Всесвіт виконує ваші бажання...

Дорогий Всесвіте, пише тобі Яся. Минулого року на свій день народження я загадала велике бажання — зробити проект про Україну, про який буде говорити весь світ. І одне бажання поменше — подорожувати щомісяця. 

Дорогий Всесвіте, ти дуже щедро здійснив ці бажання. Я б сказала, що ти здійснив їх з такою пристрастю, що я буквально купаюся в посадкових талонах на літаки, а про UNITED24 знають на всіх континентах. Але є одне але. Я б сказала АЛЕ. Навіть так: але є одне  А Л Е.  

І хоча, дорогий Всесвіте, я вважаю, що можна було б попередити, чого буде вартувати таке бажання, я все одно хочу подякувати тобі за дещо, що трапилося протягом року. 

Дякую тобі за пробуждення. За розуміння, хто я. Навіщо я тут. За усвідомлення свого призначення. Думаю, тобі надсилали ці слова експрес-доставкою на небеса мільйони таких самих, як я. Мільйони українців. 

Дякую тобі за людей довкола. За швидкість, з якою скорочуються дистанції. За всіх чужих, які стали рідними. За всіх рідних, які зі мною. За повідомлення «все зробимо», за дзвінки «як ти?», за обійми, бо обійми цього року очолюють хіт-парад найміцніших та найщиріших. За кожне «все буде добре!». За кожне «зустрінемося в Києві!» 

Дякую за головні кольори цього світу. Синій та Жовтий. Альфа та омега. Серце і душа. За те, що я вирізняю їх поміж тисяч з першого погляду. На кожному рюкзаку, на дитячих іграшках, на сукнях, піджаках, у волоссі. За прапор, Всесвіте. За цей найкращий в світі прапор, який дістався нам. Небо. І поле. 

Дякую тобі, Всесвіте, за шанс. Такий випадає раз на тисячу років і ми зробимо все, щоб його не змарнувати, це абсолютно точно. Ну тобто, ти в курсі, що у нас всяке буває, ну так, пару разів на пару століть ми даємо в штангу, але не сьогодні. 

Дякую за гордість жити в цей час, з цими людьми, бачити, як твориться історія. Точно буде що розповідати праонукам, а вони будуть говорити: та бабця, не видумуйте! Не було ніяких Привидів Києва, це все легенди… 

А що тут скажеш. Легенди серед нас…

Дякую тобі за темряву. Бо в ній дуже добре видно світлих людей. За класних сусідів (окрім одного, але ти і сам в курсі, що це повна лажа). 

Дякую за Щедрик у Карнегі, за кожну пісню, за кожен вірш, за кожне фото, за кожну книжку, за те, як українська культура крокує світом і світ нарешті відкриває її для себе.

Дякую тобі Всесвіте, за ЗСУ. Людям в інших країнах здається, що ти просто надіслав на землю титанів, які раніше тримали небо. Вони вдягли піксель і тепер тримають Україну. Бахмут тримають. Cотні наших міст. Ми обидва знаємо, що ці титани — з плоті та крові. Знаємо найвищу ціну свободи. Але тут, на землі, їм вірять, в них вірять, як ніколи і ні в кого не вірили. І ця віра, Всесвіте, творить дива. 

Тож якщо я можу про щось просити, бо у мене знову день народження, то я б просила тебе, дорогий Всесвіту: будь ласка, бережи їх. Наших земних титанів. Залиш їх тут, бо для них є ще стільки справ. Ще стільки треба зробити для перемоги і ще більше — після. 

А тим, кого ти покликав на небеса, перекажи вітання. Перекажи обійми. Перекажи вдячність. Вічну, Всесвіте, як ти сам. Перекажи, що ми будемо дуже старатися, щоб бути гідними їх.

З любов’ю, Яся. 

Автор тексту: Ярослава Гресь.

На фото теж Яся і саме сьогодні в неї День Народження.