Текст мабуть буду в процесі коригути, бо не впевнена, що передам одразу точно суть питання. А питання таке - як складається далі життя після зради? Мене цікавить момент кохання, для мене це важливо дуже і відповіді знайти не можу. Розумію, що це може бути криза у сімейних відносинах, захоплення або не знаю що. Але якщо у людини майже рік світилися очі, були крила за спиною, ніжні повідомлення і навіть вірші іншій/іншому про кохання. А вдома другу половинку не помічали і ніби навіть за невідомо що ненавиділи. А тепер "Пробач, то була помилка"... Всі можуть помилятися, але якщо у людини зʼявилися нові почуття, то це означає що попередні вже згасли чи не так ? Навіть якщо ні, то чи повернеться та ніжність і ласка, якщо для тебе якийсь час світило інше сонечко? Звісно, що проживши майже два десятиліття разом, люди не можуть стати отак враз чужими. Налагоджений побут також важливий. Але шлюб має триматися в першу чергу на потребі один в одному чи ні?
Chuchasonya 18 квітня, 13:22 8
Дуже часто життя дає нам чарівний пегдаль аби щось змінити, а ми того не помічаємо. Життя після зради, звісно, існує. Таких сімей мільйони. Але хтось приймає це, а хтось- ні. Тут має бути багато факторів враховано. І рік стосунків- це не інтрижка, це почуття. Чи вартий він того, аби отримати прощення- це вже тільки вам вирішувати. Але побажаю вам прийняти правильне рішення. Можливо настав час кардинально повернутися на 180 і жити щасливе омріяне життя, бо воно таке коротке, аби розмінювати його на дурню....
Arlana 18 квітня, 13:36 14
Я не мала такого досвіду і надіюсь не буду мати, але жила в сімʼї, де мама пробачила зраду татові. То вже була не сімʼя. Зникла повага, пристрасть, мені здається, що і любов. Зі сторони мами завжди було розчарування, образа, злість, що вона пробачила і розуміння, що життя не таке, яке вона хотіла. Татові було зручно, він точно ні про що не жалів.
Тут справа навіть не в тому, які відносини будуть далі, а в тому чи зможете ви не думати про це, не згадувати, не злитись в душі, не припоминати йому. Може і є сімʼї, де це все просто забувається і ніколи словом не згадується… я б напевно так не змогла, воно б згризло мене зсередини
Byton 19 квітня, 07:02
Дівчата точно не знаю всіх подробиць, вона ж мені сильно не хотіла ділитися. Але якщо їй так краще то хай живуть собі
Ta_ta 19 квітня, 07:09 4
Який винахідливий штаноносець:joy::joy::joy:. Знав про невігластво дружини і цим скористався….
Byton 19 квітня, 08:26
Ну вона судя по всьому побачила б його і так. Я веду до того, що живуть люди, пробачають і все добре, а є і не можуть ніяк жити з цим
Lamantina 18 квітня, 15:30 3
Тут питання більш до себе - Чи можу я прийняти і жити с цим?
Якщо буде постійно злість, розчарування, а то і ненависть, то це все і Вас почне руйнувати. Життя не буде, як на мене.
Питайте себе, а не нас.
Lydmila408 18 квітня, 15:46 12
Как написала одна женщина:
Я его любила.
Он мне изменил.
Я его простила и он вернулся назад в семью.
Вроде все хорошо..
Но но но ..Я его больше НЕ люблю.
Londial 18 квітня, 15:47 3
"Але шлюб має триматися в першу чергу на потребі один в одному чи ні?" Тут Вам варто собі відверто відповісти , що входить в ту "потребу"? Кожен своє, вкладає в те поняття "потреба"
Як на мене, то найцінніше в шлюбі - психоемоційний зв'язок, який будується на довірі повазі коханні підтримці.
А якщо ставлять першочергово інші потреби, чи терплять заради чогось, наступаючи собі на горло, то це вже не шлюб, а фарс...
Бо те що Ви називаєте помилкою, для когось- червона лінія. Але всі ми різні, і "потреби" різні
Коментар видалено
samsanty 18 квітня, 17:48 1
Чоловік моєї подруги завів коханку, коли жінка була за кордоном.
Подруга пробачила, але це її постійно гризло зсередини. Коли в компані вона хоч трохи випивала, то в присутності інших починала йому це пригадувати. Казала, що картинки як він куйовдиться в ліжку з іншою постійно виринали в її голові. В решті решт вони розлучились через років 5 після зради.
