Чому дитина плаче? Якого б віку не була Ваша дитина- плач це ознака того, що в дитини є дискомфорт.
В новонародженому та грудному віці- дискомфортом є голод, мокрий підгузок, біль животика, голосні звуки, нервова напруга мами та ін.
В періоді раннього та першого дитинства (від 1 до 8 років), а потім і другого дитинства (9-12 років) кількість фізичних дискомфортів зменшується, а психологічних збільшується. Чому?
Тому, що починає впливати на дитину виховання батьків, реакції дитини на навколишні події, соціум, стосунки, успішність та ін.
Плач дитини це зняття психологічного дискомфорту та ознака, що дитині погано.
Якщо батьки не дають, забороняють всіма можливими і неможливими способами дитині плакати- всі емоції дитини застрягають в тілі. Вони обов’язково проявлять себе пізніше у вигляді різних негативних реакцій, поведінки, хворіб, негативу в дорослому житті.
Чому часто можна почути про те, що ми всі родом з дитинства і проблеми дитинства виливають на нас в дорослому віці?
Тому що, коли в дитини (а ми всі теж колись були дітьми) є якийсь дискомфорт, якась потреба, а батьки цю потребу ігнорують- дитина реагує саме своїм способом, відчуває саме свої емоції, які блокуються в тілі. А потім виливаються в напругу, злість, агресію, сварки, крики на свою дитину, неможливість заробляти гроші, розлучення і т.п
Так ось до чого я веду: якщо Ваша дитина плаче- це не означає, що Ви погана мама!
Це означає, що у Вашої дитини щось неприємне для неї відбувається. І Ваша дитина потребує Вашої уваги чи допомоги в даний момент.
Є батьки, які на дитину в момент плачу починають кричати. Знайте, що Ви кричите тому, що самі не знаєте як допомогти своїй дитині. Ви кричите від безвиході.
Як не кричати?
Можна зробити кілька глибоких вдихів-видихів. Зафіксувати думку, що плач дитини це прояв ЇЇ дискомфорту. Зосередитись на своєму серці і запитати себе: «Що мені зараз зробити, що буде найкращим для моєї дитини?»