17 2
Вітаю з відпочинком! Третій рік відпочиваю саме в Закарпатті, хоча місцеві кажуть, що ще невідомо, хто для кого Закарпаття)). Ви правильно написали про спокій. На жаль, війна для нас почалася не у 22, а у 14 році. Саме в Карпатах я відпочиваю душею, беру книжку, тормозок і лізу в гори). Підйомник - то мій окремий жах. Я пожалкувала, що маю тільки дві руки, бо однією вчепилася в поручень, а другою тримала 9-річну доньку, якій, до речі, все подобалося і страшно не було ))
samsanty 18 липня, 08:31
Оце я так вчепилась, як і ви, однією рукою в поручень, іншою в дитину, але потім на кілька секунд дістала телефон, щоб сфоткати вид, і навіть нас не сфоткала самих, боялась рукою поворухнути :grin:. А мій малий ще підкидав дров: мама, а якщо звідси впасти, можна вижити? Я бачив відео , як з підйомника вискользнула людина, а її тримали за руку і т.д.
.
Так хочеться, щоб усюди було спокійно.
Katrusya 18 липня, 08:36
Ми скільки піднімалися, я шукала стежку, якою можна спуститися, але не знайшла. Довелося приборкати страх та сором, і витримати ще 20 хвилин униз)
Коментар видалено
Barbus_ 17 липня, 23:18 1
ви ж з Києва їхали? напишіть ким, можна в особисті, бо в мене є тг канал і там кидають тури типу таких як у вас. Напевно, раніше такого не було з Києва, а зараз курсувати почали. Я інколи передивляюся як далеко заїджають на автобусах і ціна яка виходить
Rita_Rita 19 липня, 05:03 1
Це ідеально, коли близько, я не люблю довгих поїздок, завжди поряд є щось захоплююче
А от в Карпати якщо далеко, то все ж варто потягом
Є готелі, котрі забирають з вокзалу, так ще й самі організовують екскурсії
Barbus_ 19 липня, 09:22 1
https://the-city.kiev.ua
Barbus_ 19 липня, 09:25 1
Не знаю як їх тг канал скопіювати і передати. Є тільки в описі на звичний сайт.
R9bina 18 липня, 11:42 3
Дякую за докладний огляд. Все цікаво.
samsanty 18 липня, 11:42
Дякую за увагу :heart:
Oasisss 18 липня, 12:11 3
Прочитала - наче Орла і решку подивилась) Гарно описано і гарні фото.
Обожнюю Карпати, хоч давно там не була. Завжди звідти поверталась наповненою енергією.
samsanty 18 липня, 12:38
Дякую :heart: