Так склалося (в даному випадку це наш свідомий вибір), що я і моя сім'я теж не в безпечному місці: прокидання серед ночі і здригання щодня від вибухів, пробиті/поламані дахи, вибиті вікна і стіни багатоповерхівок, уламки бетонних стін, що висять з надцятих поверхів лише на арматурі, перевернені догори колесами, випалені машини, що десятками залишені вздовж міських вулиць, спалені дотла чи розбиті вщент приватні будинки, продавлений військовою технікою асфальт, та десятки загиблих і поранених людей в т.ч. дітей та багато інших речей про які навіть подумати, не те, що побачити страшно - це НАША реальність :disappointed_relieved::disappointed_relieved::disappointed_relieved:, реальність не з екранів телевізора чи телефону, а наяву :frowning2::frowning2::frowning2:...
Але дякувати Богу ми не голодуємо і в нас є тепло, а це вже зовсім немало. Кожен день молю Бога і прошу захисту не тільки для своєї сім'ї, а і для людей з Маріуполя та інших міст, що опинилися на межі знищення...
Це не просто війна...
Це геноцид...
Немає вже ні слів, ні сліз, ні інших бажань, крім того, щоб перестала проливатися кров...
Як достукатися до серця агресора???!!!
ЯКА вона має бути та перемога?
Скільки ще крові і сліз має пролитися, щоб...???
Коментар видалено
Asagoluhina 18 березня 2022, 09:30 4
Молюсь за весь Мариуполь , сердце болит за всех вас .
Mamontenok 18 березня 2022, 13:15 2
Теж молюсь за маріупольців. Ніяк не можу повірить, що це сьогодняшня реальність. Яка тварюка народжувала таких виродків???
Elenn 18 березня 2022, 13:46 1
Так склалося (в даному випадку це наш свідомий вибір), що я і моя сім'я теж не в безпечному місці: прокидання серед ночі і здригання щодня від вибухів, пробиті/поламані дахи, вибиті вікна і стіни багатоповерхівок, уламки бетонних стін, що висять з надцятих поверхів лише на арматурі, перевернені догори колесами, випалені машини, що десятками залишені вздовж міських вулиць, спалені дотла чи розбиті вщент приватні будинки, продавлений військовою технікою асфальт, та десятки загиблих і поранених людей в т.ч. дітей та багато інших речей про які навіть подумати, не те, що побачити страшно - це НАША реальність :disappointed_relieved::disappointed_relieved::disappointed_relieved:, реальність не з екранів телевізора чи телефону, а наяву :frowning2::frowning2::frowning2:...
Але дякувати Богу ми не голодуємо і в нас є тепло, а це вже зовсім немало. Кожен день молю Бога і прошу захисту не тільки для своєї сім'ї, а і для людей з Маріуполя та інших міст, що опинилися на межі знищення...
Це не просто війна...
Це геноцид...
Немає вже ні слів, ні сліз, ні інших бажань, крім того, щоб перестала проливатися кров...
Як достукатися до серця агресора???!!!
ЯКА вона має бути та перемога?
Скільки ще крові і сліз має пролитися, щоб...???
Ksuta 18 березня 2022, 13:53 2
Достучаться до его сердца невозможно, у него его просто нет...
Коментар видалено
Anuti 18 березня 2022, 14:16
Мы сейчас бежим из Мариуполя, бедный мой родной город, выжжен и разбит....такая боль...мамочка там осталась,нет связи с ней
Elenn 18 березня 2022, 14:40 1
Молюсь і плачу...
Боже вбережи Вас і дай сил пережити це ... і жити далі...
Anuti 18 березня 2022, 14:58
У нас хорошие люди, в Мариуполе все сплотились, помогали друг другу, делились последним, и сейчас едем помогают люди, бесплатно принимают.
Коментар видалено