Доброго вечора , дівчатка. Мій чоловік вступив до лав ТРО 27 лютого 2022 року, добровільно . З 29 квітня знаходиться на передовій . Коли не на позиціях, завжди дзвонить , пише . І є у нього друг . Який став чоловіку можна сказати братом , з яким і я познайомилась по відео зв'язку . І ось цей друг був завжди поряд , з перших днів, і майже в кожній розмові він з'являвся на екрані. Ми сміялись , ми говорили . 22 червня чоловіка поранило . Він на лікуванні . А 11 липня загинув цей друг. І мій чоловік вдає ніби все нормально, про втрату друга ніколи не говорить . Так ніби нічого не сталось . Я розумію , що це не перший побратим, якого він втратив. Що він за більше ніж рік бачив таке, що і уявити тяжко . І що вони мабуть про це говорять і не раз. Я інших загиблих не знала особисто . Хоч і цього хлопця толком не знала . І Вот я не можу перестати про це думати. Не можу перестати плакати . Щоразу говорю з ним і плачу . Плачу, бо розумію, шо він скоро повернеться на передову і не дай Боже ... Чоловік вде нервується, каже, що не буде дзвонити , бо я щоразу починаю ні з того ні з сього плакати . Як себе взяти в руки ?
Torri 15 липня 2023, 20:57 16
Не говорить, бо болить. Чоловіки мовчки зазвичай переживають.
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 21:00 2
Але колись все, шо він зараз тримає в собі, вийде назовні . Я переплачу, пропущу все через себе і змирюсь . А на нього нахлине вся біль одразу . І мені страшно, за нього
Ptasha 15 липня 2023, 21:25 1
Не накручуйте себе тим ,що буде. Лише сьогодні. А сьогодні ваш чоловік живий, і сподіваюсь скоро буде здоровий. Вони
бачать стільки горя, що нам навіть не уявити. Не треба добавляти своїми сльозами. Плачте в подушку, рідним, в лісі. Він знає, що ви важко, ось і мовчить.
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 21:40
Я знаю, що він береже мене , моі нерви, моє здоров’я, коли говорить , що все добре, що все спокійно , але я настільки в це повірила , що забула, що він на війні , і не була готова до втрати близької людини. А тепер до мене дійшло -що це війна , що там небезпечно
Oksana_18_ 15 липня 2023, 21:01
Нажаль,ніяк.
Я реву кожного разу коли читаю про загибель хлопців з нашого села.
Зараз взагалі вже опухла від сліз, зник чоловік подружки( ми з ним працювали разом близько 2 років).
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 21:09 1
Це дуже тяжко . Коли загинув побратим, якого я не знала , я спокійно перенесла, бо чоловік був спокійний. А тут … цей хлопець весь час перед очима . Згадуються всі розмови . Йому було лише 25. Один син у мами . Жахіття
optsale 15 липня 2023, 21:57 5
Моліться, якщо дуже важко, з сліпою вірою. Гаряче
Моліться до Бога, Всевишнього,всесвіту,вищих сил, до кого Вам легше сприймається.
Переключіть свою увагу на інше, бо "наплачете"!
Стисніть зуби і беріть себе в руки
Був період коли я тижнями сиділа на валер"янці і барбовалі, бо без них не могла взагалі заспокоїтися. На настойці засинала, таблетки не брали, серед ночі видно, дія закінчувалась, знов і знов і ранком.
Чередувала з барбовалом, доки не пройшли перші пару тижнів, далі якось відпускає.
Кажуть, що коли ми плачемо, душа померлої людини не може піти в інший світ, ми не пускаєм спогадами і сльозами, а мали б молитися кожного дня за упокій душі близької Вам людини.
Переключіть свою увагу на це. Спробуйте зробити над собою зусилля. Я розумію,що важко. Не можете - подумайте про його душу,чи хотіли б щоб хлопчина мучився між світами? - ні
Тоді відпустіть
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 22:01
Прийміть мої співчуття стосовно вашої втрати . Дуже дякую вам за ваш коментар . Не знала такого. І ні, ніколи б не хотіла, щоб він мучився
optsale 16 липня 2023, 08:47
Це було давно, але дякую. Я просто Вам пишу змістити фокус уваги на перші пару тижнів на щось інше. Навіть, якщо на таблетках чи краплях. Зберігати свою психіку і здоров'я,а заразом і чоловіку буде спокійніше.
Не можете спокійно говорити з ним - перед тим випийте крапель. Але враховуйте,що вони тормозять в принципі всі реакції і моторчик теж, а зараз досить спекотно, можливо,варто з лікарем підбирати.
Сфокусуватися на чомусь конструктивному і терпіти.
Gayka_ 15 липня 2023, 22:04 7
Ви думаєте Ваш чоловік не плакав через загибель друга? Перестаньте. Повірте, Вам не важче ніж йому. І це дійсно дратує, особливо коли болить, а тут ви із сльозами.
