На моїй голові лежить небо. Темні, аж чорні, хмари, що увібрали у себе все горе, тиснуть на мене і, здається, ось-ось вибухнуть зливою.
Небо притискає все нижче і нижче. Простору і повітря катастрофічно не вистачає. У пошуках ілюзії нормального життя ми, здається, уже повзаємо навколішки. І як рибки в переповненому акваріумі жадібно хапаємо ротом останні кисневі бульбашки.
Кожен вибух. Кожна нова жертва під розібраними завалами. Люди, що стоять на колінах обабіч осиротілих сіл. Синьо-жовті прапори на цвинтарях, що тріпотять і дають нам по серцю ляпаса. Повні окопи болота й води. Залиті кров’ю пікселі у мішках стабілізаційних пунктів. Виснажені очікуванням жінки. Яблука у руках повернених із полону. Сотні тих, хто досі терпить тортури. Десятки тисяч оголошених зборів. Відсутність дронів. Присутність країни-терориста у Раді Безпеки. Згорьовані матері. Вкрадені діти. Понівечені тіла. Усе це щоразу знімає шкіру. Шкіри нема. Просто рана. Суцільна рана щоденних втрат… І небо, що тисне, тисне і тисне.
Між небом, що лежить на моїй голові, і Господом, відстань на око здається не такою вже і великою. Я рішуче повзу до Нього між хмар, раз по разу маневруючи між блядськими ракетами і дронами від країни-гній. І десь майже на фінішній прямій просто кричу:
- Чи бачиш Ти, Господи, наші сльози? Хіба Ти не чуєш наш крик? Ми вже позривали наші горла кричати. Ми волаємо до Тебе моторошним хрипом. Зроби щось. Ти ж можеш!
Але відстань була невеликою тільки на око. Між нами і ними, і навіть, здається, Ним, стіна із суцільного неба. І темні, аж чорні хмари, що ось-ось вибухнуть найбільшою в світі зливою…
Автор: Олена Пшенична
Art by @art_lina_ua
zorya 28 квітня 2023, 23:12 6
Умань:sleepy::sleepy::sleepy:
VitalinkaV 30 квітня 2023, 00:06
Запоріжжя: 2 березня - багатоповерхівка, 22 березня - багатоповерхівка, 9 квітня - приватний будинок (батько з дитиною), і це всього за останні 1,5 місяці, за увесь час, страшно рахувати, це сотні. Оріхів, Гуляйполе - майже стерті з лиця землі. Дуже боляче, але ми будемо пам'ятати
Marusia2002 30 квітня 2023, 20:13
Зеленский в вечернем обращении даже имя девочки назвал.
VitalinkaV 1 травня 2023, 00:33 1
Ім'я то назвав, дякуємо, але що з цього, місто, майже, щодня під обстрілами, а то і по декілька разів. Миру хочеться, спокою.
Solojuli 28 квітня 2023, 23:16 4
Як же точно описано, без шкіри, суцільна рана!
Ckpenka 28 квітня 2023, 23:27 6
Lemurchik 29 квітня 2023, 00:18 4
Співчуття родинам загиблих! Виплакані вже всі сльози. Дуже вірно сказано про суцільну рану, все тіло аж пече від болю. Тварюки! В мене ненависть перейшла вже у відразу, просто огидні потвори!
innaant 29 квітня 2023, 07:32 7
Плачу
Бідна наша Україна.Де ж справедливість?!
cheesecake 29 квітня 2023, 09:49 4
Весна, сонечно, хочеться жити... А потім прокидаєшься в тривогу і страшні повідомлення... знову ракета в будинок...знову обірванні життя, скаліченні долі. Мирне, тихе місто, нічь, люди в своїх ліжках... діти- їм за що це?
Хочеться жити, а не дають. Хочеться вберегти рідних, але ти безсилий. Хочеться дати дитині нормальне дитинство та долю, але ніхто не знає, що їх чекає далі... Розпач, сльози. Вже не витримаєш все це.
Vla_dimirovna 29 квітня 2023, 16:53 1
Ви так описали, що кожне слово в животі віддавало гострим стисканням
Я зараз відчуваю таке ж....я не можу сподіватись на безпеку, на тишу, де б не була в Україні....якось ще трималася. А останні дні тільки й бачу фото однокласників, хлопців з сусідньої вулиці,яких розшукують, які зникли під бахмутом і мар'їнкою.. а потім в інстаграммі мені пишуть: Таня, хватит, не респости больше, нашли мужа, хоронимі все, ридаю днями і ночами. Йду з малою в парк, качаю на гойдалці і реву. Жалко хлопців, жалко дітей, жалко себе...що ото далі робити. Є, звичайно є віра в перемогу. Але це все вже тяжко виносити
natkkonf 29 квітня 2023, 14:58 2
Непоправна та болюча втрата для нашого квітучого, гарного містечка !..
В багатьох забрали найцінніше-життя ...
П’ятеро діток більше ніколи не подорослішають !..М’яких хмаринок вам , янголятка !!!
VitalinkaV 29 квітня 2023, 23:58
На жаль, вже шістьох
Yuliya__ 29 квітня 2023, 19:02
Я зараз така, як дівчина з вашої картинки. Нічого вже нема. Мені інколи здається, що і мене вже нема, я скінчилася. Я не думала, що може так боліти
Yuliya__ 30 квітня 2023, 18:57 2
Да, Наташа. Не там. Трошки дихаю)
zorya 30 квітня 2023, 21:19 3
Хай береже себе!
Yuliya__ 1 травня 2023, 08:45 2
Наташа, я так прошу Вищих Сил. Але розумію, що нічого зробити не можу. Він в мене воїн, буде боронити до останнього