шлях додому. ціни, корисна інфо стор. 2

привіт, дівчата.

зараз буде дооовга розповідь  про наш шлях додому. з цінами, згадуванням сайтів та зауваженнями.

може, комусь цей текст буде корисним.

...

додому з західної частини Німеччини можна доїхати кількома шляхами і найлегший з них - сісти в автобус в пункті А та вийти за дві доби в пункті Б [з дерев'яною дупою і емоцією «тазашо?»].

інший варіант - доїхати автобусом до Львова і вже звідти потягом дістатися свого міста (в моєму випадку це Дніпро).

але ці варіанти нам зовсім не підходять, бо у нас Світланка, а у Світланки хєровий вестибулярний апарат. дитина починає блювати від самого виду автобуса. тож, ми обрали шлях складний, але максимально безавтобусний: літаком з Кьольна до Катовіце, звідти коротенький переїзд до жд Катовіце автобусом, далі потяг до Пшемисля та потяг до Дніпра.

крутезна тема летіти з Кьольну лоукостом. ми таке робили вже двічі і я прям у захваті. 9 ойро (дев’ять ойро прописом), півтори години і ми біля польсько-українського кордну і не плентаємося півтори доби автобусом, заїжджаючи у всі міста Німеччини та Польщі.

ремарка. ми їхали вчотирьох (я і діти) з трьома рюкзаками, які підходили під габарити ручної поклажі. решту речей відправили додому автобусом 2 ойро за кг (тарифи бувають різні типу 20 ойро за 10 кг+1.75 за кожний наступний кг). мене трохи наїбали в підсумку, але то моя провина - не треба надто довіряти, хай навіть українцям.

гаразд, тепер ви знаєте, що я тупиця. поїхали далі.

подивитися дешеві білети на літак можна в застосунках типу Skyscanner. для прикладу покажу вам скрін. там є ціни на подорожі і в квітні, наприклад, можна дуже бюджетно слітати (див. скрін).

наші білети коштували по 14 ойро за одне місце. летіли ми о 6:40 ранку. це не дуже зручно, але ми прийняли таке рішення разом з дітьми і вони трималися дуже добре, аби не одне «але».

Свєтка дуже рано прокинулася, її трохи укачало в авто до аеропорту і там з нею трапився перший за ту поїздку буее.

на випадок нудотиків у нас є так звані кращі друзі Світланки – пакетики для блювання. вони довгі і мають кільце з пластику, в спеціальні отвори якого можна потім заправити скручений використаний пакет. купляла ці штуки ще влітку на Амазоні по 10 ойро за 20. дуже, дуже рекомендую (фото додаю).

забігаючи наперед і щоб більше не повертатися до цієї теми скажу, що пакети нам ще знадобилися у літаку, в автобусі до Катовіце та в потязі до Пшемисля. мій геніальний бзавтобусний план трохи всрався.

в аропорті Катовіце у нас була година, щоб подивитися розклад автобусів до міста, роздуплитися, чи треба обмінювати ойро на злоти (так, треба), сходити попісяти (безкоштовні туалети, нарешті) та купили білети на автобус. ціна дорослого – 6.60 злотих, дитячого – 3.30 (див. фото).

автобус їде до Катовіце десь хвилин 40-50. зализничний та автовокзали знаходяться поруч, тож якщо завтикати – можна швидко зорієнтуватися на місці.

дочекатися свого потягу можна в магазинах торгівельного центру, що знаходиться впритул до вокзалу чи у Маку. так, зранку там сніданки з яйцями (таке собі).

квитки на потяг з Катовіце у Пшемисль купляла на сайті KOLEO (Маріаннка, дякую за підказку). все чітко, дешево і навіть запропонували білети у дитячому купейному вагоні. коштувало все трохи більше 1000 гривень. дитячий вагон був звичайним, ги (див. фото)

тавпроти входу в вокзал Пшемисля є таке прикольне кафе, яке ми примітили ще коди їхали в Німеччину взимку. там все дуже смачно, великі порції, ціни помірні, а дивани зручні. в тому кафе ми і чекали на потяг до Дніпра.

навпроти кафе, через дорогу, ми купили їжу у поїзд – якусь місцеву мівіну, пампухи, печиво та напої. ковбаски кабаноси, битки та цукерки в нас були заготовані раніше.

до потягу Пшемисль-Запоріжжя ми пішли за годину до відправлення. він відправляється з окремої колії і щоб на неї потрапити, треба пройти реєстрацію. волонтери (читай, святі люди) радо підказують, куди йти.

квитки на наш потяг, до речі, є на сайті УЗ. коштували 2300 грн за дорослого та 1300 за дитину.

черга на реєстрацію здоровезна, але все дуже чемно та швидко – підійшов, поставили штамп і вільні. спитали тільки, чи є в нас картки побуту.

у потяг ми всілися з великою радістю – наш безкінечний шлях додому майже скінчився, нам до тремтіння хотілося повернутися в Україну.

ми дістали свої 100 гривень і гарно просадили їх: чай-кава в потязі коштували по 10 гривень, симпатичне печивко – 20. пиріжечок на станціі – 15.

П.с. попереджаючі коменти про блювачки – так, ми пробували таблетки від захитування різних виробників, льодяники, жуйки, не їсти і навпаки їсти, колу, воду, солодкий чай та ще хєр зна що. їй нічого не допомагає. будь ласка, не витрачайте мій час на поради, яких я не просила.