21 квітня я була частиною футбольного дійства в протистоянні Динамо-Шахтар. Я не є активним та палким шанувальником цього виду спорту, але гру збірної України дивлюся завжди, знаю пойменно і як виглядають основні гравці, також що таке офф-сайд, фол і де "наші" )
На Олімпійському була вперше, запросив чоловік. Пост вирішила написати, тому що після відвідування гри, змінилося відношення до всього, що відбувається на полі. Але про все спочатку...
Нереальна кільсть людей, більшість з яких молоді хлопці спортивної тілобудови.. Власне вже стає страшновато, раптом щось піде не так....
Стадіон після реконструкції, декілька рівнів безпеки. Що здивувало, окрім заборонених товарів, неможна було брати воду, продукти харчування та парасолі, але, дивлячись на попереднє фото, зрозуміло чому)
На самому стадіоні стоїть пожежна машина (навіть видно на деяких фото) та швидка.
Сектори відгороджені один від одного.
Але люди, коли співають гімн України 52 тисячі глядачів, це щось неймовірне, я не можу описати словами, як дух патріотизму оживає та розливається по всьому тілу. Відвідування такого роду ігр рекомендую для виховання патріотизму в дітей (дуже багато татусів приводили свої хлопчиків на змагання, в одного татка було навіть 3 хлопчика віком 4-6 років) та нагадування для дорослих про національні цінності.
Коли почалася гра, було досить незвично, що ніхто нічого не пояснює (немає коментаторського супроводу), потрібно й справді стежити, бо немає повторів та крупних планів. Гра виглядає також по-іншому, бо весь час видно перспективу. загальний план: видно як реагує кожен гравець на кожен момент гри, як вибудовуються гравці в лінію, а також певні моменти, які не є цікавими на субєктивну думку режисерів футбольних трансляцій.
Не обійшлося й без активної підтримки ультрас з одієї та іншої сторін.
Таких, як я, називають Кузьмічами (що прийшли тільки на топовий матч, а не на Охтирка-Кремінь наприклад).
Над нами сиділи активні фанати років 50, декілька цитат хотілося б навести під кінець:
"(нецензура адаптована та перекладено на рідну) - а давай підемо тих віддубасимо?
- а раптом вони нас?
- а нас за що?"
"" Легко вболівати за переможців. Але зі своєю командою потрібно бути в будь-який момент. Як з дружиною: подобається, не подобається, а спиш з нею" =)).
Дякую що приділили хвилинку)
busja 23 квітня 2017, 13:54
Шахтар переміг?
Шкода, що Динамо так скотилися...((
Колись така команда була, а зараз...
Lacrimozam 23 квітня 2017, 14:13
А я в тот день как раз ходила в театр Оперетты. Они с олимпийским на одной площади...
Что сказать... это был ужас... выходишь из театра и как будто в свинарник погружаешься:
Мат перемат, почти все пьяные, орут что-то непонятное, бутылки везде...
Свиньи и не более того... жесть(
Irinka_kartinka 23 квітня 2017, 14:27
:dizzy_face:, представляю ваши чувства
OlhaE 23 квітня 2017, 14:33 1
Я розумію батьків, які з дітьми йшли з матчу за 15-20 хв. Тому що після закінчення то й справді було видовище не з приємних: того нудить, той неадекват, скрізь тиснява... але то більш відноситься до людей, які прийшли не отримувати задоволення від гри, а від кількості спожитого алкоголю...
wella 23 квітня 2017, 14:30 2
Класс!Я последний раз на футбол ходила на "Металлист",будучи на 6 месяце беременности))Удовольствие получила не реальное!было холодно,но я не замёрзла.
m1832 23 квітня 2017, 14:48 2
Супер)))
Последний раз была в 2014 г((( Донбасс-Арена) Шахтёр-чемпион )))))) :wink:
galaxy_ 23 квітня 2017, 19:12 1
Да, спеть гимн на стадионе должен каждый - это неописуемое эмоции)))
На матчи "наши" против "наших" больше не хожу, только с иностранными (европейскими) командами - совсем другие впечатления