Моя творча історія з многабукв

Найскладніше в будь якій історії - це її початок. Спершу я хотіла написати найоригінальнішу історію, потім найсмішнішу та врешті решт збагнула, що буду такою, якою я є. В усьому, що я роблю, я взагалі не спеціаліст, і мені не по силам робити деякі речі, які роблять інші Фрау :heart::heart::heart:.  Але я щиро переконана, що наші люди - найздібніші люди в світі. До речі, з німецьки словом "Фрау" маю один конфуз. Фрау означає і жінка, і дружина. Якщо ти кажеш: "одна жінка", або  просто "Фрау", то це мова про людину жіночої статі. Я ж на курсах хотіла розказати про мого орендодавця квартири, і кажу таку фразу: "майне Фрау, у якої я живу". Дивлюсь, у мого 80річного вчителя, відкриваються величезні очі. Я розумію, що бовкнула щось не те. Так от: "Майне Фрау", означає Моя Дружина... Божечки, зараз пишу і мені досі не по собі. Але, я трохи відволікалась, перейдемо до творчості.

 Що мені допомагає триматись? Я намагаюся щось робити, вмію я це, чи не вмію. І намагаюсь триматись.

В нашому містечку відкрився курс шиття. Ти приходиш, обираєш, що хочеш шити і працюєш. Наші жіночки не хотіли ходити: "я не вмію, що мені там робити". А я за любий кіпіш. З першого заняття я зрозуміла, що це моя віддушина. Наївна, я ще думала, що заодно попрактикуюсь в німецькій мові. Але, спеціалізовані терміни не так просто лізуть в голову. Іншими словами, не лізуть взагалі. Хоча мова дуже логічна.Моєю першою роботою була торбинка, яку я нещодавно згубила. Тож я вирішила сьогодні на курсах пошити її знову. Торбинку можна носити на дві сторони, я обрала однакову тканину, але різних кольорів. Вирізаємо по дві штуки кожного кольору.Я ще захотіла кишеньку. На першому етапі зшиваємо края і низ по кольорах. Сіре до сірого, блакитне до блакитного. Все до ручок.якщо хочеться щоб тканина трималась, можна підшити якусь підкладку на низ.

 Потім вкладаємо торбинку одна в одну і зшиваємо верхівку, але вже сірий з блакитним. Лицьова сторона до лицьової. На курсах є машинки і тканини, але ти можеш забрати тільки готовий виріб. Якщо не дошив, залишаєш на наступний раз. Минулого разу торбинку вдалось пошити за два уроки. А сьогодні я посеред уроку почула, що на курсі перерва аж до 16 серпня. В мені включився режим равлика з мультика Турбо. Я так активно почала строчити, висмикувати не потрібні нитки, що висмикнула зайве. Я кажу, я не спеціаліст, я тільки вчусь. До речі, ви знали, що по німецькі дірочка це Loch? Тобто Лох. Але оскільки в німецькій мові є тільки м'яка Л, то читається щось між Льох і Лох. Нічого, вдома все підправила, і маю зручну річ.Можна носити сіренькою стороною.

 Покажу вам інші мої роботи. Фартушок (дуже складне слово) і рукавички (ви знали, що німецьке слово рукавички, в перекладі буде буквально "взуття для рук"). Потім ми всі гуртом шили для дитячого садочка іграшки для найменших діток. (дітки можуть почати відвідувати садок ще до свого першого року, виховательки возять їх на чотирьохмістних, або й шестимістних калясках). Ці восьминоги були дуже складними. Це одна іграшка на фото, з різних сторін. Їх можна вивертати блакитною чи рожевою стороною, і дітки можуть показати свій настрій. Іноді доводилось осминогів по п'ять разів розпорювати. Бо ти обов'язково строчив те, що не треба було строчити.Потім одна жіночка сказала, що зробить усім викройки і ми зможемо пошити собі ось такі футболки. Що ми і зробили, з трьох тканин в різних варіаціях. Квітковий верх, рожевий низ, або блакитний низ, або вся одного кольору. Я захотіла таку.Шкода, що курс раз на два тижні. Тому коли було дуже холодно надворі,я накупила ниток, подивилась декілька уроків з в'язання. І в'язала ось такі шалики.

Все подарувала, що зв'язала.

​​​​​​​Пам'ятаєте, я питала поради щодо одного з них? Думала, встигну з ним на конкурс. Але, робота поки що не робиться, тому що на вулиці два місяці страшенна жара. А в'язати теплі речі якось не дуже хочеться.Зато весною я посадила свою першу в житті городину, тепер маю трохи огірків.Спочатку не могли дочекатись і поділити на всіх перший огірок. Тепер хожу, всіх пригощаю. Люди задоволені. Огірки дорогі.

А ще, подивіться, яка полуниця виросла в горщику. Хто казав, що вона там не росте?

до речі, до війни я мала захоплення вишивкою. А зараз не можу чомусь. А ще й мій син, для якого була ця рубашка, додав за півтора роки 30 см в зрості. Буде онукам.Не можу сказати, що я нарешті досягла свого дзену. Але я постійно згадую одного мужчину,який казав: якщо я не зможу бігти до своєї мрії, я буду йти; якщо не зможу йти - я буду повзти, якщо я не зможу повзти, я буду дивитись в її напрямку. А одна моя подруга доповнила, якщо немає сил триматися руками, вчепись зубами, якщо не стане зубів, тоді тримайся віями, але тримайся.

Дівчаточка, всіх міцно обіймаю. Ми обов'язково переможемо!