Історія не моя але все це дуже мені знайоме,навіть вдвічі більше,бо маю двійко монстриків,дуже гарних люблених мною монстреняток)))
Нещодавно я залишила свою Віку з рідними на цілий день. Про всяк випадок – попереджаю, це пост не про муки совісті, у рідкісні мамочні “вихідні” я почуваюсь, як… у вихідні, тобто, насолоджуюсь кожною хвилиною, і всім мамочкам так раджу робити : )
А пост ось про що. Прийшовши ввечері додому, я виявила трьох тотально виснажених “няньок” (маму, тата і братовУ), рівномірним шаром вкриті іграшками вітальню, спальню і коридор, кілька замочених у ванні одежинок і красиво обрамлений дитячими кашками годувальний столик. Виявилось, що цілий день “просидіти” з дитиною навіть трьом, виспаним вночі (!) людям – зовсім нелегко, при цьому, їм не довелося купати дитину і – головний челлендж – вкладати спати. А ще – думати, в що одягнути (і все одно, вічно сумніватися, яка саме пекальна мука їх насправді її підстерігає: від переохолодження чи від перегріву?!). І плюс під час прогулянки купити необхідне, не забути випрати речі і навіть попрасувати їх (вірите? я таке роблю, просто тому, що люблю прасувати : ).
Одним словом, цей день виявив для мене дві корисні штуки: першу, що в мене дуже класні рідні (і я можу хоча б один день на місяць займатися своїми справами), і другу. Що я – мама-молодець. Може, і негарно саму себе хвалити, але – чесно – за рік мого мамівства мені ніхто ніколи не сказав про це просто так. Мене, звісно, підтримували, допомагали, і інколи після “особливо гарячих нічок” вранці на пару годин забирали малу (знаю – не всім мамочкам так щастить). Але чесно – мені було б значно краще, якби я знала, що всі оці щоденні таски і квести – це не зовсім само собою і не зовсім просто так.
А їх, цих мамосправ, завжди безкінечний список, ще й з вічно зсунутими дедлайнами. За годинку-дві денного сну дитини – розвісити попрані речі, попилососити, помити ванну, витерти пилюку, поскладати всі речі на місця, закинути в пароварку м’ясо чи овочі (бо ж після сну дитина буде голодна, як вовк, і чекати навіть двадцять хвилин, поки я приготую їй обід, не захоче).
Після сну і обіду – одноосібно (це мала б робити як мінімум команда з трьох осіб!) зібрати на прогулянку(особливо це “весело” в холодну пору року) – поки з тебе валить сто сім потім, втримувати бушуючу дитину, одягати в комбінезони і шапки, пакувати у візок, при цьому стримуючи бажання верещати: “Та тихо вже нарешті!!!”, лише доброзичливо задурюючи: “Ой, а що це в нас таке, айляля, а зараз ми вийдемо на двір і побачимо песика!”.
Під час прогулянки – затягнути важенний візок у магазин чи аптеку, проорати колесами свіжий сніг чи весняне болото, відморозити задницю чи заживо підсмажитись на сонці. І ще й отримати задоволення – бо ж загалом гуляти з дитиною справді класно. Я вже мовчу про те, що дитинці потрібно міняти памперси кілька разів на день, годувати грудьми (це рахується за перепочинок), їсти щось самій, і себе теж хоча б вранці приводити в порядок (і бажано не забувати про крем навколо очей чи маску для волосся).
А в час, коли дитина не спить, не їсть і не гуляє – з нею треба “бавитись“, і хоча це звучить так просто і цікаво (і багато хто навіть любить гратися з малюками – ясно, якщо це не їх власні діти): але на ділі це щотрихвилини щось розказувати, якось веселити, давати іншу іграшку, нести в іншу кімнату і так далі. Одним словом, безкінечна концентрація уваги – а це справді виснажливо.
Ще й вночі – це в кращому разі прокидатися 2-3 рази і мирно годувати малечу, а в гіршому – кожну годину зриватися від плачів, давати водичку, груди, мазь від зубів, краплі від животика (а раптом??), кров дракона і перо з задниці полярної сови, спати біля чудом заснулого малюка в позі вмираючого в муках тушканчика, або крізь сон колишучи ліжечко (і так всю ніч!).
Одним словом, “сидіти в декреті” – це трошки більше, ніж повністю, “не сидіти ні хвилинки”. І всі мами маленьких дітей – молодці, і їм треба про це казати, як мінімум, вранці і ввечері.
І все те, що кожного дня роблять мами (навіть якщо не встигають і половини запланованого, і не завжди мають силу на ласкаві інтонації) – це маленькі, але щоденні, подвиги, які за час декрету накопичуються, і тягнуть як мінімум на один пам’ятник з бронзи десь на центральній площі міста-мільйонника Насправді, на всіх мамів не вистачить ні міст, ні бронзи. Ні навіть кількох годин з журналом за закритими на ключ дверима Просто не треба цього: “ти знала, на що йшла” і “так всі жінки роблять“; це все ясно. І кожна мама любить свою малечу і свій декрет, і привчається робити все швидко і класно, і звикає до всього, і навіть вміє отримувати масу задоволення. Тим не менше – якщо маєте у своєму оточенні якусь начебто веселеньку і позитивненьку мамочку в декреті – скажіть їй хоча б разок: “Мамасіта! Ти – молодець! І в тебе круто виходить!”.