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 22:14
Я коли взнала , я в першу чергу подумала : Господи , як він це переживе , це ж був його друг, брат , як вони називали один одного . Чоловік коли був у відпустці 10 днів , міг з ним по 40хв розмовляти . І завжди говорив, що переживає за нього більше, ніж за мене .
MARINA_ZELENSKAYA 15 липня 2023, 22:11 8
Я Вас дуже добре розумію... Страх за рідну людину іноді просто паралізує інші думки/емоції. Але біда в тому, що ми з ними знаходимося в двох різних реальностях. Ми - цивільні в одній реальності, а вони - військові в іншій.
Найперше завдання у них на війні – це вижити. Тому їх психіка і тіло кидає всі зусилля туди...
Коли військовий виходить на зв’язок, розповідає, що там відбувається, нам потрібно виключити свої емоції, як би це не було складно, а включити "активне слухання". Тому не ахкаєм, не охкаєм, не плачемо, не причитаємо, не акцентуємо наскільки нам вже тут без нього погано, бо це про його боєздатність.
І не говоримо про його загиблих побратимів доти, доки він сам про це не заговорить! Ми маємо бути підтримуючою безпечною людиною. Він подзвонив, щоб почути, що вдома все добре, що всі живі/здорові, що його люблять і чекають.
Побалакали, поклали трубку, потім можете плакати... Так, знаю, що іноді неможливо стримати сльози, але в той момент думайте про нього, а не про свої емоції. Ущипніть себе, згадайте щось дуже приємне/радісне.
І ще, не кажіть оце "Бережи себе". Чоловік каже, що ця фраза не сумісна з самим перебуванням на війні. Між собою вони кажуть: "Спробуй вижити, я теж спробую". Я завжди кажу тепер: Повертайся живим!
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 22:44
Я обовязково зроблю все можливе і неможливе , щоб робити все так, як написано в коментарях . Дійсно життєві і правильні слова . І раніше я саме так себе і поводила . Я сама себе переконала , що там завжди все добре , і сама в це повірила . До 11 липня . І тут весь мій уявний світ рухнув.
Nextnext 15 липня 2023, 22:49 1
Вашому чоловіку необхідна підтримка, тому тримайтеся. Хай повертається живим та неушкодженим.
Yuli4ka2007 15 липня 2023, 22:51
Дякую! Я з нетерпінням чекаю його повернення додому і закінчення цієї жахливої війни
Ella93205 16 липня 2023, 00:31 3
Бережи Боже Вашого чоловіка і усіх воїнів:pray:Нехай скоріше повертаються живими та неушкодженими:pray::pray::pray:
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 09:34
Дякую
Mariia_k 16 липня 2023, 00:44 3
У нас в минулому році загинув Друг, який воював з моїм братом з 2014 року. Завжди був обережний, вдягав 2 броніка, але мав контузії, не долікувався, повернувся, рятував бойців, не міг покинути свій підрозділ, накрило вогнем під час наради командирів. Такого патріота, гарного хлопця, чоловіка, сина, батька 2 дітей не зустрічала більше. Він був найсвітлішою людиною. Його дружина написала дуже щемливий пост на його загибель, вона пишається їм.
А як його побратими? У них вже стільки друзів загинуло, з тих хто був з 2014 року і з молодих. Вони кажуть: "Якщо доживемо до перемоги". Кожен з них може загинути і вони це знають, але роблять все, щоб не загинути.
Процитую:
Ідуть роковини важких боїв...
...Друзів, яких ми тоді втратили, вже не повернути. Ні Ш., ні М.,ні Х., ні інших командирів і бійців.
А висновок дуже простий - на війні нема місця напівпрофесіоналізму, авантюрам, кількість не компенсує якість, а хоробрість не компенсує нестачу озброєння. Патріотізм не компенсує ненавченість.
Чи шось змінилось за цей рік? Так, змінилось - грубо кажучи, 7 місяців ми воювали, 5 місяців вчились. ....
Усвідомлення цього дає мені хоч якесь виправдання перед тими, хто повернувся з того рубіжа "на щиті". Ми продовжуємо наш бій і ми ще побачимо останнього російського солдата, який пішки і в цівільних лахах буде тікати за кордон України. Можливо, не скоро і не всі, але назагал - побачимо."
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 12:46
Прийміть щирі співчуття !!! Тяжка втрата , особливо , коли вже стільки пройдено
Mariia_k 16 липня 2023, 12:51 1
І він не єдиний. Не можу навіть розповісти, починаю плакати.
Katusha 16 липня 2023, 06:52 5
Ваш чоловік переживе всі ці емоції пізніше, зараз психіка включає захисну функцію і це нормально. Мого брата комісували недавно, крім фізичних ушкоджень є ще психологічні , він поки не хоче працювати з психологом, але ми з невісткою брали кількість консультації для себе, щоб розуміти, як себе поводити і як йому допомогти.
