Так сталось, що в моєму житті було дві мами. Мамою стала для мене бабуся. Сьогодні їй би виповнилось 89 років, але от пройшло вже 3 роки, як її немає в моєму житті.
Це була сама світла і добра людина. Справжня мама, яка виростила двох дочок і мене. Найперші спогади пов"язані саме з бабусею.
Запах печеної картоплі в грубці зимовими ранками, малювання рибок і зірок паличкою по снігові, тихеньке пошипування радіо і хрускіт дров в печі, запах тіста на пироги...
Бабуся працювала вчителем біології і географії, тому завжди розповідала про кожну травинку і рослинку, птахів, звірів. Ми ходили на ялинкову алейку годувати білочок горіхами, шукали на долині мати-й-мачуху, ліпили з реп"яшків капітошки...
Сиділи на стільчиках під хатою і сплітали, під цікаві розповіді бабусі про війну, голод, важке життя, у віночки цибулю, обрізали бороду часнику або лущили квасолю.
Це єдина людина в моєму житті, яка казала: "Моя дорога дитино"
Я сьогодні буду цілий день сумувати і пекти пироги, щоб прикрашати колосками, як навчила мама...
slavnaya 5 березня 2017, 04:37 2
Сижу и реву...люди уходят,а память о их доброте живёт вечно
KarambOlechka 5 березня 2017, 05:24
Я досі не до кінця усвідомлюю, що моїх бабусь уже немає... Татова мама жила з нами і мені весь час здається, що ось я приїду до батьків, а там чекає мене моя рідненька бабусечка... вона зварить найсмачніший борщ, запече солодкий кабак і хрустке печиво... а зранку, як завжди, з посмішкою, запитає: "Олечко, що тобі зварити, що ти їстимеш?" І чому тоді мене інколи бісило це допитування? Зараз я б багато від чого відмовилась, щоб почути її голос, побачити її лагідну посмішку... Мамина мама жила в селі, де я провела найкращі періоди свого дитинства і юності, ця бабуся була строгіша, але то так лише здавалось, насправді вона дуже любила дітей, особливо малесеньких. Пам'ятаю, як привезла до неї свого 6-місячного сина і посадила на руки ( а вона тоді вже була сліпа), вона наче переродилась і помолодшала на піввіку, а її лице просто світилося від щастя... Люблю своїх бабусь і для мене вони вічно живі, тільки живуть десь далеко-далеко. Дякую за цей пост, поринула в такі теплі й приємні спогади.... Ваша бабуся теж вічно жива, бо живе у Вашому серці і пам'яті...
oliviya 5 березня 2017, 08:19
Наша бабушка тоже каждый вечер спрашивала, що варить на снідання, на обід... Мы спали, а она возле печи с 5 часов...
Нету 3 года, а я 3 года оплакиваю свое ушедшее с ней детство...
Olga_mebel_na_zakaz 5 березня 2017, 09:07
Вот, как точно Вы выразились - 100%...
Sanechka 5 березня 2017, 06:24
Какие вы красивые! Светлая память вашей бабушке... Меня тоже бабушка растила, самый мой дорогой человек.
oliviya 5 березня 2017, 08:21
Очень красивая женщина, а став бабушкой красота не исчезла.
NomadY 5 березня 2017, 08:46
це мама і мама)
Sanechka 5 березня 2017, 09:19
Похожи)
Elena31 5 березня 2017, 07:06
.....нет слов ((((плачу (((
ProstoNataliya 5 березня 2017, 07:08
У меня тоже самые светлые и добрые воспоминания о бабушке. Она была как мама. Светлая память ей!
MasIn 5 березня 2017, 08:16
Светлая память. Я тоже скучаю за своей бабулей, в детстве называла ее мама, потом маба :)
Ola_la_la 5 березня 2017, 08:24
Помню в прошлом году (потом вспомнила что это был бабушкин день рождения) я ни с того ни с сего подорвалась и испекла первый раз в жизни тортик медовик.. Бабушка пекла вкусные торты и часто медовик.. То ли бабушка моя попу подтолкнула, то ли в подсознании что-то сработало..
oliviya 5 березня 2017, 08:24
https://kashalot.com/club/post-7540575/
Заходите в тему про бабушек, очень трогательные стихи.
Olya_foto_na_holste 5 березня 2017, 08:53
Напишу и я про свою бабушку) Спасибо Богу, она ещё жива. И в июне ей может исполнится 90 лет.
Но сейчас она сильно болеет, и это очень страшно. Началось с того, что во время приступа скорая приехала, но везти в больницу отказалась, т.к. возраст и т.д. Дали денежку, повезли. Приехали в больницу - отказываются ложить (( капельницу поставили, приступ якобы сняли и всё - давай домой. Через заведующего "договорились", чтобы её положили и подлечили. Параллельно с этим у бабушки на ноге трофическая язва. От приступа и недостатка кровообращения ещё дома она сильно потемнела, т.е.нужно дополнительно осмотр хирурга и лечение. Что имеем - хирург осмотрел рану на третий день, и соответственно рана была четыре дня без перевязки. Назначил только стерильные!!! перевязки. За это время рана увеличилась в объёме в три раза, до этого была меньше спичечного коробка ((((
А бабуля за это время практически перестала разговаривать, не ходит и даже сесть может только с помощью и поддержкой.
Она не понимает что происходит и где она находится, и я не могу смотреть ей в глаза, когда нужно от нее уходить. Мне было бы легче, если бы я постоянно могла быть рядом.
Я навещаю её каждый день, переехала специально для этого в её город с младшим сыном. Навещаю обязательно каждый день до обеда и вечером, только когда есть с кем оставить ребенка.
Я просто понимаю, что она потихоньку угасает на моих глазах ((( А помочь я ничем не могу ((( я её кормлю как ребенка с ложечки, меняю ей памперсы с благодарностью, что она помогала родителям меня растить. Пишу и слезы на глазах (((( Но я их вытираю и собираюсь в больничку - пора нести бабуле завтрак (
Milaj 5 березня 2017, 13:34
Спасибо нашим бабушкам!
Rosya 5 березня 2017, 09:54
Співчуваю.та заздрю що такі гарні стосунки з бабусею.
Rainbow 5 березня 2017, 09:57
Очень красивая женщина была)
Agnessa422 5 березня 2017, 14:36
Светлая память вашей бабушке... Меня тоже бабушка растила, самый мой дорогой человек.