Обіда на тата закралась в моє серце дуже давно…. Розпочну з того, що люблячою дочкою я себе ніколи не відчувала(( Вічні образливі слова… вчинки які не вписувались в моїй голові… мама зажди від нього плакала… вічні гулянки… любовниці…але перший рубець він поставив це коли не прийшов до мене на випускний в школі, ще й зробив так що моя мама також не змогла прийти в ресторан (на самому врученні атестатів мама була). Я ніколи не забуду той момент коли всі однокласники танцювали свій перший танець з батьками, а я стояла сама під стіною… як же це було боляче….боляче даже зараз ..через 12 років …тоді в моїй голові виникало тільки одне запитання : чому, за що?? Я зажди була слухняною дочкою… вчилась на одні 5-ки, по ночам не шлялась (ходила звичано на дискотеки, але в 24 год. я завжди була вдома), не курила……була золотою дитиною. Того ж року мама поїхала в Італію, я залишилась з татом і з молодшою сестрою. Жити з ним без захисту мами було каторгою…вчилась я заочно, тому постійно була вдома. Він не алкоголік , але якщо приходив додому випивший… все капець.. треба було тікати з дому… скільки раз він мене виганяв з дому серед ночі. Деякі з вас зараз подумають що для сварки потрібно двоє.. НІ!!! не потрібно, бувало що я вже спала.. а йому хочеться посваритись…приходив будив….обзивав (ніколи мене пальцем не трогав), а потім… виганяє(((( . Страшні 2 роки тягнулись для мене дуже довго. Потім я вийшла заміж, зараз я розумію, що це зробила щоб як найшвидше втекти ….
Так трапилось, що через рік я вирішила розвестись…дітей в нас не було… Сталось це якраз перед сесією… я посварилась з чоловіком , зібрала сумку і похала на сесію в інше місто. Колишня свекруха часу не тратила… пішла до мого тата і тільки один Бог знає що вона там про мене наговорила, але коли в мене сесія закінчилась я поїхала до тата, а він мені даже двері не відкрив!! Сказав що в нього дочки більше немає, і що він мене не хоче ні чути ні бачити. Я поїхала до бабусі, там прожила декілька тижнів, зібрала сумки і назажди поїхала з того міста. Два роки я не приїжала до нього, лиш інколи пердзвонювались…. я все надіялась що він зрозумів свою помилку..потім я знову вийшла заміж, перед цим я приїхала до нього з майбутнім чоловіком і запросила на весілля. Він сказав що не приїде бо там буде мама, а він її не хоче бачити (за ці роки вони розвелись). І знову удар…. Невже так важко потерпіти 2 години , але прийти на весілля до своєї дочки??? Того ж місяця у моєї меншої сестри був випускний в школі…. туди він прийшов, даже не дивлячись на те що мама також була…. і на урочистій ході йшли поряд…. І в залі сиділи разом… і це вони вже були розлучені, а коли в мене був випускний він не пішов бо просто посварився з мамою (хоча напевно це була тільки відмазка). Коли я родила він даже не приїхав ні на хестини ні до внучки взагалі. Побачив перший раз тільки коли я сама її привезла . Ніколи за 4 роки нічого їй не купив , даже цукерки…, за всі роки що я живу в новому місті він ніколи не запитав мене чи маю я що їсти… чи має що їсти його внучка??
І ось настав момент коли він потребує моєї допомоги! Справа в тому що його перевели по роботі в моє місто, і якщо в нього друга зміна то він не має чим добратись додому. Сестра знімає однокімнатну квартиру з подругою, а в мене двохкімнатна. Але я не хочу його приймати…. Я не можу забути …пробачити…Я не знаю як поступити…
Дівчата я вас прошу!! Порадьте щось, як поступили б ви???
Дякую що прочитали мою історію!
MarinaKK 3 лютого 2014, 18:10
Однозначно только одно: не все дети лапушки, и не все старики заслуживают уважения. Но это ваша жизнь и ваша душа. Если вы сможете договорится со своей совестью и не помочь ему - хорошо. А если это вызывает у вас терзания и душевные муки - значит чему то он вас все таки научил...
