" 2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм Сьогодні важливий день, щоб нагадати: аутизм – це не хвороба, а особливість розвитку, яка впливає на сприйняття світу, спілкування та поведінку. Люди з аутизмом бачать світ інакше, але вони також відчувають, мріють і прагнуть бути почутими. Наша підтримка, розуміння та толерантність допомагають їм відчувати себе частиною суспільства. Давайте сьогодні та щодня пам’ятати, що всі люди рівні у своїй унікальності. Допоможемо створити світ, у якому кожен почувається прийнятим!"
інформація із мережі Інтернет.
моє велике прохання - не засуджуйте, не говоріть про виховання, не кричіть, не обговорюйте... Ви можете просто запити - "Чи можу я Вам чимось допомогти?" Як правило, батьки особливих дітей дадуть собі раду самі, просто зі сторони потрібне розуміння і толерантність
Дуже влучно та цікаво пояснює дитячий лікар Юліана Маслак:
Сьогодні я хочу говорити, багато говорити про аутизм. На початку шляху я його дуже уникала та боялася, але час все змінює, і розумію, що треба говорити. І я щиро пишаюся особливими батькамиз
Поширюйте, будь ласка, інформацію про аутизм, щоб суспільство не боялося, а приймало нас
Всіх обнімаю, мама особливих діток
edina 2 квітня, 14:47 1
Uljka 2 квітня, 16:38
Дякую
Oceanlover 2 квітня, 15:19 2
Юлія Ярмоленко наважилась розповісти свою історію про доньку в інстаграм. Два дописи поки що. Ще слухала її інтерв'ю про виховання дитини з РАС. Дуже щемлива розмова, багато про упередження.
Uljka 2 квітня, 16:42
Дякую, перегляну.
Недавно дивилася на ютубі "За межами" Катерини Репяхової була розмова із дорослою дівчиною-аутистом. Чесно, я проплакала довго, важко...
GlamKid 2 квітня, 15:36 1
Ще важливо розуміти, що аутизм у дівчат зовсім інший, ознаки інші
Nika_147 3 квітня, 17:20 1
я мала на увазі, що і там, і там є велика різниця залежно від статі.
І ви не зовсім вірно сформулювали.
По статистиці у хлопчиків РАС діагностують частіше. Це наслідок того, що у дівчаток подобні розлади не так кидаються у вічі, а тому часто залишаються не діагностованими, або списуються на особливості жіночої психіки. Тобто, істерика у дівчинки, яка хоче тільки рожеве платтячко з ромашками це норм (бо вона ж дівчинка і може бути капризулею), а абсолютно аналогічна істерика у хлопчика, який хоче носити тільки синю піжаму з зеленим трактором, то зовсім не норм (він же хлопець).
Тобто, гендерно не рівний підхід дуже дає себе знати
P.S.Я дещо утрирувала і я розумію, що аби б усі проблеми РАС зводились до таких дрібниць, то і хай би собі. А в житті все набагато хуже і складніше
Nika_147 3 квітня, 17:22 1
В мене у середнього РДУГ і на межі з РВ, то навіть це ну дуже важко і дорого (і це теж важко,насправді)
РДУГ+РАС для мене це вже за межою моїх можливостей
GlamKid 3 квітня, 17:32 1
Або якщо дівчинка постійно в собі і мовчить, то вона просто соромʼязлива
Hungary2705 2 квітня, 15:58 2
Сил Вам! Розуміння суспільства прийде, га жаль, не скоро.
samsanty 2 квітня, 16:42 1
Сьогодні якраз читала, що в Ізраїлі статистика взагалі 1 на 35 дітей.
Uljka 2 квітня, 16:53
Ого, це дуже невтішно
Nika_147 3 квітня, 17:23
там діагностика краще
sssvetok 2 квітня, 16:54 2
Часто читаю дописи, про розуміння сторонніх людей, до особливих дітей і їх батьків. Навіщо вам стороння думка? Якщо людина повчає, вона повчає всіх. В повчаючої людини, теж сформовані нейронні зв,язки. Чим більше батьки фокусуються на особливості дитини, тим більше світ сприймається ворожим.