Думаю, їй буде дуже приємно – бо іноді в цій декретній суєті, крутячись як білка в колесі, і рішуче ні чорта не встигаючи, середня мама думає, що вона якийсь лузер. Сидить собі вдома, гуляє, цілими днями забавками грається… Нічого серйозного, ніяких мітінгів, бріфів, клієнтів, дедлайнів і вимотуючих офісних темпів – і якогось милого так стомлюється! І премії з овертаймами за це не видаються, і статусів у мамівства також немає – хоча насправді вже після пологів ти стаєш з джуніора- мідлом, після року дитини – сініором, а після трьох – архітектом, а далі невидані кар’єрні висоти, які – на жаль – у світі мам ніяк не називаються
Тримайтеся, мамочки, легко вам “відсидітися!”
Джерело:
https://sunnybunnysblog.wordpress.com/2017/01/15/moms-column-про-сидіння-в-декреті/
Tanya_mother_Sasha 17 березня 2017, 16:56
У меня дочь более самостоятельная, чем в статье. Но да! Соглашусь с каждым написанным словом.
Maxsimm 17 березня 2017, 17:01
Перо з задниці сови повеселило)))) Так воно і є насправді)
Milashka 31 березня 2017, 23:18
++
Коментар видалено
Yulia_Yank 17 березня 2017, 17:08
Ну це я така ))))щоправда в мене няня не готує,не пере,не прасує,прибирання лише за дітьми,годуе їх,перевлягаж,і гуляємо ми разом і я няні помагаю весь день )
Сьогодні няні нема то в мене капець)))
Можете починати клювати мене)))
Коментар видалено
Yulia_Yank 17 березня 2017, 17:17 1
Я свою няню наприклад.знайшла на сайті нашанянч,при чому в неї там такий список був того,що вона робить по дому за ці 20 грн/год і при чому сама вказала,що бажана к-ть дітей це двоє)))
Але не все так райдужно як здавалося)))
Steisha 17 березня 2017, 17:06
Класс!)))
VasilinaM 17 березня 2017, 17:31
Я один раз свою маму з малими залишила (4) на три години, приїжаю мама на дивані лежить, музика в телевізорі так кричить, що на двір чути, малі скачуть іграшок так що не має де стати. Після того, моя зрозуміла, що є речі яеі я реально можу не зробиьи не тому що не хочу, а просто фізично не встигаю)))
Puppy_in_the_bush 17 березня 2017, 17:36
Я як не встигала з 1, так і не встигаю з 2) Знайомі дівчата з 1 дитиною дивуються, як я з 2 справляюсь.
А коли мені здається, що я - погана мама, я приходжу до одногрупників і вони мені кажуть, що я мать-героїня) Тоді мені стає добре) Але я вже не можу їх обіймати через тактильне перенасичення.
Yulia_Yank 17 березня 2017, 17:44
Скільки скільки твоїм?
Бо щось не пам'ятаю)
Puppy_in_the_bush 17 березня 2017, 17:48
Меншому 3,5 місяці, а старшій 1 рік і 2 місяці)
Yulia_Yank 17 березня 2017, 19:06
О то в тебе ще менша різниця ніж в моїх))
Співчуваю))
nasa246 17 березня 2017, 19:03
О, это у меня так. Сегодня ушла в 8.00 утра( старшую в школу, в это время мультя- умничка кашку варит, прибежала, покормила, убежали в больницу, приехали - пошли спать. Оставила со свекровью, а сама за старшей в школу. Привела, покормила обоих, увела гулять, зашли в магазин, скупились. Зашли в 18.00 домой, бухнулась на диван кофейку попить, так залетает свекровь - кушать подавай. Хух , выговорилась.
Tasha 17 березня 2017, 20:15
Она не могла сама приготовить и покормить?.... Жесть. Я хоть и бабуля, но внуки с самого рождения на мне. Разница у них 4.5мес. И покушать, постирать, убрать тоже я. Конечно последние пол года старшая няню себе завела.... Как вспомню так и вздрогну)) в прошлом году все лето эти сорванные 24часа мне мозг выносили. У обоих зубки решались... Кошмар одним словом. А ещё и огород, консервация..
nasa246 17 березня 2017, 20:33 1
Господи, какая Вы умничка. Меня свекровь дергает постоянно. Посмотри он там разлил, памперсы (2года) не снимай - линолеум обписает, каждый день не подмывай ( я под душем мыла быстро) - воды много уходит ( сама каждый день же моется), малой чашку разбил - вообще капец ( посуду же я скупила!!). Учу малого самостоятельно кушать (не без греха, проливаем) - сказала ему нужно ручки на стол положить и по пальцам лозиной надавать. Когда нужно уйти за старшей, за эти полчаса моего отсутствия она его бьёт. Я в ужасе. Как же я хочу отдельно жить.
Yulia_Yank 18 березня 2017, 22:32 1
аби моя свекруха чи моя мама вдарила моїх дітей я б їх висікла різкою по голій сраці перед всім будинком.
Я всім так і сказала-хоиь хтось палець підніме,-руки поламаю.і не буду дивитися чи то свекруха чи моя мама.і знаючи мене припадочну істеричку ніхто моїх дітей не чіпає))