Brungilda 3 лютого 2014, 18:12
Ой,какая тема болезненная,автор так все написал прям прочувствовала.Автор-простите его и ничего ему не говорите.
А в той ситуации которую вы написали выше я чувствую недоработку мамы-как бы недописали,что мама по-видимому хуже чем папа.Пусть она не пила и вас не гоняла и не обижала,но защитить вас и поддержать не сумела.То ,что вы стояли возле стенки ,да я от вас вообще впервые слышу что есть такая традиция танцевать с отцом,моего тоже не было на выпускном,но рядом была мама и меня не ломало от его отсутствия.Чувствую,что виновата ваша мама,может он вас гонял из-за нее.
Совет:Простить мужика,хоть и козел он!
AlisaMimi 3 лютого 2014, 21:48
да, мамина роль вообще уникальна, но я уже не стала эту сторону медали описывать - но там не менее печальная история, чем с папой. просто совсем другая - мама, видимо, приняла роль жертвы, прогнулась под натиском отца, и, дабы, не вызывать на себя лишний гнев тирана, тихо мирилась, молча в тряпочку, подставляя под удар дочь. а потом и вовсе ретировалась. Автор, простите, что так буквально, сочувствую вам неймоверно, уверенна, вы совсем другую модель семьи строите и дорожите детьми, вам просто не повезло. Но скорее всего сделало сильнее! Лично я всегда ищу плюсы в самом ужасном - а вы?))
Rosewo 3 лютого 2014, 18:12
Мне кажется, что Вы не родная дочь --- Ваша мать изменяла своему мужу, потому такое отношение к Вашей матери и к Вам.
Младшая дочь любимая, потому что он уверен в отцовстве.
_________
Я бы такую гниду не то, что на порог не пустила, а ещё бы и в зашей гнала.
Irynochka 3 лютого 2014, 18:33
может вам у мамы спросить совета? Или вы с ней по душам поговорить не можете? и не будет ли так, когда вы его приютите и в очередной раз он вам нервы испортит, примером, когда выпьет рюмку.
milkaa 3 лютого 2014, 19:28
Почему в тот момент,когда ночью,выгоняя вас на улицу,он не думал,о ВАС,о своей ДОЧЕРИ!?Где Вы будете ночевать,что с Вами может произойти,куда Вы пойдёте,на ночь глядя?
А теперь,Вы переживаете,как ему "бедному" доехать,после второй смены?
Решать только Вам,что делать,протягивать или нет,руку помощи отцу.Но,моё мнение,однозначно и категорически-НЕТ,я не откликнулась бы,на просьбу о помощи.
Марина - Новороссийск 3 лютого 2014, 19:55
Вы научились жить самостоятельно,без его помощи! Он уже мальчик взрослый, пусть тоже учится жить самостоятельно.
А Вы молодец, я тоже всего в жизни добивалась сама, оставшись в 17 лет с трех месячной дочкой,я тоже была в такой ситуации с родителями, сейчас живу гораздо лучше чем они.
hilton 3 лютого 2014, 19:58
если б у него были проблемы со здоровьем и ему бы нужна была бы помощь в этом направлении то тут конечно помогла бы. а тупо пользоваться вашим жильем то нет. не маленький, пусть думает как ему выкручиваться сам. это не безвыходная ситуация.
Саша Дар 4 лютого 2014, 08:51
+++
OlgaKy 3 лютого 2014, 21:50
Не пускати! Хай шукає квартиру. Він знову зіпсує Вам усе. Подумайте про дитинку - хіба мяляті буде добре коли мама нервує й боїться?
