Питання чисто психологічне )) то що робити, якщо ти дуже ображена на близьких людей, яких неможливо викреслити із свого життя? Дуже хочу пробачити, відпустити ситуацію, і ніяк не можу. Згадую про дурне, не прямо кожен день згадую, але частенько. Особливо як поспілкуємось ) Начиталась, що образа в душі впливає на емоційний стан, може викликати хвороби, а мені не можна хворіти, ну ніяк )) може, треба перестати читати, бо щось дуже вже неоптимістичні прогнози ) порадите щось, якісь дієві методи позбавлення пам'яті та поганого ) про те, щоб перестати думати про дурне та зайнятись ділом я знаю )
lanchik79 25 січня 2017, 20:39
Поступите с ими так же как они с вами и плевать что они обидятся. Вам станет жить легче и у них обида пройдёт
Galka_G 25 січня 2017, 20:42
Я не можу )) це фізично не можливо ))))
AMOR_FATI 25 січня 2017, 20:42
Аффирмации читать и брать аскезы на период 108 дней, жизнь полностью изменится, даже отношение к вам этих близких, возможно даже сами попросят прощения.
Ну и по карме нужно меркурий очень сильно проработать, тк неумение прощать это не очень хороший меркурий
Mariland 25 січня 2017, 20:56
У меня меркурий наверное совсем не хороший)
Puhik 25 січня 2017, 21:16
Еще почитайте Луизу Хей про аффирмации..
Galka_G 25 січня 2017, 21:56
Я в цих планетах нічого не розумію. Іноді думаю, що поки розберешся, вже і забудеш, нашо воно тобі було )
Marusya 25 січня 2017, 20:43
И у меня такое.Знаю что нельзя.Говорю что прощаю и отпускаю,а оно все равно где-то сидит и грызет.
Galka_G 25 січня 2017, 20:46
І я говорю шо хоч, але ж то не так
SvetlaNkaSPLab 25 січня 2017, 20:43
сходите в церковь и исповедуйтесь
Lyuba33 25 січня 2017, 20:51
Спробуйте згадати, що хорошого ця людина для вас зробила. За що її можна поважати. За що її можна пожаліти. По можливості менше спілкуйтеся з нею, через якийсь час пройде і відпустите образу.
Коментар видалено
Galka_G 25 січня 2017, 21:51
Та саме погане, шо це я вже зробила (( я навіть розумію, чого вони так казали і робили, але це з моїм світосприйняттям не співвідноситься (( я не можу того прийняти, ну ніяк.
Galka_G 25 січня 2017, 20:46
То не спілкуваться вже півбіди. Якщо не вірити в негативний вплив )
sineglaska 25 січня 2017, 20:47
У нас такие отношения со свекровью. Но я как-то над собой стараюсь работать.Прям утром просыпалась и говорила,, ее в свои мысли не пускаю,,.Постепенно попустило, но стоит ей позвонить, опять злость-обида.
Но у меня то пол беды.А вот мужа, родного сына, она прям ненавидит.ее прям выворачивает на изнанку, когда он не ведется и игнорирует ее манипуляции.
Galka_G 25 січня 2017, 22:01
І як він не ведеться? Пррсто вигляду не подає, чи його дійсно не хвилює?
sineglaska 25 січня 2017, 22:22
Звичайно хвилює.
Просто останнім часом звів спілкування до мінімуму.
Раніше він тримав все в собі, бо йому було соромно за її поведінку.
Але помаленьку я його розговорила і там таке повилазило, що просто капець (
Ми вирішили, що найкращий вихід це подумки вибачити її.
Galka_G 27 січня 2017, 16:45
я теж дуже цього хочу, щиро хочу пробачити, от би ж ще не памятати того всього, просто забути і далі щоб все було нормально
lanchik79 25 січня 2017, 20:49 1
Жить надо проще,жить надо веселее! Я вот вообще не злопамятная. Просто уколю больно словом и тут же забуду. Совсем памяти нет)))))
Galka_G 25 січня 2017, 21:59
Та в том і проблема, шо воно все мене переслідує просто, і перекласти я цього на них не можу. Така вже ситуація. Ніби і говорили, і все, але вони своєї вини не бачать і якось так перекручують, що я все вигадала і такого не було (( я все намагаюсь теж так думати, що все в минулому, все вже пройдено і я живу далі, але пам'ять гарна дуже, на жаль
lanchik79 25 січня 2017, 22:04
Хорошая память это хорошо! Извлеките урок из ситуации! Воспринимайте это как науку. И никогда не забывайте!Можете простить.не мстить. Но забывать нельзя!Никогда! Ибо тому кто напомнит глаз вон,а кто забудет-тому оба!
Galka_G 25 січня 2017, 22:07
Отак же і думаю, що ніколи так не вчиню, що все зроблю інакше, а вони хай живуть як є, але пробачити не можу. Воно мені просто заважає в житті. То була б кнопка виключити, я б виключила і не думала про ці образи, але ж ні. Ще думаю, може в мене дитячи психологічні проблеми і треба вже до фахівця топать )))
yarishka23 25 січня 2017, 20:54
Я стараюсь не думать о людях на которых обида,но если вдруг всгрустнется,то сижу реву...обидно и сделать нечего не могу...
Galka_G 25 січня 2017, 22:02
Ні, я вже своє відревіла, але осад залишився )
Irinka_kartinka 25 січня 2017, 20:58
а я вообще ни на кого не обижаюсь, могу не понимать поступков, но даже не представляю как в себе этот негатив держать. Это ж как яд который травит душу и тело.