Rita_Rita 18 квітня, 23:19 8
І оце треба було себе так 5 років мучити :scream:
samsanty 19 квітня, 08:28
Кохала його. Навіть зараз вже вона давно заміжня за іншим, з яким має спільну дитину.
Але і досі бачу,що є якісь почуття, в розмовах іноді проскакує, що як шкода, що колишній не цінував їхню сім'ю.
R9bina 19 квітня, 11:45 2
То ви самі для себе миєте вирішити як для вас буде краще і чи зможете довіряти чоловікові пізніше.
Emma____ 19 квітня, 12:26 1
Ну у всех по разному, это зависит от самого человека. Например у меня подруга ( очень интересная на внешность, толковая, хозяйка, еще и самодостаточная) простила измену мужа но вот принять его как раньше не смогла. В постели он ей уже был не тот, разговоры по душам ей стали не интересны, совместные прогулки.......он потихоньку стал уходить из ее чувств. Она не устраивала сцен а просто по хорошему предложила развод ( это после измены) он на коленях ползал, потом она снова предлагала разойтись так как он ей не интересен. В общем через 2 года прибл. она познакомилась с мужчиной .....и просто подала сама на развод. Теперь она счастлива. Есть знакомая которая простила но спустя время муж снова начал гулять, так и живут. Двоюродный брат, как в том анекдоте вернулся муж с командировки, застал свою жену в собственной постели с другим, простил и живут дальше и все ок, уже лет 20 прошло. Все зависит от самого человека. Я бы не смогла жить с мужем который мне изменил.
ulvina 19 квітня, 15:37
У мого тата була коханка,не знаю постійна чи так одноразово ,але коли мама взнала ,то наче пробачила тата ,але ситуацію не відпустила ,завела потім собі коханця.Вони жили разом ,але це вже не була та сім'я як раніше ,вони наче і кохали одне одного і в кожного був хтось ще інший .Потім мама покинула свого коханця,на заради тата ,а просто не зійшлись характерами,а тато через декілька років пішов до іншої жінки.Через пів року він повернувся ,але вже були напевно стосунки ,як у близьких друзів чи родичів,навіть не знаю як пояснити .Через декілька років тато помер ,зараз мама сама ,був чоловік ,але не склалося.В мене таке враження,що вони дійсно кохали одне одного ,але прожити разом майже 40 років це важко .Тому в кожного своя історія і кожен живе ,як може .Хтось пробачає,хтось ні
ulvina 19 квітня, 15:53 2
Я знаю всі подробиці ,бо почалося це все ,коли я була вже дорослою.Але коли тато пішов ,то я плакала,а не мама ,хоча сама була вже заміжня і мала свою дитину.Якби мене спитала років 10 тому чи пробачила б я зразу ,моя відповідь була б однозначно ні .Але зараз ,скільки ми пережили з чоловіком разом скільки кохали один одного і ненавиділи ,сама декілька разів була за крок до зради ,ще й ця вікна багато чого змінила в моїй свідомості .В мене зараз немає однозначної відповіді ні на які питання
Nadina 19 квітня, 16:52
Прожили 2 десятки). Зрадив, розлучилися (ініціатором була я). Брехня тривала з рік. Я б не змогла жити, як раніше. Наразі пройшло вже 5 років, спілкуємось лише стосовно дітей. Приїздить до нас в гості періодично на дня 2-3
Oceanlover 19 квітня, 23:06 2
Мабуть, можуть стати чужими і через більше років. Мені цікаво, як дізнаються про зраду? І чи всі дізнаються? Чи є такі жінки або чоловіки, що настільки майстерно зраджують, що ніхто не бачить, не знає і не здогадується? Колись студентська подруга сказала, що їй тато говорив:"Що то за мужик, якщо він не гуляє?" От такий тато. А потім я дізналась, що мій батько теж баб мав. По-іншому коханок не назву - гуляють по бабах. І ніби я його розуміла, розуміла, чому він зраджував, бо мати в мене енергетична вампірка й істерична жінка, яка принижує всіх навколо себе, і я взагалі з дитинства мріяла про їхнє розлучення, щоб піти жити з батьком та бабусею з дідусем. Так от, хоч я його і розуміла, але раптом склалося б так, що нарешті вони розійшлись, то бабу його не прийняла б. Тобто для мене вона ніхто. А коли та сука почала його ще й налаштовувати проти меншої доньки, надзвонювати матері, то ладна була їй хату спалити і очі видряпати. Коротше, зрада це гидко. Розлучись, тоді йди хоч з кожною чи кожним.