Musetto 4 лютого 2014, 00:33
Автор, у меня немного похожие были отношения с отцом, за что он меня ненавидел-незнаю, но это было взаимно, знаю,что хотел очень мальчика Колю, а родилась я, в роддом он не приехал за мамой. Сколько я его помню, он всегда морально издевался, бывало и руку прикладывал, но это не только надо мной, к маме было такое же отношение, только она всегда была доброй,терпеливой, а я огрызалась, из-за чего, все было ещё хуже, в 15 лет, я перестала с ним разговаривать вообще, просто полный игнор, так как мама вечно упрекала меня, что это я виновата, в его нелюбви к ней. Он умер 3 года назад, последний год болел, но лечится отказывался, характер стал даже сквернее, а мне его было всё равно очень жаль...
Galyusya 4 лютого 2014, 11:11
У меня очень хорошие отношения с отцом. Я не была в такой ситуации, но, я по жизни максималистка и категоричный человек. Простить можно многое, но, вы должны понять, что эта ситуация отца, вообще, никак не должна вас волновать. Он, здоровый, нормальный мужчина, с работой, деньгами, своими мозгами. Он может снимать жильё два раза в неделю и таким образом решить свою проблему. Кто-то писал, что, не обижайтесь на отца, он вам ничего не должен. Могу ответить по другому. Вы ничего не должны своему отцу, пусть не обижается. Особенно, после его такого поведения с вами в детстве, и потом, во взрослой жизни. Мне очень жаль, что у вас в жизни так случилось, но, такое прощать нельзя, люди могут меняться в силу жихненных условий и обстоятельст, но, в корне, человек не меняется никогда. Могу спрогнозировать ваши отношения в том случае, если он будет бывать в вашей семье два раза в неделю. Думаю, вы и сами сможете спрогнозировать эти отношения. Не делайте очередную глупость. Сделайте вид, что, намёков вы не поняли, а на прямой вопрос - прямо ответьте, что вы не хотите и у вас нет возможности.
Коментар видалено
Алена 4 лютого 2014, 14:01
Пробачте , не читала всіх коментарів . Але раз Ви уже питаєте поради , то моя думка така : пробачити батька обов"язково , бути вищою за образи і т.п. Але , я би не впускала жити /ночувати до себе регулярно - 2р. на тиждень - це уже регулярно . Бо графік Вашої сім"ї почне підлаштовуватись під приїзд/ночівлю батька , а на цьому підгрунті будуть , повірте , будуть псуватись Ваші відносини з чоловіком . ЦЬОГО НЕ МОЖНА ДОПУСКАТИ НІ В ЯКОМУ ВИПАДКУ . Люблячий батько зрозуміє і не буде ображатись . Можна знайти /орендувати квартиру /кімнату з господарями на ночівлю 2 р.на тиждень . Мої батьки приїжджають до нас і можуть переночувати , але це десь-колись , дуже рідко . Зазвичай приїхали зранку за 70-80 км , дітей провідали і на ніч додому поїхали , бо у доньки ( у мене ) своя сім"я , в якої своє життя і плани , в які не треба втручатися і порушувати - і це не моє рішення чи чоловіка ( ми на даний час живемо на території чоловіка ) , а рішення моїх батьків . Навіть коли вони тимчасово ( це було років 10 назад ) приїхали на роботу в Київ - робота ледь не до ночі і їхати в пригород не було можливості , то вони ЗНІМАЛИ ЖИТЛО .
Анонимчик 4 лютого 2014, 19:59
Всім доброго вечора! Велике дякую за поради!! Вчора дзвонив тато і прямо просився переночувати.... я чекала його дзвінка (бо знала що в нього була друга зміна). Я сказала що нас немає в місті і приїдемо додому дуже пізно. Я думаю він зрозумів що я його не хочу приймати. Оскільки він трошки гордовитий.... то більше не подзвонить (принаймі я на це надіюсь)
Lilu0 5 лютого 2014, 11:16
не піддавайтеся..я думаю,що стосунки краще не розвивати і не підтримувати,або ж підтримувати дуже дистанційно..можете,якщо можете,допомогти йому знимати кімнатку в зручному місці..але до себе - ні. може він колись і покаїться сам собі і вам усім, але.."хороша ложка к обеду"..