Мовленнєві цікавинки стор. 3

Ой, як круто, виявляється Ольгу можна звати Лесею, а ще я Ольця. А чоловіка мого можна скорочено називати Лесь. Тож ми Лесь та Леся - ідеально

автор: Редакторка Ольга Васильєва

В українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.

На Полтавщині столітня бабуся називала свого внука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість Толіки та Віталіки — це суржикізми й наслідок русифікації.

Також нагадаю, що в нас:

не Ваня, а Ванько‌, Іванко або Івась;

не Міша, а Михалько, Михайлик або Михась;

не Юра, а Юрко, Юрчик‌ або Юрась;

не Діма, а Дмитрик або Дмитрусь;

не Петя, а Петрик, Петько або Петрусь;

не Паша, а Павлик або Павлусь;

не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;

не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;

не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;

не Саша, а Сашко, Санько або Лесь, Лесик;

не Альоша, а Олекса, Олешко, Лешко або Лесь, Лесик;

не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;

не Олєжа, а Олежко, Олько‌ або Лесь, Лесик;

не Гріша, а Гриць або Гринько‌;

не Нікіта, а Микитка або Микитко;

не Коля, а Миколка або Колько;

не Стьопа, а Стець, Стецько, Степко або Степанко;

не Женя, а Генко, Геник, Генусь, Женько або Євгенко;

не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;

не Жора, а Горко або Гошко;

не Гера, а Германко або Герко;

не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;

не Дєня, а Дениско або Денько‌;

не Тьома, а Артемко або Темко;

не Тіма, Тімоша, а Тимко;

не Вася, а Василько або Васько‌;

не Марік, а Марик або Марко;

не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;

не Бодя, а Богдась, Богданик, Бодик, Даник, Данько або Богданко;

не Боря, а Борик, Борко або Бориско;

не Слава чи Славік, а Славик або Славко;

не Владя чи Владік, а Владик або Владко;

не Толя чи Толік, а Толик або Только;

не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;

не Вітя, а Вітик або Вітько;

не Федя, а Федусь або Федько‌;

не Сєрьожа, а Сергійко;

не Вова, а Володько;

не Кірюша, а Кирилко;

не Ігорьоша, а Ігорко;

не Глєбушка, а Глібко;

не Іллюша, а Ілько‌;

не Льова, а Левко‌.

Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова – Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади.

Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років.

А московських форм у нас багато й серед жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта, Свєта, Лєна та інші, які потребують заміни:

Наташа – Ната, Наталка, Наталя;

Маша – Маруся, Марічка, Марійка;

Даша – Дара, Даруся, Дарця, Даринка;

Катюша – Катруся, Катря, Катеринка;

Іріша – Іруся, Іринка, Орися, Оринка;

Ксюша – Ксеня.

Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап.

Анюта – Ганнуся, Ганя, Ганця.

Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися?

Лєна, Свєта, Таня не годяться з погляду української морфеміки: Олена мало б скорочуватися як Лена, Світлана – як Світа, Тетяна – як Теня або Тетя. Натомість Оленка, Світланка, Тетянка звучать по-українському. Альона теж мала би бути Оленою, а Крістіна – Христиною (Христею).

До речі, закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен – Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо – теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити.

Якщо ви помітили, скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм, Данько, Даник – і Данилом, і Богданом, Вітик – і Віталієм, і Віктором. Ось така народна традиція.

Називаймося правильно, плекаймо своє!