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 12:46 1
Головне, шоб повернулися додому живі. А всі труднощі пройдемся разом
Katusha 16 липня 2023, 20:26 1
Хочу Вас обійняти, рідним військових дуже важко, але завдяки непорушному тилу хлопці стоять. Пам'ятайте, що на данний момент Ви його джерело енергії, ніяких сліз, істерики, негативу.
Ioaana 16 липня 2023, 08:21 6
Як би вам важко і страшно не було пам'ятайте що йому ще гірше . Як мій мені сказав коли ми на передовій ми вже морально попрощалися з життя. Колись на початку війни, тут хтось написав історію про червону помаду під час 2 світової, і я вирішила що теж так буду робити. І знаєте він там став спокійніший ніж коли я плакала . А головне і на зв'язок виходити частіше. Як не печально але вони не багато задачні я не можуть бути захисником і для країни і для нас одночасно . Тому їм треба чути що у нас все добре , що він нас не кинув на призволяще
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 12:45 1
Підтримую , як можу, навіть коли страшно в тяжко . Як це все страшно (((
Ioaana 16 липня 2023, 14:01 1
Дуже страшно , іноді вити хочеться. Але такий наш вибір
SvFaberlic 16 липня 2023, 19:25 1
Вони не такі як ми....Багато чула від військових що жодних розмов про загиблих до перемоги...Бо давить дуже...демотивує.
Natysik35 16 липня 2023, 19:28 1
Ніяк не взяти, але час та швидкість сьогодення притупить біль. Дослухайтесь до того, що говорить вам чоловік, але й про себе не забувайте. Бо я так перестала радіти й плакати, бо що те, що те у чоловіка викликало якісь незрозумілі емоції. Дійшло до того, що це "привіт" та цьом у щоку після довгих місяців розлуки. Ніби й радість є, але затовкана десь у глибину, те ж саме й з прощаннями.
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 19:54
Я після загибелі побратима бачаго чого переосмислила . Те, що було важливе до і за що хвилювалась до , стало не важливим . Навіть не йокає . А стало важливим лише його життя .
Natysik35 16 липня 2023, 20:53 1
То зрозуміло, тримайтеся. І залиште у своєму житті хоча б маленьку частинку для себе самої. Бо то дуже тяжко це усе переживати, що з підтримкою, що без неї. Ніхто не знає те, що у вас коїться на серці, крім вас. Не дайте своїм тривогам заволодіти вами, бо вибиратися з того вкрай не легко, та й чоловік не оціне
Solod_ka 16 липня 2023, 20:06 3
Дуже хочеться Вас підтримати, але не можу знайти потрібних слів...
Що до Вашого чоловіка. Не виводьте його на цю розмову зараз, якщо він не хоче.
Для його психіки зараз так легше. Робити вигляд, що все нормально. Не давати усвідомити. Це нормальна захисна реакція психіки, щоб не зійти з розуму, коли біль занадто великий.
Зараз так буде краще і психологічно безпечніше для нього. Він має бути в ресурсі. Там він не зможе нікуди з цим піти, якщо його накриє там.
А що до того, що Ви переживаєте, що потім його накриє занадто сильно. Як йому це безпечніше перенести. - Почати психотерапевтичну роботу не зі слова, а через тіло.
В психотерапії можна працювати через слово, можна працювати через тіло.
Буває, що біль настільки сильний, що проговорювати і заново проживати його може бути занадто травматично .
В такому випадку краще почати з роботи з тілом. Зменшити рівень бнутрішнього болю і напруги, а потім вже додавати розмови.
(Всі наші емоції відображаються на тілі. І навіть якщо людина якось внутрішнього болю не усвідомлює- на тілі, у м'язах напруженість зажатість, біль відображається завжди, тіло не може брехати.
Можливо помічали, що буває пропрацьовуєш психологічно щось, що тривожило і разом з тим, і в тілі напруга стає меншою . Але найважливіше - навпаки це також працює. Знімаючи напругу з тіла людині і психологічно стає легше.
Дуже добре тут допоможе тілесноорієнтована психотерарія і тонатотерапія.
Або хочаб масажі, пресотерапія, вони хоч і не такий, але також спроможні дати еффект.
(Іноді буває при роботі з тілом людина просто починає плакати, або без причини сміятися - це так виходе внутрішня напруга.)
Ще раз- В такому випадку, коли занадто травматично все проговорювати, буде краще спочатку зняти частину напруги через тіло, а далі вже можна додавати розмови.
Yuli4ka2007 16 липня 2023, 20:43
Зараз найголовніше, щоб весь цей жах закінчився і він повернувся додому живий .
moonlight 16 липня 2023, 23:14
До таких подій і до таких емоцій неможливо підготуватись ; і неможливо лише однією силою волі придушити в собі хвилювання і страхи. На мою думку вам треба декілька консультацій, навіть через зум с психологом. Це допомогає трохи змістити ракурс, віднайти точки опори
Ось була тема і тут були контакти, там є і безкоштовна психологічна допомога
https://kashalot.com/club/post-76642431/