Galka_G 25 січня 2017, 21:54
То про то й мова, ну просто хочу дуже позбутися, а не можу. По життю багато людей зустрічала чудакуватих, ляпали і робили щось не гарне, то спокійно переступила і все, а тут не можу (
Julia2 25 січня 2017, 21:00
Каждый день просите здоровья и все самого хорошего для обидчика (даже если не знаете молитв, своими словами), постоянно ставьте о здравии
Galka_G 25 січня 2017, 21:55
І шо це дасть? Я була б дуже рада, якби вони були здорові, чесно ))
Julia2 25 січня 2017, 22:36
Це буде міняти Ваше відношення до них. Попросіть у них пробачення, розумію, що то вони образили, навіть якщо ніхто не зрозуміє навіщо.
Galka_G 27 січня 2017, 16:46
я просила, і подумки, і так говорили, я вибачалася і вони прийняли мої вибачення, і тепер думають, що все ок, то я все напридумувала і все, а вони чудові ))
Garmonia 25 січня 2017, 22:24
Я могу вам дать совет на своем примере.
Был очень большой конфликт с родителями, особенно с папой.
Тоже очевидной была их вина, но они не признавали этого.
Долго не могла отпустить. Вроде и занимаюсь другими делами, а обида просто тихо существует и доедает меня.
Я вот к чему пришла. В конфликте плохо всем. Даже тем, которых вы считаете своими обидчиками. И вот я как-то представила, как мой папа, обижен, сидит и ждет, когда я позвоню..или сделаю первый шаг на встречу к примирению.
И мне его так жалко стало. Вот я и словила ту мысль, которая располагает меня к ним. Негатив постепенно стал пропадать. А потом все наладилось само собой, без глупого "торжественного" примирения.
Galka_G 27 січня 2017, 16:47
розумію... намагатимусь хоч так думати. дякую вам.
Vasilisa_3 25 січня 2017, 23:08
ой, как в своё время у меня в висках стучало "надо их простить, надо их простить..."
ага
как?
в церковь бегала. но это чистейший эгоизм )) никакой религии. к любимой иконе в тишину в детство когда к этой иконе бабушка привела- как нырнула в свой покой, чуть набат в башке поутих...
но помогло преодоление. мои родственники в материальном чуданули. я просто восстановила свой тыл. и как то стал мелочен их нож в спину. даже попыталась списать их отношение на то что в капиталистическом строе человек человеку....враг?... да зоопарк в этом капитализме.
и да. обиды очень сказываются((
общаемся потому что в одном городе.
Galka_G 27 січня 2017, 16:49
от і я так, бо поряд. а як тепер спілкуєтесь? згадуєте, що було і треба до них з обережністю, чи все з чистого аркуша?
Zlatovlaska19 26 січня 2017, 01:30
У моей мамы была такая страшная обида на сестру мужа маминого, отца моего. Мама очень мучалась, в мыслях проговаривала разговоры с ней, выла и рыдала. И никакие уговоры не смогли ее убедить не думать об этом всем. Пока время не прошло и ее не отпустило. Пришли новые радости в жизнь, хобби, дела, и мама отвлеклась и отпустила ситуацию. Когда все стало хорошо, мы узнали, что мама тяжело больна. И весь 2016 год боролись с болезнью, и победили ее! Отступила!;)) моя мамочка жива и здорова, боже, храни ее! И теперь она сама говорит, что это из-за этой обиды и тех негативных эмоций с ней такое случилось. Говорит, что, оглядываясь назад вообще в шоке с себя, как она могла так страдать, если надо было просто плюнуть и растереть!
Вот я вам советую гнать это все от себя, успокаивать тем, что оно яйца выеденного не стоит, что время покажет,что это глупости! Успехов вам!
Galka_G 27 січня 2017, 16:50
дякую дуже )) щиро бажаю вашій мамі здоров'я )))
Galka_G 27 січня 2017, 17:00
як не дивно, я розумію. я ставила себе на те місце, я розумію, що в них таке виховання, таке склалося життя, все наклалось, ну і не маю я права судити, я розумію, чого так, але не можу позбавитись цього. просто не можу. от честно, вже якщо так щиро все викладати, то коротко: у нас двоє дітей у батьків, чудовий хлопчик-відмінник, надія та опора батьків, і я, не те, не се. посередньо вчусь, посередньо поводжусь, і таке ставлення протягом всього життя, я таке, а брат молодець. на моє питання в дитинстві, чого мене було народжувати, мама сказала - сама не знаю, не треба було. і я все життя намагаюсь стати для них найкращою, в усьому. а коли в моїй родині сталося таке дурне, що на голову не натянш (чоловік мій, коли дізнався що я вдруге завагітніла, повів на аборт, я не схотіла, потім підливав мені у чай абортивну якусь дрянь, а коли воно не подіяло - побив так, що я трохи не вмерла, хотів дитину вибити) я приїхала до батьків, вся синя, і навіть тоді вони мені сказали - треба було чоловіка слухатись, і робити аборт, нашо тобі та дитина, коли вже є, тобі хватить. і брат таке ж саме. То тепер я живу з ними, я вдячна, що не вигнали, що я тут живу майже за їх рахунок, і навіть все втихло, і все гаразд. Я розумію, що вони переживають, як я буду сама з дитиною, без роботи, в іншому місті, але пробачити того всього не можу. Як зрада якась. Розумію їх, дуже хочу пробачити і не думати про ті слова, але не можу.
Valery_19 28 січня 2017, 15:11 1
Просто поговоріть з тим на кого ображені! Спокійно скажіть як ображаєтесь, проясніть ситуацію! І все...буде вам щастя!!!