Один зимовий день двох маминних хвостиків*) стор. 2

Фоторепортаж:"Один зимовий  день двох маминих хвостиків"

В головних ролях:Марчик(1,8 років)-поважний та діловий хлопчина,Дениско(5 місяців)-енергійний та невтомний живчик.

За кулісами: татко Сєря(28 років) та мама Ксюша(24 роки).

Фоторежисер:мама Ксюша.

Помічник фоторежисера:татко Сєря.

Події відбуваються у файному місті Тернопіль!

Всім приємного перегляду)

Говорят я — мамин хвостик, мне без мамы — никуда! Ну скажите, разве можно, без меня прожить полдня?Если вдруг я заиграюсь,а  мамули рядом нет, я, конечно, испугаюсь и бегу быстрее к ней! С мамой рядом я на кухне, вместе ходим по делам, и вдвоём с ней смотрим мультик, делим грушу пополам! Хвостик мамин я любимый, мама тоже без меня, жить не может ни минуты, без любимого хвоста!

Наш недільний ранок розпочався як завжди- спочатку просинаються хвостики,які будять татка і маму.

"Мама, а ти в 6 ранку також спатки не хочеш??")

Ідемо всі дружно снідати....

такі мужики як ми їдять звичайно ж самі!!

Ну і як прожити без ранкового перегляду "Киці-кицуні" !?

Оскільки ми встали дуже рано,поїли- можна і поспати.

Тим часом малий хакер перевіряє,чи немає нових повідомдень на кашалоті!!

На запитання мама:"То що робиш??"-отримала таку  просту і вичерпну відповідь)

Спали ми недовго.....але все ж таки поспали...значить можна і поїсти.

Тепер поговоримо на свідські теми...про політику...

Можна і зайнятися своїми ділами!

Підходить обід!А значить порібно їхати у магазин!

Ну і звичайно,як же не взяти з собою свого ділового партнера!

Після покупків-потрібно приділити час собі любимому!

і декілька хвилин для сім'ї!

По дорозі додому тамуємо голод куском багета

і засинаєм)До хати ми йти не хочемо!!!Бермо багет...

і йдемо гуляти!

Тут і мама  вечерю зготовила!!!Наша мамуся сьогодні замучилась...потрібно допомогти її по господарству!

Смачно поївши,замучені денними клопотами - засинаєм.....

Как незаметно время пролетело,С календаря срывая по листочку,Еще вчера я первый раз несмелоБрала на руки маленький комочек.Еще вчера я первую улыбкуЖдала, как будто высшую награду…И совершить малейшую ошибкуБоялась я сильней, чем грешник — ада.Ещё вчера я новых достиженийЖдала. Я и теперь их ждуИ каждому бесценному мгновеньюЯ место в своей памяти найду.Ещё вчера — совсем‑совсем малыш,Моей любви три с чем‑то килограмма.Сегодня — ты навстречу мне бежишьИ обнимая, говоришь мне «мама»!

Р.S.Дякую що були з нами)