Nika_147 4 квітня, 20:21 1
Я дуже хотіла від неї здихатися (ось саме так), тому і були такі "танцы с бубнами". Інакше ніяк не виходило. Потім у нас була дуже гарна асистентка, але, на жаль, вона пішла. Я просто найняла людину, яка сидить з ним на уроках від початку до кінця, потім вони вчать уроки, гуляють, вона водить на додаткові. А вже вечер та вихідні то мої. І я просто щаслива останні 2 роки. Бо в мене за 1-2 класи, коли тиждень ходимо-2 тижні карантину, а потім війна, то просто дах поїхав. Я навіть на початок війни була не здатна реагувати. Бо війна далеко, а дитина ось тут поряд 24/7/30. То я їхати кудись боялась більше, ніж вибухів. Я була настільки виснажена фізично, морально да і фінансово теж, що я б сказала, що як тінь вже була, та ось тільки така величенька тінь, бо вагу набрала жахливо.
Nika_147 4 квітня, 20:25 1
Тобто, ви зрозумієте мене, жах був саме в тому, що не можливо було побудувати ритуал. Кожен день було по іншому. Дитина була в повному раздраї. А ассистетка посилювала це в рази.
Uljka вчора о 11:39
Яка Ви молодець. І я мрію повернутися на роботу, бо не виношу 24/7 з дітьми. Я просто деградую, а мені так хочеться в колектив, де зовсім інші "проблеми". Зі старшим я могла частково працювати офлайн, решта - онлайн. З меншим - ніяк. І ніхто з ним не хоче сидіти((( садок в нас 3-4 год в день, але всі хвороби ще наші. І ще заняття дома, і нуль результату..
З нашого досвіду - для РДУГ в мене все у візуальному розкладі з реальними фото, з собою беремо і на вулицю "спочатку-потім", і таймер, без нього ні в магазин, ні додому .
А щодо асистентів, то важко на таку за знайти працівника, який реально буде допомагати дитині, а не просто відстежувати день.
Коментар видалено
Torrrry 2 квітня, 19:33 2
Тема важлива. Дякую за такий виклад, чітко та інформативно.
Людям дійсно не вистачає реальних знань.
З донькою в класі навчався хлопчик який мав лише певні особливості розвитку. Але на батьківських зборах творились справжні баталії. Я пам'ятаю, як пояснила доньці, що просто певні люди народжуються з певними особливостями, і світ стає таким, що таких діток щороку більше. І редагувати на поведінку таких діток, потрібно лише , коли є дійсно певна загроза.
В результаті провчились багато років і в нас ніколи з тим хлопчиком не було проблем, діти спілкувались і товаришували. Бо донька не була вороже налаштована.
А багато батьків "настроювали" не дружити, уникати, бо не розуміли чи не хотіли розуміти значення цієї проблеми, наслідки. Але таких діток щороку більшає, нажаль. Суспільству потрібен час і знання
Uljka 4 квітня, 17:19
Нам з вихователями пощастило, бо вони пояснювали всім що всі діти різні, всі цілі, все нормально. В державному простіше, от в приватний нас не взяли в жодний садочок
Nika_147 4 квітня, 20:27 1
вам набагато важче я розумію. І реакція оточення дуже важлива
Uljka вчора о 11:30
Якщо реально, то всім батькам особливих дітей, незалежно від діагнозу, дітей з інвалідністю важко. І Вам дуже важко, бо немає для нас легкої/важкої форми, в кожної дитини свої особливості, і в кожного з батьків свій ресурс. Більшість каже, що ми стаємо озлоблені, черстві, можливо... Бо це є наша реакція на неприйняття суспільством. Ніхто з батьків не вибирав особливу дитину, і коли розказують, що дуже щасливі, то я особисто вважаю це неправдою, оскільки всі хочуть здорових дітей. Ми просто це довго приймали, і просто розуміємо що маємо зробити все від нас залежне, щоб дитина могла в майбутньому сама собі давати раду... Обнімаю Вас, тримаймося
IvanNa1977 2 квітня, 21:56 1
Дякую!
У родичів є донечка з аутизмом... Знайомо...
Uljka 3 квітня, 04:32
Коментар видалено
Uljka 3 квітня, 05:10